Проект РЕЗОЛЮЦІЇ VII З’ЇЗДУ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ
«ПРОФСПІЛКИ – ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР УКРАЇНИ»
У системі зовнішньополітичних пріоритетів України особливе
місце посідає співробітництво з Європейським Союзом. Європейський вибір нашої
держави відкриває нові перспективи співробітництва з розвиненими країнами
світу, надає можливості для економічного та соціального розвитку, зміцнення
позицій України у світовій системі міжнародних відносин.
Ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС дозволила
розпочати всебічне реформування країни на основі європейських стандартів та
цінностей. Її реалізація має привести до стійкого економічного та соціального
прогресу, верховенства права, справедливого оподаткування, забезпечення гідної
праці та адекватного соціального захисту.
Поглиблення євроінтеграції України має йти паралельно зі
зміцненням соціального виміру, а фінансова стабілізація повинна відбуватися за
рахунок економічного зростання. Прагнення до більш високого ступеня
цивілізаційного розвитку неможливе без побудови держави загального добробуту,
а це вимагає державних інвестицій в інфраструктуру, освіту, охорону здоров’я
та соціальні послуги.
Федерація профспілок України, яка представляє інтереси 6,4
млн членів профспілок, поділяє спільні європейські цінності демократії та
верховенства права, а також позицію Європейської конфедерації профспілок
стосовно того, що фундаментальні соціальні права повинні мати пріоритет над
економічними свободами, а для скорочення нерівності і подолання бідності
трудящі мають отримувати гідні зарплати, страхові виплати та пенсії. Адже
зростаюча нерівність роз’єднує людей, відчужує їх від основних демократичних
цінностей, перешкоджаючи отриманню безвізового режиму, а в майбутньому –
членству в Європейському Союзі.
Реструктуризація та політика жорсткої економії, проти якої
виступає Федерація профспілок України, пригнічують попит і зростання,
підривають виробничу базу, що вкрай негативно позначиться на довгостроковому
відновленні.
Лібералізація послуг громадського обслуговування, зокрема в
сфері освіти, охорони здоров’я, – це прямий шлях до приватизації цих галузей та
переходу їх на надання платних послуг.
Послаблення державного контролю у сфері праці призводить до
відмови від пріоритету прав і свобод громадян, зростання рівня правового
нігілізму як серед роботодавців, так і серед працівників.
Спроба заміни страхових внесків на податки, а страхових
виплат на соціальні допомоги не відповідає міжнародним нормам, зокрема
конвенціям та рекомендаціям МОП, призводить до погіршення умов і рівня
соціального захисту працівників.
Намагання держави одноособово управляти системою соціального
страхування призводить до антисоціальних законодавчих змін та загрожує ліквідацією
такого важливого механізму соціального захисту громадян, як соціальне
страхування, що, відповідно до європейських стандартів, має регулюватись виключно
на демократичних засадах і принципах.
Делегати з’їзду розглядають Угоду про асоціацію між Україною
та ЄС як інструмент на шляху впровадження європейських стандартів життя в
Україні та набуття повноправного членства в Європейському Союзі.
Цілком зрозуміло, що вступ України до ЄС є довготривалим,
багатоетапним та віддаленим у часі процесом. Проте без узгодженої із
соціальними партнерами політики Уряду в промисловості, бюджетній сфері, сфері
соціального страхування та пенсійного забезпечення, координації структурних
реформ, подолання корупції, зміцнення системи колективно-договірного
регулювання й обов’язковості виконання взятих зобов’язань за колективними
договорами і угодами на всіх рівнях, які б максимально охоплювали найманих
працівників, а також соціального діалогу – зробити це буде неможливо.
Україні потрібен новий шлях, який би передбачав програму
економічного відродження, залучення інвестицій з метою створення якісних
робочих місць, вчасного реагування на соціальні, економічні та екологічні
виклики.
Ми вимагаємо від Уряду України ініціювати розроблення нової
амбіційної соціальної Стратегії, яка б сприяла поліпшенню умов життя та праці,
забезпеченню охорони праці, рівного ставлення, підвищення якості освіти,
професійної підготовки та навчання протягом усього життя, забезпеченню
сучасними робочими місцями молоді, гідної системи охорони здоров’я,
соціального захисту та пенсійної системи, якісного громадського
обслуговування, скорочення нестандартної зайнятості та тривалості робочого
часу на добровільній основі.
Без соціально-економічного піднесення годі сподіватися на
успішне просування шляхом євроінтеграційного поступу. Досягнення Україною
найамбітнішої мети має ґрунтуватися на її потужній економічній базі,
консолідації політикуму країни та надбаннях і прагненнях українського народу.
Ми заявляємо, що вибір українського суспільства стосовно
європейського майбутнього рішучий і остаточний!
Ми готові спільно із соціальними партнерами докласти зусиль
для запровадження в Україні європейської соціальної моделі.
І ніхто не змусить нас змінити вектор руху по цьому шляху!
«ПРОФСПІЛКИ – ЗА РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ В
ІНТЕРЕСАХ ДОБРОБУТУ ГРОМАДЯН»
Делегати VIІ з’їзду Федерації професійних спілок України відзначають,
що європейський вибір України, необхідність забезпечення сталого економічного розвитку
українського суспільства та підвищення життєвого рівня населення вимагають консолідованих
дій усіх учасників соціально-трудових відносин, підвищення ефективності соціального
діалогу між профспілками, роботодавцями та владою на всіх рівнях.
У зв’язку з прийняттям 23 грудня 2010 року Закону України «Про
соціальний діалог в Україні», яким впроваджено принцип репрезентативності профспілок
і організацій роботодавців, ФПУ – першою з профспілкових об’єднань на національному
рівні – у вересні 2011 року отримала свідоцтво про свою репрезентативність. Вкотре
ФПУ стала ініціатором створення Спільного представницького органу репрезентативних
всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та об’єднала ще чотири
національні профоб’єднання для ведення соціального діалогу та колективних переговорів
з укладення Генеральної угоди.
Відповідно до принципів Міжнародної організації праці соціальний
діалог є одним із складників Програми дій за гідну працю та як суспільний інститут
має відігравати роль своєрідного «фільтра» з метою відокремлення недоцільних для
суспільства новацій та розробки й запровадження суспільно корисних рішень як в економіці,
державному управлінні, місцевому самоврядуванні, так і в розподілі матеріальних
благ на рівні держави, громади, господарюючого суб’єкта шляхом досягнення консенсусу
соціальних партнерів.
Зазначене є вкрай важливим в умовах започаткованих масштабних
реформ, які зачіпають права та інтереси всіх верств населення.
Проте пропозиції профспілок здебільшого ігноруються, стає усталеною
практика авторитарного прийняття рішень, які погіршують матеріальне становище людей.
Яскравим прикладом цього є «хронічне забування» Урядом залучати соціальних партнерів
до участі у формуванні бюджетної політики країни, зокрема при підготовці проекту
Державного бюджету України в минулому та цьому роках. Як наслідок, різко зростають
тарифи, реальна заробітна плата працівників зменшується, а зарплатні борги – збільшуються.
Особливу роль у налагодженні ефективного та результативного
соціального діалогу на державному рівні має відіграти Національна тристороння соціально-економічна
рада.
Однак її діяльність з вини Урядової сторони залишається малорезультативною.
Навіть з такого вкрай важливого питання, як стан та перспективи соціально-економічного
розвитку України на 2015–2016 роки в контексті започаткованих реформ і курсу на
євроінтеграцію, засідання з ініціативи Урядової сторони п’ять раз безпідставно
переносилося з квітня до жовтня 2015 року.
Враховуючи відверте ігнорування Кабінетом Міністрів України профспілкових
звернень, пропозицій, зокрема законодавчих, неодноразових акцій протесту та відповідно
до вимог Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»,
у квітні 2015 року СПО об’єднань профспілок висунув вимоги, а в подальшому, за ініціативою
Президії ФПУ, прийняв рішення про вступ у національний колективний трудовий спір
(конфлікт).
Проте вимоги СПО об’єднань профспілок у ході примирно-арбітражних
процедур були задоволені лише частково, а принципові – взагалі залишились незадоволеними.
З огляду на це СПО об’єднань профспілок організував та провів низку пікетувань органів
державної влади (у тому числі й до Всесвітнього дня дій за гідну працю).
Водночас при розгляді колективного трудового спору (конфлікту)
із СПО роботодавців, за результатами якого вимоги СПО об’єднань профспілок частково
було задоволено, сторонами вперше було досягнуто домовленості про обов’язковість
виконання рішення Трудового арбітражу.
Активні позиція та дії профспілок і небажання влади дослухатися
до найбільш представницької та реально діючої організації змушують урядові структури
діяти підступно, а саме: намагатися на законодавчому рівні зруйнувати систему колективно-договірних
відносин, санаторно-курортного лікування, громадського контролю за виконанням законодавства
про працю та охорону праці тощо. У цих складних умовах лише консолідованими та
чітко визначеними діями профспілки можуть захистити права своїх спілчан.
У той же час, завдяки співпраці ФПУ з депутатськими фракціями
Партії «Блок Петра Порошенка», Політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»,
Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» частково вдалося не допустити прийняття
низки норм у підготовлених Урядом антисоціальних реформаторських законопроектах,
якими передбачалося звуження прав та гарантій громадян.
З метою спрямування соціального діалогу та колективно-договірного
регулювання на забезпечення сталого економічного та соціального розвитку з’їзд:
доручає:
– керівництву ФПУ взяти активну участь у розробці стратегії розвитку
соціального діалогу, розширенні його формату на всі рівні з поступовим залученням
інших інститутів громадянського суспільства, підвищенні спроможності та дієвості
інституційних органів у формуванні соціально орієнтованої економіки і підвищенні
рівня життя людей;
– представникам ФПУ в Національній тристоронній соціально-економічній
раді, Українській частині Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС, фондах
загальнообов’язкового державного соціального страхування, Спільному представницькому
органі об’єднань профспілок, колегіальних органах виконавчої влади в центрі та
на місцях твердо відстоювати стратегічну лінію профспілок щодо забезпечення гідної
праці в Україні, захисту прав та інтересів спілчан у всіх сферах суспільного життя;
– поліпшити співпрацю із засобами масової інформації, запровадивши
випуски сюжетів щодо результатів соціального діалогу та активних дій профспілок,
а також з метою залучення молоді посилити роботу в соціальних мережах;
ставить завдання перед всеукраїнськими профспілками невідкладно
активізувати роботу в питаннях взаємодії з всеукраїнськими організаціями роботодавців
та центральними органами виконавчої влади зі створення галузевих (міжгалузевих)
рад, використовуючи надані законодавством можливості для посилення впливу на вирішення
проблем у соціально-трудовій сфері;
підкреслює необхідність забезпечення системного навчання з питань
соціального діалогу та введення до навчальних програм закладів освіти всіх рівнів
акредитації спеціального курсу про соціальне партнерство;
звертається:
до Президента України:
– узяти під особистий контроль питання розвитку соціального
діалогу в Україні та діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної
ради;
підвищити статус Національної тристоронньої соціально-економічної
ради, ініціювавши внесення відповідних змін до Конституції України;
– з метою забезпечення врахування позиції громадськості посилити
взаємодію Ради реформ та РНБО зі сторонами соціального діалогу для обговорення
пропозицій щодо напрямів і механізмів здійснення економічних реформ з метою забезпечення
урахування позиції громадськості;
– сприяти проведенню навчань представників органів влади з питань
соціального діалогу на базі Національної академії державного управління при Президентові
України;
пропонує:
Верховній Раді України:
– при реформуванні законодавства у сфері колективно-договірного
регулювання зберегти всі його рівні та визнати Генеральну угоду, галузеві (міжгалузеві)
та територіальні угоди, колективні договори правовими актами, запровадити механізми
поширення колективних угод за територіальною й галузевою ознаками;
– скасувати численні обмеження права працівників окремих галузей
на страйк, встановлені законами про галузеву діяльність, привести ці закони у відповідність
до гарантій, що визначені Конституцією України та міжнародним законодавством;
Кабінету Міністрів України:
– забезпечити проведення роз’яснювальної роботи та навчань керівників
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань соціального
діалогу на всіх рівнях і підвищення ефективності колективно-договірного регулювання
соціально-трудових відносин;
– у рамках соціального діалогу Прем’єр-міністру України та віце-прем’єр-міністрам
проводити зустрічі з профспілками, у тому числі з питань здійснення соціально-економічних
реформ;
– не допускати внесення актів законодавства на розгляд до Верховної
Ради України та прийняття Урядом рішень, які стосуються трудових і соціально-економічних
прав та інтересів працівників, без урахування пропозицій сторін соціального діалогу;
закликає:
всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців:
– до конструктивної співпраці з профспілками, дотримання принципів
соціального діалогу і соціальної відповідальності перед найманими працівниками;
сприяти об’єднанню роботодавців у галузеві й регіональні структури та залученню
їх до колективних переговорів з укладення угод відповідного рівня;
– забезпечити укладення колективного договору на кожному із суб’єктів
господарювання, які входять до складу об’єднань та організацій роботодавців;
– до створення умов для діяльності первинних профспілкових організацій
та ефективного представництва ними колективних інтересів працівників в органах
управління юридичних осіб;
підтримати законодавчі пропозиції профспілок до проекту Трудового
кодексу України і Закону «Про колективні договори і угоди» стосовно поширення сфери
дії угод на всіх суб’єктів господарювання, а колективних договорів – тільки на
членів профспілок (працівників), від імені яких укладено такі договори.
«МОЛОДЬ – МАЙБУТНЄ ПРОФСПІЛОК»
У сучасних умовах проблеми молоді займають важливе місце, адже
в світі молодь становить значну частину населення і відіграє провідну роль як у
громадянському суспільстві, так і профспілковому русі зокрема. Життєві цінності
і пріоритети молоді визначають образ нашого майбутнього. За оцінками експертів,
головними проблемами молоді є працевлаштування, житлозабезпечення, погіршення
стану здоров’я, соціально-демографічні проблеми, а також проблеми в освітній системі.
Делегати VII з’їзду зауважують, що соціально-економічна криза
призвела до зниження рівня життя населення України та справила негативний вплив
на становище молоді у суспільстві. Відсутність дієвих механізмів державної підтримки
молоді значно ускладнила процеси її соціального становлення та розвитку.
Молодь занепокоєна відсутністю можливості гарантованого працевлаштування,
вторинної та сезонної зайнятості, гідних робочих місць, обмеженими можливостями
професійного зростання і перспектив кар’єрного росту. Існує реальна загроза втратити
можливість здобуття безоплатної професійної та вищої освіти.
Іншою соціальною проблемою української молоді є стан здоров’я.
Захворювання молоді в Україні має негативну тенденцію до збільшення, адже фінансовий
стан більшості сімей і незначні доходи молодих людей значно обмежують їхні можливості
щодо якісного харчування, занять спортом, культурного та змістовного дозвілля,
оздоровлення.
Гостро постала проблема житлозабезпечення молодого покоління,
викликана скороченням фінансування відповідних державних програм.
Неприпустимим є факт втручання влади у самоврядну діяльність
студентських профспілкових організацій.
Усе це свідчить про гостру потребу молоді в захисті профспілками.
Активна робота профспілок з молоддю, яка працює чи навчається, сприятиме вирішенню
зазначених проблем.
У Федерації профспілок України, її членських організаціях вибудувана
система молодіжних структур, яка покликана здійснювати реальні заходи із захисту
їх прав на гідне життя, дотримання роботодавцями трудового законодавства, права
на працю і безпечні умови роботи молодих працівників.
VIІ з’їзд Федерації профспілок України вважає за необхідне:
1. З метою активізації молодіжної складової профспілкового руху:
– залучати молодь до вирішення актуальних проблем розвитку профспілкового
руху, формування потужного інформаційного простору та вирішення проблем профспілок
на виконавчому та законодавчому рівні;
– забезпечити виконання оновленої Концепції молодіжної політики
ФПУ, скоригованої з урахуванням реалій сьогодення і спрямованої на соціально- економічний
захист молоді та залучення молодих людей до активної профспілкової діяльності;
– завершити процес створення молодіжних рад (комісій) на всіх
рівнях профспілкових структур, посилити їх роботу відповідним фінансуванням, розробити
критерії ефективності діяльності;
– передбачати в кошторисах профспілок усіх рівнів необхідні
кошти на роботу з молоддю;
– удосконалити систему підготовки і навчання молодих профспілкових
лідерів та молодіжного профспілкового активу;
– забезпечувати представництво молоді у виборних органах пропорційно
до загальної чисельності молоді у профспілці, сприяти включенню до складу кадрового
резерву її найбільш кваліфікованих активістів;
– мотивувати молодь до вступу у профспілки через соціальну складову
колективних договорів, галузевих та регіональних угод.
2. З метою поліпшення становища молоді поглибити соціальний
діалог з органами державної влади у питаннях захисту їх прав та інтересів:
– залучення молодих профспілкових представників до роботи в
громадських радах;
– надання державної підтримки профспілкам при реалізації ними
молодіжних програм та заходів;
– розроблення механізмів стимулювання роботодавців щодо забезпечення
надання першого робочого місця молоді;
– розширення доступу до якісної вищої та професійно-технічної
освіти, законодавчого встановлення розміру стипендій відповідно до розміру прожиткового
мінімуму;
збільшення фінансування програм забезпечення молоді житлом.
«ЗА ГЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ І ПРОТИДІЮ НАСИЛЛЮ»
Делегати VII з’їзду Федерації профспілок України відзначають,
що в Україні сформовано певну законодавчу базу у сфері забезпечення рівних прав
та можливостей жінок і чоловіків, проте в суспільстві реально поглиблюється гендерний
дисбаланс і насилля.
Українські жінки, зокрема працюючі, насправді зазнають дискримінації,
яка виявляється:
• у відсутності рівних можливостей в отриманні робочого місця,
навчанні та професійному просуванні. Більшість роботодавців віддають перевагу
чоловікам, навіть якщо жінка має більш високу кваліфікацію. Важко влаштуватися
на роботу літнім жінкам, незаміжнім, нещодавно одруженим, матерям з малолітніми
дітьми. Жінки першими підпадають під звільнення при скороченні штатів. Їх зарплата
менша на третину, а середній дохід складає 62–63% від доходу чоловіків. Жінки в
Україні контролюють лише від 5 до 10% економічних ресурсів;
• у витісненні жінок зі сфери легальних трудових відносин. Рівень
зайнятості серед жінок в середньому на 10% нижче, ніж серед чоловіків. Відсутність
вакансій на ринку праці змушує жінок реалізовувати себе у секторі неформальної
економіки, виконувати непрестижну, низькооплачувану роботу. Це ненадійно, малоприбутково,
до того ж, жінки втрачають будь-які пільги та гарантії;
• у неможливості ефективно поєднувати трудові та сімейні обов’язки.
Робота, домашнє господарство, виховання дітей позбавляють жінку вільного часу,
унеможливлюють відновлення працездатності, що вкрай негативно позначається на
її здоров’ї, самопочутті, трудових та сімейних відносинах. Україна досі не ратифікувала
Конвенцію № 183 МОП щодо охорони материнства. Зниження рівня народжуваності є наслідком
дискримінації по відношенню до жінок, які повинні обирати між роботою та дітьми;
• у необхідності шукати роботу за кордоном у зв’язку із соціально-економічною
кризою, а це негативно впливає на виховання дітей і зміцнення сімей. Крім того,
жінки-мігранти часто потрапляють у небезпечні для життя умови;
• у зростанні випадків насильства над жінками. Щорічно в Україні
реєструється понад 100 тис. звернень жінок, які зазнали насильства в сім’ях. Проте,
за оцінками експертів, реальна цифра більша, як мінімум, у 4 рази. Щорічно від
домашнього насильства гине близько тисячі жінок. Майже така ж кількість заяв щорічно
реєструються щодо їх зґвалтування, однак ще більша кількість зґвалтувань залишається
в тіні, жінки їх замовчують, оскільки не вірять у систему захисту прав людини;
• у низькому рівні представництва жінок в органах державного
управління та в політичних структурах усіх рівнів. Серед керівників різних рівнів
жінки складають лише 20%.
Вкрай складним є становище понад 8 млн жінок, які проживають
і працюють у сільській місцевості. Вони обмежені у доступі до більшості ресурсів,
зокрема трудових, інформаційних, фінансових, комунікаційних, освітніх та ін.
Проблема гендерної рівності не є суто жіночою. Потребують активної
підтримки і захисту своїх прав також і чоловіки.
Сьогодні середня тривалість життя чоловіків на 10–12 років менша
від тривалості життя жінок, у 4 рази більша смертність чоловіків працездатного
віку. Чоловіки психологічно важче переносять економічні негаразди. Вони частіше
від жінок вдаються до фізичного насильства, здійснюють кримінальні злочини, вживають
спиртні напої та наркотики.
Майже третина дітей в Україні виховуються самотніми матерями.
Відзначаємо також, що недостатнє представництво жінок у виборних
профспілкових органах, особливо керівних ланках, утискає їхні інтереси і не сприяє
ефективному колективному захисту їхніх прав.
Враховуючи ратифіковані Україною конвенції Міжнародної організації
праці № 100 «Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю», № 111 «Про дискримінацію
у сфері праці та знань», № 156 «Про рівне ставлення й рівні можливості для працівників
чоловіків і жінок: працівників із сімейними обов’язками», положення Конституції
України, Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і
жінок» та інші законодавчі акти,
вважаємо, що головними напрямами у вирішенні цих проблем слід
визначити:
• боротьбу з дискримінацією у сфері трудових відносин і оплати
праці;
• підтримку і захист жінок в їхній трудовій діяльності, вирішенні
гендерних проблем через зобов’язання колективних договорів, галузевих і генеральної
угод;
• перешкоджання будь-яким спробам витіснення жінок зі сфери
суспільного виробництва і організації його таким чином, що жінки фактично виключаються
з виробничого процесу (збільшення норм та обсягів виконуваних робіт, плинності
графіків, роботи в нічний і надурочний час, ускладнення комбінацій домашніх і
виробничих обов’язків і т. ін.);
• боротьбу з гендерною дискримінацією при підвищенні кваліфікації
кадрового складу;
• контроль за відповідністю робочих місць вимогам гігієни і безпеки
праці;
• захист від сексуальних домагань на робочому місці;
• охорону материнства і дитинства, питання оздоровлення жінок
та дітей, профілактики професійних захворювань жінок;
• навчання та інформаційно-просвітницьку роботу серед жінок
щодо їх права і можливості захисту через профспілки;
• створення жіночих осередків у профспілкових органах усіх рівнів;
• створення умов для пропорційної участі жінок у роботі профспілкових
органів, зокрема у вищих представницьких органах, входження жінок до профспілкових
делегацій і сприяння їх обранню до виборних органів профспілок, боротьбу з різними
формами дискримінації всередині профспілок;
• протидію насиллю вдома, на роботі, на вулиці, в суспільстві,
країні.
Відзначаємо необхідність у:
• інформаційно-просвітницьких матеріалах, присвячених темі гендерної
рівності і протидії насиллю, як на рівні держави, так і на міжнародному рівні;
• навчальних семінарах з метою підготовки спеціалістів з питань
агітації і залучення жінок до профспілок, просування інтересів жінок – членів профспілок
у переговорах з роботодавцями;
• підвищенні юридичної грамотності жінок і чоловіків за допомогою
профспілкових кампаній, проведенні акцій і публічного обговорення питань протидії
гендерному насиллю;
• посиленні тиску на державу в питаннях дієвості прийнятих законів
та ратифікованих міжнародних документів з питань гендерної рівності;
• активній профспілковій кампанії на чолі з ФПУ за прийняття
конвенції МОП з визначення критеріїв і стандартів гендерного насилля.
05.03.2016
|