ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Життя без війни

15 лютого 1989 року останній радянський сол­дат залишив територію Афганістану. У 9.45 за місцевим часом командарм Б. Громов пере­тнув міст через річку Амудар’ю в районі Тер­меза, символічно замикаючи останню коло­ну 40-ї армії. Війська вийшли з Афганістану з розгорнутими бойовими прапорами, як пере­можці, що не програли жодної великої битви.

Прес-служба Української Спілки ветеранів Афганістану

Завдання, які ставилися пе­ред обмеженим контин­гентом радянських військ в Афганістані і полягали, по-перше, в тому, щоб на­дати допомогу уряду ДРА в уре­гулюванні внутрішньополітич­ної ситуації, насамперед у бо­ротьбі із збройними угрупуван­нями душманів, а по-друге, не допустити зовнішньої агресії, за висновками генералів В. Ва­ренникова і Б. Громова, були успішно виконані. «Якщо голо­вним супротивником обмежено­го контингенту вважати загони опозиції, – пише Б. Громов, – то різниця полягала в тому, що 40-ва армія робила те, що вважала необхідним, а душмани – лише те, що могли, а бойові дії були або попереджувальними, або у відповідь, і в цих локальних бо­йових діях ми завжди домагали­ся перемоги. Інша справа в тому, що уряд Афганістану не тільки не закріплював резуль­тати бойової діяльності встанов­ленням й розгортанням своїх ор­ганів влади, а навіть не нама­гався це робити».

В Афганістані було проведе­но кілька масштабних операцій під кодовими назвами «Мар­моль», «Удар», «Шквал», «Гро­за», «Коло», «Залп», «Весна», «Бар’єр», «Магістраль» та опера­ції у Панджшерській ущелині, які змусили противника на пев­ний час припинити бойові дії.

Афганська війна, яка трива­ла вдвічі довше за Велику Ві­тчизняну, своїм чорним кри­лом зачепила й вихідців з Укра­їни – 160375 воїнів узяли в ній участь. Не повернулися з війни 3432 особи, з яких загинули 3360, зникли безвісти або потрапили в полон 72. Залишились без си­нів 2729 матерів і 1982 батька. Овдовіли 505 молодих жінок, стали сиротами 711 дітей. Пора­нені понад 8 тис. солдатів та офіцерів, стали інвалідами 3560, і кількість їх щороку зрос­тає. Після війни померло від ран, захворювань вчетверо біль­ше її учасників, ніж загинуло, загалом 13647 наших бойових побратимів. Така, на жаль, сум­на статистика.

Проблемами воїнів-інтернаціоналістів і сімей загиблих на громадському рівні займається Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), заснована 25 червня 1990 року. УСВА налічує 27 те­риторіальних організацій, 639 місцевих і 918 первинних. Усі ці роки її очолює Сергій Васильо­вич Червонописький.

Активна участь у суспільно значущих справах щодо всебіч­ного захисту учасників бойових дій, інвалідів війни, членів ро­дин загиблих згуртувала й за­гартувала організаційно, дозво­лила зайняти свою нішу в громадсько-політичному житті України. Наявність безальтер­нативності у всеукраїнському масштабі, єдиного статуту і фіксованого членства вигідно вирізняє УСВА серед «афган­ських» організацій країн СНД. Щодо статусу воїна-інтернаціоналіста, то завдяки УСВА в гро­мадській свідомості вже сфор­мовано образ командно діючо­го, продуктивного за віком ве­терана війни, з яким пов’язуються такі дефіцитні нині по­няття, як честь і військово-патріотична героїка.

Політичним визнанням ор­ганізованого «афганського» руху в Україні, уособленого УСВА, його активної і виваже­ної суспільно-політичної пози­ції, вагомого внеску в розбудо­ву громадянського українсько­го суспільства став Указ Прези­дента України від 11 лютого 2004 року, за яким 15 лютого – День виведення радянських військ з Афганістану – визнано Днем ушанування учасників бойових дій на території інших держав. Важливо й те, що за 25 років після закінчення Афган­ської війни близько 1 тис. воїнів-інтернаціоналістів від­значені нагородами незалеж­ної України.

Слід зазначити, що тільки наша країна має державний центральний орган виконавчої влади у справах ветеранів. Про те, як комітет створювався при Президентові України і посту­пово, через нищення і понов­лення, зріс до нинішньої кабмі­нівської структури знають, на жаль, не всі ветерани війни.

Не слід забувати про те, що основний ветеранський Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ухвалено в жовтні 1993 року після активної дворічної роботи УСВА з владою. Та й удосконалювався він надалі не без участі Спілки, а зміни вно­силися майже 50 разів. Пробле­ми є й сьогодні, насамперед сто­совно сімей загиблих і помер­лих побратимів, інвалідів ві­йни, але важливо наголосити, що таких пільг для воїнів-інтернаціоналістів, як в Украї­ні, немає більш ніде, проте, на превеликий жаль, виконується цей закон лише на 25–30%.

Цей рік, завдяки зусиллям Спілки, Указом Президента України проголошений Роком учасника бойових дій на терито­рії інших держав. Уряд затвер­див План заходів, розроблений спільно з нашою організацією. Ветерани війни сподіваються, що цьогоріч держава суттєво збільшить соціальні гарантії і не залишить їх без уваги.

Ще на війні учасники бойо­вих дій давали клятву, що за­вжди пам’ятатимуть своїх заги­блих друзів, тому одним з голо­вних напрямів діяльності УСВА є увічнення пам’яті бойових по­братимів. 1994 року в Києві від­крито Всеукраїнський меморі­ал загиблим в Афганістані, пра­цює «афганська» церква Во­скресіння Христового – Храм пам’яті жертв Афганської ві­йни, з 1992 року на території Ме­моріального комплексу «Наці­ональний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 ро­ків» діє реліквійна експозиція «Трагедія і доблесть Афгану». У кожному обласному центрі відкрито пам’ятники загиблим воїнам, а в семи областях (Жи­томирській, Запорізькій, Пол­тавській, Одеській, Луганській, Черкаській і Чернігівській) – у кожному районі.

Загалом в Україні встановле­но 557 пам’ятників і 1274 мемо­ріальні дошки на фасадах шкіл, вулиць на честь загиблих і по­мерлих земляків-героїв. Це свідчить про увагу і пошану з боку місцевої влади та грома­дян країни до воїнів-інтернаціоналістів.

Велика увага приділяється нині патріотичному вихованню молоді, зокрема в Україні засно­вано близько 100 військових і па­тріотичних клубів, де активно ведуть роботу наші бойові по­братими, серед яких добре відо­мі ВПК «Вулкан», «Каскад», «Мужність» та ін. У багатьох на­вчальних закладах діють «аф­ганські» музеї, у кожній області існують Книги Пам’яті, органі­зовуються фотовиставки, прово­дяться уроки мужності, змаган­ня і турніри на честь загиблих воїнів з метою донести правду про Афганську війну до сучас­ного покоління.

Тільки в об’єднанні, тільки разом ми – сила. І тільки колек­тивними діями, без «внутріаф­ганських» загострень, ми може­мо досягти масштабної уваги до наших проблем як із боку держави, так і суспільства. А єдиним критерієм діяльності Спілки має бути покращення ветеранського життя. УСВА за­вжди боротиметься за підви­щення соціальних гарантій ве­теранів війни. Це наш обов’язок і наша мета.

16.02.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини