ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗМІНИ У ПРОЕКТІ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ПОРІВНЯНО З ЧИННИМ КЗпП УКРАЇНИ СТОСОВНО ПРАВ ПРОФСПІЛОК

ЗБЕРЕЖЕНО

І. Збережено наявні випад­ки погодження рішень робо­тодавця чи врахування ним думки, пропозицій профспіл­кового органу.

1. Стаття 87 – надання інформа­ції виборному органу первинної профспілкової організації (далі – первинний орган ППО) про звільнення працівників у зв’язку зі скороченням та відповідні за­ходи за три місяці до прийняття рішення про скорочення, прове­дення консультацій та право вне­сення пропозицій, обов’язкових для розгляду (ст. 494 КЗпП);

2. Стаття 111 – розірвання тру­дового договору за ініціативою роботодавця (у випадку скоро­чення чисельності, за станом здоров’я, через недостатню кваліфі­кацію працівника) (ст. 43 КЗпП);

3. Стаття 136 – встановлення тривалості щоденної роботи (зміни) (ст. 52 КЗпП);

4. Стаття 142 – запровадження підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП);

5. Стаття 155 – умови і поря­док надання перерви для харчу­вання протягом робочого часу (ст. 66 КЗпП);

6. Стаття 158 – встановлення другого вихідного дня та почер­гового надання вихідних днів (ст. 67, 69 КЗпП);

7. Стаття 182 – визначення черговості надання відпусток (ст. 79 КЗпП, ст. 10 Закону Укра­їни «Про відпустки»);

8. Стаття 202 – запроваджен­ня, заміна і перегляд норм праці (ст. 86 КЗпП);

9. Стаття 212 – за відсутності колективного договору – вста­новлення форм, систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів над­бавок, доплат, премій, винаго­род та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат (ст. 97 КЗпП);

10. Стаття 241 – встановлення строків, періодичності, місця та гарантій виплати зарплати, роз­міру зарплати за першу половину місяця (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).

ВСТАНОВЛЕНО

ІІ. У проекті Трудового ко­дексу встановлено нові ви­падки погодження, консуль­тацій з профспілковими орга­нами, проведення спільної ро­боти чи інформування.

1. Стаття 12 – нормативні акти роботодавця не можуть су­перечити нормативним актам, які прийняті ним з урахуванням пропозицій виборного органу первинної профспілкової орга­нізації (профспілкового пред­ставника);

2. Стаття 37 – погодження з всеукраїнськими об’єднаннями профспілок класифікації профе­сій у країні;

3. Стаття 89 – урахування про­позицій виборного органу ППО щодо застосування обмежень під час загрози масових звільнень;

4. Стаття 131 – погодження з всеукраїнськими об’єднаннями профспілок переліку вироб­ництв, цехів, професій та посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на ско­рочений робочий час, та його тривалість;

5. Стаття 137 – погодження з виборним органом ППО наказу про залучення до чергування;

6. Стаття 140 – проведення консультацій з виборним орга­ном ПП про час початку і закін­чення щоденної роботи (зміни), якщо колективний договір не укладений;

7. Стаття 141 – проведення консультацій з виборним орга­ном ППО щодо порядку чергу­вання працівників при змінній роботі, якщо колективний дого­вір не укладений;

8. Стаття 143 – проведення консультацій з виборним орга­ном ППО щодо поділу робочого дня на частини;

9. Стаття 153 – проведення консультацій з виборним орга­ном ППО щодо списку праців­ників, які працюють на умовах ненормованого робочого часу, коли колективний договір не укла­дений;

10. Стаття 187 – прове­дення кон­сультацій з виборним ор­ганом ППО щодо надання працівникам до­даткової відпуст­ки з частковим або по­вним збереженням заробіт­ної плати, якщо колективний договір не укладений;

11. Стаття 207 – погодження з відповідними всеукраїнськими профспілками рішень Уряду щодо умов і розмірів оплати пра­ці працівників юридичних осіб, що фінансуються з бюджету;

12. Стаття 212 – проведення кон­сультацій з виборним органом ППО щодо встановлення інших систем оплати праці, коли колек­тивний договір не укладений;

13. Стаття 225 – погодження з виборним органом ППО акту ро­ботодавця щодо встановлення підвищеної оплати праці на важ­ких роботах, роботах із шкідли­вими і небезпечними умовами, особливими природними геогра­фічними і геологічними умова­ми та умовами підвищеного ри­зику для здоров’я, коли колек­тивний договір не укладений;

14. Стаття 226 – погодження з виборним органом ППО акту ро­ботодавця щодо збереження по­передньої заробітної плати про­тягом часу переведення на лег­шу нижчеоплачувану роботу, якщо колективний договір не укладений;

15. Стаття 235 – проведення кон­сультацій з ви­борним орга­н о м ППО щодо здій­снення допла­ти до попере­дньої серед­ньої заробітної плати працівни­кам на період осво­єння нового виробни­цтва (нових видів продук­ції), якщо колективний договір не укладений;

16. Стаття 240 – погодження з виборним органом ППО акту ро­ботодавця щодо часткової ви­плати заробітної плати нату­рою, якщо колективний договір не укладений;

17. Стаття 267 – погодження з виборним органом ППО акту ро­ботодавця про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку;

18. Стаття 275 – участь пред­ставника виборного органу ППО у встановленні факту на­явності виробничої ситуації, не­безпечної для життя, здоров’я працівника або людей, які його оточують, для виробничого се­редовища або довкілля;

19. Стаття 282 – погодження з всеукраїнськими об’єднаннями профспілок акту Уряду про по­рядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків на виробництві і професійних за­хворювань;

20. Стаття 334 – передбачено участь представника виборного органу ППО у складі атестацій­ної комісії;

21. Стаття 348 – розширено пе­релік прав членів виборних ор­ганів профспілок, об’єднань профспілок, а також повноваж­них представників цих органів, зокрема безперешкодного до­ступу до робочих місць, вимог припинення робіт, складання акту перевірки тощо;

22. Стаття 382 – погодження з виборним органом ППО питан­ня утворення комісії з трудових спорів, визначення її кількісно­го складу за взаємною домовле­ністю між роботодавцем і ви­борним органом ППО.

НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО

ІІІ. Не передбачено в про­екті наявні наразі випадки по­годжень, консультацій з профспілковим органом, контролю чи врахування його пропозицій.

1. Стаття 27 КЗпП – погоджен­ня встановлення строку випро­бування при прийнятті на робо­ту до 6 місяців;

2. Стаття 64 КЗпП – погоджен­ня проведення надурочних ро­біт (замість дозволу виборного органу ППО передбачено пись­мову згоду працівника і попере­днє повідомлення виборного ор­гану ППО);

3. Стаття 71 КЗпП – випадки залучення до роботи у вихідні дні (замість дозволу виборного органу ППО – передання йому копії наказу);

4. Стаття 80 КЗпП (ст. 11 Зако­ну України «Про відпустки») – погодження перенесення на ін­ший період щорічної трудової відпустки працівника за ініціа­тивою роботодавця з письмовою згодою працівника;

5. Стаття 96 КЗпП – погоджен­ня віднесення виконуваних ро­біт до певних тарифних розря­дів і присвоєння кваліфікацій­них розрядів робітникам;

6. Стаття 1352 КЗпП – пого­дження встановленої колектив­ної (бригадної) матеріальної відповідальності;

7. Стаття 144 КЗпП – пого­дження застосування робото­давцем заохочень до працівника;

8. Стаття 157 КЗпП – опрацю­вання за участю профспілки та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних, міжгалузевих та галузевих нор­мативних актів про охорону праці (врегульовано у ст. 21 Закону України «Про професій­ні спілки, їх права та гарантії ді­яльності»);

9. Стаття 161 КЗпП – розроблення робото­давцем за участю профспілок комплексних заходів щодо охорони праці (врегульовано у ст. 20 Закону України «Про охорону праці»);

10. Стаття 183 КЗпП – погодження вста­новлення строків і порядку надання перерв жінкам для годування дитини (натомість визначається роботодавцем за письмовою заявою матері);

11. Стаття 193 КЗпП – погодження затвер­джених знижених норм виробітку для мо­лодих працівників;

12. Стаття 247 КЗпП:

– контроль за підготовкою та поданням роботодавцем документів, необхідних для призначення пенсій;

– контроль за наданням пенсіонерам та інвалідам права користування можливос­тями медичного обслуговування, забезпе­чення житлом, путівками до оздоровчих закладів тощо;

– представництво інтересів застрахова­них осіб у комісії із соціального страхуван­ня, направлення працівників до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, ту­ристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів на умовах, передбачених колек­тивним договором або угодою, перевірка стану організації медичного обслуговуван­ня працівників та членів їхніх сімей;

– визначення разом з роботодавцем від­повідно до колективного договору розміру коштів, що будуть спрямовані на будівни­цтво, реконструкцію, утримання житла, ве­дення обліку громадян, які потребують по­ліпшення житлових умов, розподіл в уста­новленому законодавством порядку жилої площі в будинках, споруджених за кошти або за участю підприємства, установи, ор­ганізації, а також жилої площі, що надаєть­ся власникові у розпорядження в інших бу­динках, здійснення контролю за житлово- побутовим обслуговуванням працівників.

Ці та інші норми стосовно прав профспі­лок, гарантій їх діяльності передбачені у статтях 38, 40 Закону України «Про профе­сійні спілки, їх права та гарантії діяльнос­ті», а також у статті 348 проекту Трудового кодексу України.

13. Стаття 252 КЗпП – погодження зміни умов трудового договору, оплати праці, при­тягнення до дисциплінарної відповідальнос­ті працівників, які є членами виборних проф­спілкових органів (відповідні норми перед­бачені у статті 41 Закону України «Про профе­сійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Вказані норми потребують коригування через внесення пропозицій народними де­путатами. Профспілки підготували пропо­зиції щодо відновлення нині існуючих за­конодавчих норм у проекті Трудового ко­дексу України.

ЗМІНА

ІV. Зміна статусності позиції проф­спілкового органу.

1. Стаття 98 – трудовий договір з керівни­ком юридичної особи може бути розірвано за пропозицією виборного органу ППО або профспілки, до складу якої входить первин­на профспілкова організація, якщо керівник порушує трудове законодавство, ухиляється від укладення колективного договору або не виконує зобов’язань за ним (аналог ст. 45 КЗпП). Звільнення не обов’язкове, але від­мова власника задовольнити пропозицію може бути оскаржена до суду.

2. Стаття 216 – урахування Верховною Ра­дою України пропозицій, вироблених шля­хом переговорів представників профспілок з роботодавцями при щорічному встанов­ленні розміру мінімальної зарплати.

ПОЗИТИВНІ ВІДМІННОСТІ ПРОЕКТУ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ВІД КЗпП УКРАЇНИ

1. Запроваджується обов’язкова письмова форма трудового договору.

2. Збільшується мінімальна трива­лість щорічної основної трудової оплачуваної відпустки з 24 до 28 ка­лендарних днів.

3. Зберігаються в діловому обігу трудові книжки на підприємствах, ве­дення їх роботодавцем.

4. Стає обов’язковою державна ін­спекція праці, законодавчо детально визначаються і розширюються її по­вноваження, інспектор отримує право самостійно приймати рішення і про­водити перевірку в будь-який час на власний вибір.

5. Закріплено повноваження проф­спілок щодо здійснення гро­мадського контролю за дотриманням трудо­вого законодавства, визначено по­рядок здійснен­ня контролю та повнова­ження відпо­відних осіб.

6. Включе­но внесений профспілками предмет пра­вового регулю­вання – конкрет­не юридичне ви­значення «трудових відносин», що дозво­лить протистояти підміні трудових договорів цивільно-правови­ми угодами, статусом суб’єкта підпри­ємницької діяльності та іншими суро­гатними формами, за допомогою яких працівник виводиться з-під захисної дії трудового законодавства.

7. У кодексі сформульовано сучасні базові принципи правового регулю­вання трудових відносин, що відпові­дають статусу правової, демократич­ної і соціальної держави, нормам міжнародного права і європейській практиці.

8. Скасовується контракт як форма трудового договору. Договори будуть укладатись на невизначений або ви­значений строк (строкові).

9. Зберігаються основні випадки по­годження дій роботодавця з профспіл­ковим органом (встановлення, заміна і перегляд норм праці, встановлення підвищеної оплати праці на важких роботах, роботах із шкідливими та не­безпечними умовами, розірвання тру­дового договору за ініціативою робото­давця в зв’язку із скороченням, станом здоров’я або через недостатню кваліфі­кацію працівника і т. ін.).

10. Запроваджуються додаткові обов’язки роботодавця погоджувати рішення чи проводити консультації або інформувати профспілковий ор­ган про свої дії (запровадження чергу­вання працівників, встановлення до­плати на період освоєння нового ви­робництва, визна­чення умов част­кової виплати заробітної плати нату­рою і т. ін.).

11. Весь надурочно відпрацьова­ний час під­лягає обліку. Оплата надурочних до 120 годин на рік – по­двійна, понад 120 годин на рік – у три­кратному розмірі.

12. Значно обмежено застосуван­ня ненормованого робочого часу – до одного разу на місяць, а все, що понад норму, оплачується як надурочна ро­бота. Наразі обмеження відсутні.

13. Обмежується право роботодавця залучати працівника до чергування – не частіше одного разу на місяць.

14. Кодекс однозначно встановлює, що роботодавцем, а отже, і стороною трудових відносин, є юридична особа (підприємство, організація, установа) або фізична особа з правом викорис­тання праці фізичних осіб. Це дозво­ляє точно ідентифікувати суб’єкта правовідносин, який відповідає (в тому числі матеріальними ресурса­ми) за дотримання прав працівника, виконання умов трудового та колек­тивного договорів.

15. Запроваджено максимальну тривалість робочої зміни – 10 годин у межах тижневої норми робочого часу 40 годин, що захищатиме працівника від перевтоми та помилок у роботі.

16. Встановлено право на репатріа­цію – повернення працівника, який перебуває у відрядженні за межами України, до місця його постійного проживання. Репатріація проводить­ся роботодавцем, а в разі неспромож­ності – державою з наступним відшко­дуванням витрат за рахунок робото­давця.

17. Запроваджується презумпція правомірності (пріоритет) правової позиції працівника. У разі, коли нор­ма закону чи іншого акта законодав­ства, виданого на підставі закону, або норми різних законів чи різних актів законодавства припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків працівника і роботодавця, вна­слідок чого є можливість прийняти рішення на користь і працівника, і ро­ботодавця, рішення приймається на користь працівника.

18. Забороняється шляхом застосу­вання насильства, погроз, введення в оману або в інший спосіб примушува­ти працівника до припинення трудо­вих відносин за власною ініціативою проти його волі.

05.12.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини