ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Відсутність соціального діалогу примусила людей вийти на вулиці

 Щоб захистити інтереси людей праці та покласти край антисоціальній політиці Уряду, профспілки змушені були вдати­ся до більш радикальних дій – вступити у колективний трудовий спір з Урядом та роботодавцями на національному рівні. Головними його причинами ста­ло грубе, довготривале масштабне по­рушення Кабінетом Міністрів та робо­тодавцями законодавчо визначених трудових прав і соціальних гарантій працівників. 27 травня під стіни Кабмі­ну пришли близько тисячі спілчан, аби відстояти вимоги до Уряду та робото­давців. Це був перший етап поперед­жувального пікетування.

Що ж вимагають трудівники від Уряду та робо­тодавців? По­над рік Уряд та об’єднання організацій роботодавців ухиляють­ся від вирішення життєво важливих для працівників соціально-економічних проблем, ведення ефектив­ного соціального діалогу, ігнорують вимоги проф­спілок. Спільний пред­ставницький орган репре­зентативних всеукраїн­ських об’єднань профспі­лок на національному рів­ні відповідно до Консти­туції України та чинного законодавства, а також ратифікованих в Україні Конвенцій Міжнародної організації праці офіцій­но висунув Вимоги з пи­тань захисту соціально-трудових і економічних прав працівників.

Відтак професійні спіл­ки України вимагають:

– Переглянути і вста­новити справедливі ціни на український газ і тари­фи на комунальні послуги для населення.

– Підвищити з 1 липня та 1 грудня 2015 року про­житковий мінімум, мі­німальну заробітну пла­ту на рівень фактичного прожиткового мінімуму, який наразі вдвічі вищий за офіційну величину.

– Забезпечити до 1 лип­ня 2015 року індексацію грошових доходів насе­лення на рівень інфляції 2014–2015 років, ство­рення передумов рентабельної та престижної заро­бітної плати для найманих праців­ників.

– У повному обсязі повернути заборгованість із заробіт­ної плати та компенсації працівникам за несвоєчас­ну оплату їхньої праці.

– Забезпечити надій­ний державний контроль за дотриманням законо­давства у сфері трудових відносин, вжити рішучих заходів для подолання не­легальної зайнятості і «ті­ньової» виплати заробіт­ної плати.

– На законодавчому рівні відновити з 1 черв­ня 2015 року санаторно-курортне лікування пра­цівників, оздоровлення ді­тей, для чого внести від­повідні зміни до бюджету Фонду соціального страху­вання.

– Відновити з 1 січня 2016 року соціальні права та соціальні гарантії пра­цівників, пенсіонерів, чор­нобильців, дію яких при­зупинено та скасовано у 2015 році.

– Забезпечити прове­дення ефективного соці­ального діалогу, спрямо­ваного на виконання Гене­ральної угоди.

Профспілки очікують, що вимоги профспілок будуть почуті та викона­ні з боку Кабміну, робото­давців під час проведен­ня примирних процедур в інтересах громадян Укра­їни.

Під стінами Будинку Уряду з гаслами «Зарпла­та для життя, а не для же­брацтва! СТОП політиці «дешевої рабсили!», «Опо­даткування пенсійних ви­плат – національний со­ром!», «Вимагаємо повер­нути зарплатні борги і провести індексацію гро­шових доходів», «НІ – ціновому геноциду!», «НІ – скороченню ви­робництва, безро­біттю. ТАК – робо­чим місцям», «НІ – бідності та дис­кримінації праці», «ТАК – повазі до людини пра­ці», «Поверніть трудя­щим санаторно-курортне лікування!», «Нові тари­фи – зашморг для україн­ця», «Людям – європейські зарплати, чиновникам – український прожитковий мінімум» спілчани закли­кали Уряд і роботодавців забезпечити конструктив­ний діалог, докласти всіх зусиль, аби спільно зна­йти необхідні соціальні та економічні рішення, які сприятимуть покращенню життя людей уже сьогод­ні. Лунали заклики про досягнення європейських стандартів життя, пере­дусім у сфері зайнятості, оплати та безпеки праці, оподаткування, соціаль­ного розвитку, ефективно­го використання виробни­чого та трудового потенці­алу країни.

Під час пікетування розпочався збір підпи­сів із вимогами до парла­ментських фракцій, з яки­ми керівники національ­них профоб’єднань ініці­юватимуть проведення зу­стрічей.

Наступні етапи пікету­вання заплановані на 3 та 10 червня під стінами Ка­бінету Міністрів України.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

Григорій ОСОВИЙ,

Голова ФПУ:

«Ми з вами стали на шлях справедливої бо­ротьби за законні пра­ва та інтереси праців­ників, які довірили нам разом з вами представляти тут, біля стін Кабміну, їхні права й домагатися ставити­ся до людини праці так, як вона заслужила своєю повсякденною працею. Наша бороть­ба – це відповідальна річ, це наше спільне рі­шення, прийняте СПОпрофспілок. Ми довго мовчали, враховуючи ситуацію, що склалася в країні. На сьогодні влада працює вже по­над рік і вже мала б продемонструвати на­роду України ефектив­ні результати. Як пред­ставники робітників ми зазначаємо, що не бачимо жодних пози­тивних зрушень».

Петро ЦИБУЛЬСЬКИЙ,

голова Кагарлицького райкому профспілки працівників АПК:

«Яхочу звернутися до Кабінету Міні­стрів і Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка із запи­танням: «Як вижи­ти селу і працюю­чим у сільському господарстві при нинішній заробіт­ній платі, зростаю­чих цінах і тари­фах?» Япореко­мендував би Уряду пожити на таку зарплату.

Сьогодні треба роз­вивати малий і се­редній бізнес, фер­мерське господар­ство, забезпечити робочі місця на селі, як це зробили в Польщі».

Михайло ВОЛИНЕЦЬ,

голова Конфедерації вільних профспілок України:

«Якщо ми не буде­мо єдиним кула­ком, не зосереди­мо наші дії та наші вимоги до тих, хто створив цю ситуа­цію, ми нічого не досягнемо…

Люди розуміють, що немає ніяких реформ. Більше брехні, ніж реаль­них дій.

Тому ми об’єдналися, ми спільно проведемо акції 3 та 10 червня. Наші вимоги чіткі та ясні – про них говорить кожна людина».

Ольга КУРІНЬКО,

голова Полтавської облради профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості:

«Ті, хто ховаються у кабінетах, майте мужність і совість нас вислухати, адже сидите на плечах людей, що зібрали­ся у вас під вікнами.

Сьогодні бізнес див­ним чином отримує прибутки, а деклара­ції можновладців у країні, що на межі дефолту, виклика­ють подив: «А що має простий україн­ський працівник?»

Працьовитий укра­їнський народ ви­магає справедли­вого розподілу тя­гаря витрат, спри­чинених кризою і війною».

Юрій ШАПЧИЦ,

представник Запорізького обласного комітету Профспілки металургів та гірників України:

«Ми зібралися не просто так. Ми хо­чемо, щоб нас не просто послухали, а й почули. Наразі у нас відсутній соці­альний діалог. Вла­да сьогодні працює у режимі монологу.

Подивіться на Укра­їну, яка це гарна і багата країна. Хіба може у такій країні людина отримува­ти мінімальну за­робітну плату – 55 доларів?! За це ганьба нашій владі!»

Наталія ТОПЧІЙ,

учитель школи-інтернату № 15 Святошинського району м. Києва, Профспілка працівників освіти і науки України:

«Яне тільки голова первинної профор­ганізації, учитель ви­щої категорії, я ще й мама двох неповно­літніх дітей і точно знаю, що найбіль­ший страх і горе для матері – не знати, за що нагодувати свою дитину і купити для неї життєво необхід­ні ліки.

Ми багато працює­мо, сплачуємо не­малі податки, допо­магаємо армії, ви­живати – важко, бо збідніли втричі, не бачимо індексації зарплат, натомість одержуємо листи щастя – платіжки з новими тарифами».

28.05.2015

Олена ОВЕРЧУК «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини