ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Про зміни у системі соціального страхуванняз1 січня 2015 року

Верховною Радою України 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про рефор­мування загальнообов’язкового дер­жавного соціального страхування та лега­лізацію фонду опла­ти праці» (№ 77-VIII), який набув чинності з 1 січня 2015 року.

Управління з питань соці­ального страхування та пенсійного забезпечен­ня апаратуФПУ нагадує, що такі зміни пропонува­лися ще у поданому Урядом до Вер­ховної Ради законопроекті № 5080 від 15 вересня 2014 р., проти якого виступали профспілки і який не було підтримано народними депу­татами України.

Після внесення Урядом до Вер­ховної Ради проекту ЗУ «Про ре­формування загальнообов’язкового державного соціального страхуван­ня та легалізацію фонду оплати праці» (реєстр. № 1573 від 22.12.2014) профспілкова сторона намагала­ся не допустити погіршення у сис­темі соціального страхування. З цією метою було підготовлено про­позиції та направлено їх до Комі­тету Верховної Ради України з пи­тань соціальної політики, зайня­тості та пенсійного забезпечення. Представники ФПУ взяли участь у засіданні Робочої групи, створеної для доопрацювання законопроек­ту при зазначеному вище Коміте­ті, та у засіданні Комітету. Від СПО об’єднань профспілок надіслано звернення до депутатських фрак­цій та груп з проханням не підтри­мувати зміни, які звужують права працівників та членів їхніх сімей, порушують конституційні норми.

Що вдалося відстояти, які нега­тивні зміни прийняті та над чим працюватимемо далі?

ОБ’ЄДНАННЯ ФОНДІВ

Якщо раніше пропонувалося об’єднати три фонди на базі Державного центру зайня­тості, тобто створити державний Фонд соціального страхування та усунути профспілки та роботодав­ців від управління цим Фондом, то прийнятим Законом передбачено створення Фонду соціального стра­хування як самоврядної організації із збереженням управління на тристоронній основі представниками від держави, об’єднань профспілок та роботодавців. Фонд створюєть­ся на базі ліквідованих Фонду соці­ального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду со­ціального страхування від нещас­них випадків.

Таким чином, з урахуванням внесених змін у системі соціаль­ного страхування функ­ціонуватиме три фонди: Пенсійний фонд Укра­їни, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок без­робіття та Фонд соціаль­ного страхування Украї­ни, який здійснюватиме страхування з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві, а надалі й медичне страхування.

За розрахунками Мін­соцполітики, в результа­ті об’єднання двох фондів очікуєть­ся економія коштів на адмінвитра­ти близько 600 млн грн.

До складу правління Фонду со­ціального страхування входитиме по 7 представників від держави, об’єднань профспілок і роботодав­ців (раніше було по 15 представни­ків від кожної сторони). Проектом Закону передбачалося по 5 пред­ставників від кожної сторони, але під час опрацювання законопроек­ту в Комітеті Верховної Ради з пи­тань соціальної політики, зайня­тості та пенсійного забезпечення з урахуванням пропозицій ФПУ було збільшено кількість представників від кожної сторони до 7 осіб.

Крім того, вдосконалено поря­док прийняття правлінням рішень, на чому постійно наполягала проф­спілкова сторона. Так, внесеними змінами передбачено, що правлін­ня правомочне приймати рішення за наявності на засіданні більшос­ті складу кожної представницької сторони і рішення вважається при­йнятим, якщо за нього проголосува­ла більшість присутніх на засідан­ні членів правління від кожної сто­рони. У разі коли під час прийняття рішення однією із трьох представ­ницьких сторін оголошено про від­мову брати участь в голосуванні, питання переноситься на наступне засідання правління. У період між засіданнями правління це питан­ня обговорюється представницьки­ми сторонами шляхом проведення консультацій та переговорів з ме­тою врегулювання проблеми. Якщо під час розгляду цього питання на наступному засіданні та сама сто­рона повторно відмовляється бра­ти участь у голосуванні, рішення прийматиметься більшістю складу правління.

Законопроектом передбачалося також, що призначення та звільнен­ня з посади директора виконавчої дирекції Фонду соціального страху­вання здійснюватиметься Кабіне­том Міністрів України на підставі подання Мінсоцполітики. Після об­говорення цього питання в Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення було враховано заува­ження профспілок і роботодавців, а згодом підтримано й Верховною Ра­дою України – повноваження з при­значення та звільнення директора виконавчої дирекції Фонду залише­но за правлінням Фонду.

ДОПОМОГА З ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Вдалося частково пом’якшити норми, якими передбачалося зменшення розмірів оплати за лікарняними листками. Так, законо­проектом передбачалось зменшити розміри оплати лікарняних листків з нинішніх 60, 80 і 100% залежно від тривалості страхового стажу до 50–80%. Після обговорення заперечень ФПУ Комітетом Верховної Ради з пи­тань соціальної політи­ки, зайнятості та пенсій­ного забезпечення було запропоновано і прийня­тим Верховною Радою Законом передбачено, що допомога з тимчасо­вої непрацездатності ви­плачуватиметься застра­хованим особам залежно від страхового стажу в та­ких розмірах:

– 50% середньої заро­бітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

– 60% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;

– 70% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

– 100% середньої заробітної пла­ти (доходу) – застрахованим осо­бам, які мають страховий стаж по­над вісім років;

– 100% середньої заробітної пла­ти (доходу) – застрахованим особам, віднесеним до 1-ї–4-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорно­бильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширю­ється чинність ЗУ «Про статус ве­теранів війни, гарантії їх соціаль­ного захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських пересліду­вань відповідно до ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань»; доно­рам, які мають право на пільгу, пе­редбачену статтею 10 ЗУ «Про до­норство крові та її компонентів».

Таким чином, прийнятими змі­нами зменшено розміри допомоги лише працівникам, які мають стаж роботи менше трьох років (50% за­мість раніше існуючих 60%), та працівникам, які мають стаж робо­ти від 5 до 8 років (70% замість рані­ше існуючих 80%).

УРЕГУЛЮВАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ПРОГАЛИН

Прийнятим Законом перед­бачається урегулювати про­галини в законодавстві, які були до 2015 року щодо призначен­ня пенсій по інвалідності та у разі втрати годувальника внаслідок не­щасного випадку на виробництві і на які постійно звертала увагу профспілкова сторона.

Нагадаємо, що ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набув чиннос­ті з 1 січня 2004 року, передбачено, що пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника внаслідок не­щасного випадку на виробництві призначаються та виплачуються в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробни­цтві та професійного захворюван­ня, які спричинили втрату працездатності». Але, на жаль, до Закону про страхування від нещасних ви­падків не було внесено відповідних змін, а тому протягом 11 років пен­сії по інвалідності та у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві признача­лися Пенсійним фондом за норма­ми ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (який діяв до 01.01.2004) у межах ра­ніше існуючих максимальних роз­мірів – 150 і 200 грн (шахтарям), плюс доплата до прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.

Законом від 29.12.2014 р. внесе­но зміни до статті 25 Основ законо­давства України про загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування, якими до видів матері­ального забезпечення у пенсійно­му страхуванні віднесено пенсію по інвалідності внаслідок нещасно­го випадку на виробництві або про­фесійного захворювання та пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профе­сійного захворювання. А прикінце­вими положеннями Закону доруче­но Кабінету Міністрів України піс­ля набуття чинності документом у тримісячний термін підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведен­ня законів України у відповідність із цим Законом.

ВИПЛАТА ОДНОРАЗОВИХ КОМПЕНСАЦІЙ

Вдалося не допустити покла­дення на Фонд соціального страхування (пропонувалося у законопроекті) виплату одноразо­вих компенсацій у разі отримання посадовими особами окремих дер­жавних органів (державної лісової охорони, органів прокуратури, дер­жавного фінансового контролю, дер­жавної виконавчої служби, Антимо­нопольного комітету України тощо) тілесних ушкоджень у зв’язку з ви­конанням службових обов’язків або у разі загибелі у розмірі 5–10–річної заробітної плати, які раніше випла­чувалися за рахунок коштів Дер­жавного бюджету України. У разі прийняття запропонованих змін, це було б несправедливо щодо пра­цівників підприємств, організацій та установ, які дістали травму на виробництві і для яких одноразова компенсація передбачена у значно нижчих розмірах.

Законом внесені зміни до відпо­відних законодавчих актів, якими передбачено, що зазначені вище особи на загальних підставах під­лягатимуть загальнообов’язковому державному соціальному страху­ванню, за них сплачуватиметься єдиний внесок і при настанні стра­хових випадків вони отримувати­муть відповідні страхові виплати та соціальні послуги.

Разом з тим не вдалося виріши­ти окремі питання, на яких наполя­гала профспілкова сторона.

КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Так, не вдалося вилучити ко­шти Фонду соціального стра­хування з казначейського об­слуговування і зараховувати їх на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування, відкритий у державній банківській установі.

Проблема пов’язана з тим, що застосування казначейської форми обслуговування призводить до не­своєчасного перерахування органа­ми казначейства страхових коштів до підприємств та організацій, у зв’язку з чим затримуються випла­ти застрахованим особам та надан­ня соціальних послуг. Так, випла­ти по лікарняних листках та інших страхових допомогах затримували­ся понад два місяці, незважаючи на те, що Фонд своєчасно надавав пла­тіжні документи казначейству на перерахунок відповідних коштів. На тривалий термін і на значну суму відбувається також затрим­ка по розрахунках з організаціями за надані соціальні послуги. ФПУ неодноразово вносила пропозиції щодо виключення коштів соціаль­ного страхування з казначейського обслуговування і зарахування їх на централізований рахунок Фонду со­ціального страхування, відкритий у державній банківській установі. На жаль, ці пропозиції не були під­тримані.

Проте потрібно зазначити, що до Бюджетного кодексу внесено зміни, за якими органи, що здій­снюють казначейське обслугову­вання бюджетних коштів, повинні здійснити операції щодо виконан­ня платіжних доручень розпоряд­ників коштів протягом п’яти опе­раційних днів з дати надання до­ручення на здійснення платежу за умови виконання доходів зведено­го бюджету України.

БЮДЖЕТ

Не вирішено питання про за­твердження бюджету Фон­ду соціального страхування безпосередньо правлінням Фонду як його вищим органом управлін­ня. До серпня 2014 року бюджети фондів затверджували правління. Передача цієї функції Уряду є од­нією із рис одержавлення фондів. Це знижує статус правлінь фондів соціального страхування як само­врядних організацій. Усі необхідні зміни з фінансування за напряма­ми видатків фондів також мають затверджуватися Кабінетом Міні­стрів, унаслідок чого втрачається оперативність прийняття рішень з вирішення проблем. На жаль, про­позиції ФПУ щодо залишення по­вноважень із затвердження бюдже­тів за правліннями фондів не зна­йшли підтримки у народних депу­татів України, а тому бюджет Фон­ду на 2015 рік (як і бюджети інших фондів соціального страхування) затверджуватиме Кабінет Міні­стрів України.

САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Не підтримано пропозиції профспілок щодо збережен­ня за рахунок коштів со­ціального страхування фінансу­вання санаторно-курортного ліку­вання, оздоровлення дітей, част­кового фінансування санаторіїв-профілакторіїв.

Серед напрямів витрат Фонду со­ціального страхування передбаче­ні соціальні послуги лише з оплати лікування в реабілітаційних відді­леннях санаторно-курортного за­кладу після перенесених захворю­вань і травм.

Слід зазначити, що майже у 200 санаторно-курортних закладах, де працює понад 16 тисяч працівни­ків, щорічно лікувалися більш як 250 тисяч осіб (крім окремих років).

У 60 санаторіях-профілакторіях підприємств та 63 навчальних закла­дів оздоровлювалися понад 92 тисячі осіб. За рахунок коштів соціального страхування частково фінансували­ся 582 дитячо-юнацьких спортивних школи, у яких працювало 9 тисяч тренерів і займалося 160 тисяч ді­тей. У дитячих оздоровчих закладах щороку за рахунок коштів соціаль­ного страхування оздоровлювалося близько 250 тисяч дітей, щороку при­дбавалося більш як 4,4 млн дитячих новорічних подарунків.

Унаслідок скасування за рахунок часткової оплати з коштів соціально­го страхування лікування в санатор­них закладах застраховані особи по­збавляються можливості профілак­тики захворювань, а це, у свою чергу, призведе до зростання захворюванос­ті та збільшення видатків на випла­ту Фондом допомоги з тимчасової не­працездатності, яка на сьогодні вже й так становить понад 47,2% усіх ви­датків Фонду. Санаторно-курортне лікування сприяє зниженню й запо­бігає зростанню випадків інваліднос­ті, скороченню термінів тимчасової непрацездатності, забезпечує збере­ження трудового потенціалу країни. Все це вкрай важливо для нашої кра­їни. Адже питома вага працівників, які працюють в умовах, що не відпо­відають санітарно-гігієнічним нор­мам, стабільно зростає, на здоров’я населення негативно впливають на­слідки Чорнобильської катастрофи. Санаторно-курортного лікування по­требують громадяни, які постраж­дали внаслідок антитерористичної операції. Враховуючи нинішній рі­вень оплати праці в країні та вар­тість путівки на санаторно-курортне лікування, переважна більшість пра­цівників не в змозі власними силами оплатити вартість путівки.

ОДНОРАЗОВІ СТРАХОВІ ВИПЛАТИ

Учетверо зменшено розміри од­норазової страхової виплати потерпілому на виробництві та у кілька разів – у разі його смерті.

Законом передбачено, що у ви­падку стійкої втрати професій­ної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд здійснює одноразо­ву страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповід­но до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи із 17 роз­мірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату. За раніше діючим законодавством, у разі стійкої втрати професій­ної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд здійснював одноразо­ву страхову виплату потерпілому, сума якої визначалася з розрахун­ку середньомісячного заробітку по­терпілого за кожний відсоток втра­ти потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикрат­ного розміру граничної суми заро­бітної плати (доходу), з якої справ­ляються внески до Фонду. Таким чином, якщо максимальний розмір одноразової виплати потерпілому становив близько 82 824 грн, то піс­ля внесення змін – 20 706 грн, тобто учетверо менше.

Згідно з прийнятим Законом, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім’ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановле­ного законом на день настання пра­ва на страхову виплату, та однора­зова допомога кожній особі, яка пе­ребувала на його утриманні, а та­кож на його дитину, яка народила­ся протягом не більш як десятимі­сячного строку після смерті потер­пілого, у сумі, що дорівнює 20 роз­мірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Раніше діючим законодавством було передбачено, що у разі смерті потерпілого вна­слідок нещасного випадку або про­фесійного захворювання розмір од­норазової допомоги його сім’ї має бути не меншим за п’ятирічну за­робітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний за­робіток потерпілого на кожну осо­бу, яка перебувала на його утри­манні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смер­ті потерпілого.

ВИПЛАТИ ПОТЕРПІЛИМ НА ВИРОБНИЦТВІ

Також не підтримано пропо­зиції профспілок щодо збере­ження нинішнього порядку щорічного підвищення страхових виплат потерпілим на виробництві. З 1 січня 2015 року до стабілізації фінансово-економічного станови­ща держави зупинено норму щодо перерахунку сум щомісячних стра­хових виплат потерпілим на вироб­ництві, який щорічно проводився з 1 березня у разі зростання у попере­дньому календарному році серед­ньої заробітної плати у галузях на­ціональної економіки. Нагадаємо, що у період з 2002 по 2013 роки що­річно з 1 березня страхові виплати підвищувалися з урахуванням тем­пів зростання номінальної (реаль­ної) середньої заробітної плати в країні. У 2014 році такий перераху­нок страхових виплат не проводив­ся внаслідок відсутності необхід­них для цього коштів у Фонді соці­ального страхування від нещасних випадків на виробництві.

ЄДИНИЙ ВНЕСОК

Не враховано пропозиції щодо виваженого підходу до зни­ження розміру єдиного вне­ску з метою недопущення зменшен­ня надходжень до фондів соціально­го страхування та порушення прав застрахованих осіб на своєчасне і в повному розмірі отримання страхо­вих виплат і соціальних послуг.

Проте Законом з 1 січня 2015 року зменшено розмір єдиного вне­ску більш ніж удвічі, за наявності певних умов. Так, установлено, що при нарахуванні заробітної пла­ти (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску застосову­ються з коефіцієнтом 0,4, але у ви­падку, якщо платник виконує одно­часно такі умови:

– загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (до­хід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну се­редньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нара­хування єдиного внеску не переви­щує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахуван­ня єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розра­ховується шляхом ділення загаль­ної середньомісячної бази нарахування єдиного вне­ску платника за 2014 рік на загальну базу нарахуван­ня єдиного внеску за мі­сяць, за який нараховуєть­ся заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менш як 0,4);

– середня заробітна плата по під­приємству збільшилася мінімум на 30 відсотків порівняно із середньою заробітною платою за 2014 рік;

– середній платіж на одну за­страховану особу після застосуван­ня коефіцієнта складе не менш ніж 700 грн;

– середня заробітна плата по під­приємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Не вдалося зберегти призна­чення дострокових пенсій за півтора року до досягнен­ня пенсійного віку (працівникам, звільненим з роботи у зв’язку з лік­відацією підприємства, скорочен­ням чисельності або штату праців­ників, за станом здоров’я). Законом України «Про внесення змін та ви­знання такими, що втратили чин­ність, деяких законодавчих актів України» (від 28.12.2014 № 76-VІІІ) виключені норми у ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветера­нів праці та інших громадян похи­лого віку в Україні» та «Про зайня­тість населення» щодо достроково­го виходу на пенсію. Крім того, за­значеним вище Законом внесено зміни до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус і соціаль­ний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи», якими передбачено, що підвищення до пенсій, щомісячна додаткова пенсія та розміри міні­мальних пенсій по інвалідності ви­значаються актами Кабінету Міні­стрів України.

Незважаючи на заперечен­ня профспілок, ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу Укра­їни та деяких законодавчих актів України щодо податкової рефор­ми» (від 28.12.2014 № 71-VІІІ) перед­бачено оподаткування сум пенсій, які перевищують три розміри мі­німальної заробітної плати. В умо­вах «замороження» мінімальних розмірів пенсій, фактичного скасу­вання норм з індексації та не під­вищення пенсій у зв’язку із зрос­танням середньої заробітної плати в країні, в умовах постійного зрос­тання цін і тарифів, встановлення податку на пенсійні виплати зни­жує рівень пенсійного забезпечен­ня громадян.

Прийнятими законами внесено й інші зміни до законодавства. Так, наприклад, змінами до Кодексу за­конів про працю передбачено, що працівник не може бути допуще­ний до роботи без укладення тру­дового договору, оформленого на­казом чи розпорядженням власни­ка або уповноваженого ним орга­ну, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та ре­алізації державної політики з ад­міністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне со­ціальне страхування про прийнят­тя працівника на роботу в поряд­ку, встановленому Кабінетом Мі­ністрів України. У разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівни­ка на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи по­вний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробіт­ної плати (винагороди) без нараху­вання та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соці­альне страхування та податків юри­дичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману пра­цю, несуть відповідальність у ви­гляді штрафу – у тридцятикратно­му розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на мо­мент виявлення порушення, за кож­ного працівника, щодо якого скоє­но порушення.

Змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення посилено штрафні санкції за непо­дання, несвоєчасне подання, подан­ня не за встановленою формою звіт­ності зі сплати єдиного внеску (та­кож внесені відповідні зміни щодо штрафних санкцій і до законодав­ства про соціальне страхування).

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втра­тили чинність, деяких законодав­чих актів України» (від 28.12.2014 № 76-VІІІ) внесено зміни до ЗУ «Про прокуратуру», «Про статус народ­ного депутата України», «Про дер­жавну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», якими зменшено розміри призна­чення пенсій з 70 до 60% заробітку та встановлено, що умови та поря­док перерахунку призначених пен­сій визначаються Кабінетом Міні­стрів України. Також внесено змі­ни до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», якими змен­шено розмір призначення пенсій за віком, по інвалідності та у разі втрати годувальника з 80 до 60% заробітку.

Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України розробляти­муться зміни до Державного бю­джету України на 2015 рік та готу­ватимуться зміни до інших законо­давчих актів, Федерація профспі­лок України вноситиме пропозиції та наполягатиме на відновленні санаторно-курортного лікування застрахованих осіб за рахунок част­кового фінансування Фондом соці­ального страхування, відновлення права дострокового виходу на пен­сію, збільшення межі сум пенсій для їх оподаткування, посилення соціального захисту потерпілих на виробництві і їхніх сімей та інші пропозиції.

Зараз на виконання прийнятого Закону розробляються заходи сто­совно створення Фонду соціально­го страхування на базі фондів со­ціального страхування з тимчасо­вої втрати працездатності та від не­щасних випадків на виробництві. З цього приводу 19 січня ц. р. у Мін­соцполітики відбулися тристорон­ні консультації сторін соціально­го діалогу, де сторони обмінялися думками щодо необхідності якісно­го проведення структурних реформ реорганізації зазначених вище фон­дів. Вирішено створити тристорон­ню робочу групу для розроблення заходів щодо реорганізації фондів, а тоді провести нараду за участю керівників фондів, представників сторін соціального діалогу і відпо­відних центральних органів вико­навчої влади для прийняття ефек­тивних рішень.

Усі новини