Боротьба профспілок за гідну працю
Цьогорічний День
гідної праці профспілки зустрічають в умовах жорсткої економічної кризи, руйнівних
і трагічних наслідків військових дій на сході держави, де припинили роботу
сотні підприємств, тотального наступу на права профспілок і працівників, зокрема
у сфері охорони праці, яка є однією з основних складових гідної зайнятості.
Юрій АНДРІЄВСЬКИЙ
керівник департаменту охорони праці апарату ФПУ
Результатами такого наступу є зміна або скасування за
останні 5–7 років низки законодавчих норм з питань безпеки праці, які, на
думку авторів цих змін, перешкоджають розвиткові бізнесу; несприйняття застережень
і пропозицій профспілок, поданих до реформаторських законопроектів і вже прийнятих
нормативно-правових актів у зазначеній сфері діяльності, навіть незважаючи на
те, що окремі з них порушують норми міжнародних правових актів, до яких
приєдналася Україна.
Так, для підвищення рейтингу України щодо можливостей
ведення бізнесу ухвалено Закон України «Про основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності», автори якого, нехтуючи нормами
ратифікованих Конвенцій МОП № 81 про інспекцію праці в промисловості та № 129
про інспекцію праці в сільському господарстві, суттєво обмежили права
державних інспекторів у сфері праці та охорони праці.
У зв’язку з цим, реагуючи на відповідне подання Федерації
профспілок України генеральному директору МОП, Комітет експертів МОП у 2012
році запропонував Урядові невідкладно внести зміни до вказаного Закону та
інших нормативно-правових актів для гарантованого приведення їх у
відповідність до положень зазначених Конвенцій.
Незважаючи на це, Верховна Рада України 22 липня ц. р. без
погодження із Спільним представницьким органом всеукраїнських репрезентативних
профспілкових об’єднань ухвалила ЗУ «Про внесення змін в деякі законодавчі
акти України щодо обмеження втручання в діяльність суб’єктів господарювання»,
внесений попереднім Урядом.
Цей Закон нівелює здатність державних інспекторів праці
оперативно та ефективно реагувати на скарги працівників, які зазнають утисків
або потерпіли в результаті нещасних випадків на виробництві чи професійних
захворювань.
Так, позапланові перевірки скарг працівників щодо порушення
їхніх трудових прав Закон дозволяє тільки у випадку, якщо буде встановлено, що
скарга є обґрунтованою. При цьому не визначається порядок та умови визнання
такої скарги обґрунтованою. Крім того, Законом вводиться відповідальність
фізичної особи за необґрунтоване звернення в органи нагляду (контролю) про
порушення суб’єктом господарювання норм законодавства, що фактично є
забороною скаржитися на порушення роботодавцем трудових прав працівників.
Одночасно Закон дозволяє переслідування громадян, що звернулися із скаргами,
аж до притягнення до юридичної відповідальності у разі допущення якої-небудь
помилки, пов’язаної з написанням і поданням відповідної скарги.
Законодавче послаблення можливостей державного нагляду
призвело до того, що сьогодні, за даними Уповноваженого Верховної Ради України
з прав людини, 4,5 мільйона працівників (майже кожен третій) працюють
нелегально, без оформлення трудових відносин. Близько 200 мільярдів гривень
заробітної плати (майже 40% від офіційного фонду оплати праці у державі), за
оцінками експертів, виплачується неофіційно в конвертах, тобто без сплати
податків та єдиного соціального внеску, що завдає величезних збитків державі,
Пенсійному та іншим фондам обов’язкового соціального страхування. В цьому
нелегальному секторі масово приховуються випадки виробничого травматизму,
десятки тисяч потерпілих і члени сімей загиблих на виробництві позбавлені
можливості отримати передбачені законодавством відшкодування заподіяної
шкоди, дістати медичну й соціальну реабілітацію.
У зв’язку з наведеними фактами СПО профспілок у вересні ц.
р., керуючись статтею 24 Уставу МОП, надіслав генеральному директору Міжнародного
бюро праці відповідне подання.
Інший приклад. На початку вересня ц. р. стало відомо, що в
кулуарах Уряду обговорюються чергові спроби продовжити утиск
соціально-економічних прав людини праці. Зокрема, до таких «соціальних
ініціатив» належить розроблений Мінфіном проект ЗУ «Про удосконалення норм
законів з метою забезпечення фінансово-економічної стабілізації в Україні».
Удосконалення передбачає, зокрема, виключення із статті 19 ЗУ «Про охорону
праці» норми мінімальних затрат (не менше 0,2% від фонду заробітної плати) на
заходи з охорони праці на підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету. Перед
цим декілька років тому за ініціативи роботодавців відповідну мінімальну норму
витрат для підприємств інших форм власності було зменшено більш ніж у 20 разів.
Подібні зміни є такими, що не відповідають навіть назві законопроекту,
не удосконалюють і не забезпечують фінансово-економічну стабілізацію в
Україні, а навпаки – створюють ризики мільярдних витрат із Державного бюджету
України, резервного фонду, фондів соціального страхування на ліквідацію
аварій, нещасних випадків на виробництві, профзахворювань, реабілітацію
постраждалих, їхнє медичне і соціальне забезпечення та інші відшкодування їм
та членам їхніх сімей.
Крім того, законопроект передбачає внесення до Державного
бюджету коштів цільових страхових фондів, відтак звужує права громадян на
пенсійне забезпечення, трудові та соціально-економічні права
науково-педагогічних працівників та інших працівників навчальних закладів та
установ освіти і взагалі всіх громадян України, які користуються конституційними
правами щодо освіти. У зв’язку з цим, підтримавши звернення ЦК профспілки
працівників освіти щодо неприпустимості ухвалення цього законопроекту,
Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України звернувся до Кабінету
Міністрів з пропозицією не вносити зазначений законопроект на розгляд
Верховної Ради.
Боротьба за гідну працю, за трудові і соціальні права працівників
триває.
06.10.2014
|