МОП: програма – стратегія дій на майбутнє
За майже 90 років існування Міжнародної організації праці
(МОП) було ухвалено 188 конвенцій, у яких викладені міжнародні трудові
стандарти, що стосуються таких важливих питань, як робочий час, охорона
праці, зайнятість, умови праці окремих категорій трудящих тощо. Для того, щоб
конвенції МОП мали законний статус і почали впроваджуватися у життя, їх
неодмінно мають ратифікувати уряди держав. Проте існує вісім конвенцій про
фундаментальні права, відомі як основоположні трудові стандарти, які
застосовують як держави-члени МОП, так і держави, що їх не ратифікували.
Вісім основних конвенцій про фундаментальні права МОП
зробила фактичною умовою членства в МОП, прийнявши в 1998 році Декларацію МОП
основних принципів і прав у світі праці. У документі визначено чотири принципи
фундаментальних прав, які, у свою чергу, викладені у конвенціях № 29, 87, 98,
100, 111, 105, 111, 138 і 182:
1) свобода об’єднання і право на укладення колективних договорів;
2) ліквідація всіх форм примусової або обов’язкової праці;
3) викорінення дитячої праці;
4) усунення дискримінації під час працевлаштування та вибору
професії.
Через рік після ухвалення Декларації МОП об’єднала основоположні
трудові стандарти разом з іншими трудовими правами та зробила їх одним із
чотирьох головних елементів Програми гідної праці. Серед них – створення
робочих місць і розвиток підприємств, соціальний захист і управління,
соціальний діалог.
Програма гідної праці містить чотири елементи: зайнятість,
права, захист та діалог. У Програмі гідної праці стверджується, що всі ці
елементи потрібні для створення якнайкращих умов соціального розвитку.
Зайнятість – це:
• справедливий заробіток, що забезпечує гідне життя;
• рівне ставлення до всіх;
• гарні умови праці;
• здоров’я та безпека на робочому місці;
• доступ до значущої та продуктивної роботи;
• перспективи особистого розвитку.
Права працівників стосовно зайнятості передбачають:
• свободу організацій;
• свободу волевиявлення;
• участь в ухваленні рішень, що можуть вплинути на життя,
незалежно від статі;
• право на колективні переговори;
• свободу від дискримінацій;
• свободу від примусової праці;
• свободу від дитячої праці;
• юридичне визнання та доступ до юридичної допомоги;
• дія трудового законодавства та головна роль закону.
Соціальний захист означає:
• міцні зв’язки між продуктивною працею та безпекою тих,
хто з якихось причин не має роботи;
• захист від втрати чи скорочення доходів унаслідок безробіття,
травми, материнства, батьківства або похилого віку;
• чесні та вільні для вступу профспілки.
Соціальний діалог акцентує, що:
• робітники мають права та мають бути представлені їхніми
організаціями;
• найкращі рішення, що задовольняють усіх, досягають шляхом
співпраці, що є основою соціальної стабільності, соціального зростання та
тривалого розвитку;
• існують шляхи обговорення та розв’язання конфліктів.
Програма гідної праці була започаткована МОП у 1999 році.
Відповідно до визначення МОП гідна праця – це продуктивна
праця чоловіків і жінок в умовах свободи, рівності, безпеки та поваги до
людської гідності. Гідна праця забезпечує справедливий заробіток, безпеку на
робочому місці та соціальний захист працівників і членів їхніх сімей, сприяє
особистому зростанню працюючих та їхній соціальній інтеграції, забезпечує
свободу висловлення власних поглядів та об’єднання для того, щоб впливати на
рішення, що стосуються їхнього життя, гарантує рівне ставлення та рівні
можливості для всіх і кожного.
На 97-й сесії Міжнародної конференції праці, яка відбулася
28 травня – 13 червня 2008 року у Женеві (Швейцарія), було заслухано звіт
Генерального директора МОП про виконання Програми гідної праці під назвою
«Гідна праця: стратегія дій на майбутнє». У звіті було підбито підсумки проведеної
за Програмою гідної праці роботи та зроблено висновок про потребу подальшої
консолідації зусиль для її виконання. Окрім того, у звіті йдеться про необхідність
узгодження дій за Програмою гідної праці з іншими діючими програмами, які
сприяють зміцненню трудових прав, зростанню зайнятості, посиленню безпеки та
просуванню конструктивного соціального діалогу. МОП переконана, що всі країни
мають потенціал для економічного зростання та соціального прогресу і що
Програма є універсальною та здатна задовольнити потреби всіх країн.
У своєму звіті Генеральний директор МОП окреслив пріоритети,
шляхи та напрями подальшої реалізації Програми гідної праці на період до 2015
року, наголосив на необхідності здійснення першочергових кроків на шляху скорочення
бідності, що визначені у Цілях розвитку тисячоліття, а також зазначив, що
матеріальний прогрес не може набути сталого характеру без забезпечення таких
цінностей, як свобода, рівність, безпека та гідність.
Міжнародна організація праці розробляє і реалізовує програми
гідної праці для країн у співпраці з іншими міжнародними агенціями. Низку
таких програм уже запроваджують у життя і вони дають позитивні результати. Так,
приміром, упродовж останніх років створено програми гідної праці для таких країн
Європи та Центральної Азії, як Албанія, Вірменія, Азербайджан, Боснія і
Герцеговина, Болгарія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Румунія, Таджикистан
та Україна.
Міжнародні профспілкові організації оголосили 7 жовтня 2008
року Всесвітнім днем гідної праці. Цього дня профспілки та організації, які
підтримують концепцію гідної праці, проводять спеціальні заходи, залучаючи до
них щонайбільше людей, звертають увагу суспільства на нагальну потребу нової
глобалізації, а профспілки на всіх континентах єднаються у спільному прагненні
досягти високої мети. Цього дня профспілки, профспілкові організації та інші
об’єднання трудящих також спільно обстоюють ідею гідної праці. У багатьох
країнах відбуваються демонстрації, концерти, конференції тощо. Заходи
охоплюють три основні теми: права у сфері праці; солідарність і спільні дії у
співробітництві між профспілками на двосторонній та багатосторонній основі;
боротьба з бідністю і нерівністю.
8 березня 2008 року Міжнародна конфедерація профспілок
(МКП) і глобальні федерації профспілок спільно започаткували дворічну кампанію
«Гідна праця, гідне життя для жінок». Програма має на меті обстоювати принципи
гідної праці для жінок і гендерну рівність у сфері праці та
колективно-договірному процесі, досягнення гендерної рівності у профспілкових
структурах та їх діяльності, а також збільшення кількості жінок у профспілках
та обрання їх на різні керівні посади.
Потреба у проведенні кампанії виникла унаслідок дискримінації
жінок як на законодавчому рівні, так і у повсякденному житті. Так,
спостерігається гендерний розрив в оплаті праці, неналежне забезпечення охорони
материнства та високий рівень безробіття серед жінок.
Попри те, що Програма гідної праці влаштовує практично всіх,
її практичне виконання стикається з низкою проблем і сповнене протиріч. Так,
Програма гідної праці передбачає залучення національних і міжнародних
інституцій щодо створення якісних робочих місць в усьому світі та прийняття
спільних рішень із цього питання. Однак урядам складно пояснити своїм
громадянам, що створення та модернізація робочих місць за кордоном важливі для
гарантій зайнятості та зростання добробуту всередині країни. Деякі країни
навіть вдаються до закриття ринків і заниження трудових стандартів для того,
аби залишатися на плаву у світовій економіці. Відтак на їхню адресу лунають
звинувачення у низькому рівні заробітної плати та погіршенні умов праці.
Створені умови та ініціативи урядів не завжди виправдовують
себе щодо запровадження принципів Програми гідної праці. Тому профспілки мають
допомагати трудящим обстоювати положення Програми – від «прожиткового
мінімуму» до страхування життя та стандартів безпеки праці, захищати права
трудящих у своїх країнах і виступати за створення нових робочих місць у цілому
світі.
Департамент міжнародної роботи апарату ФПУ
06.10.2013
|