ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Безпека праці: навантаження на бізнес чи фактор зростання української економіки?

Федерація профспілок України, редакція жур­налу «Охорона праці» і журнал «Промисло­ва безпека» за підтрим­ки Національного коор­динатора МОП в Україні провели 24 вересня у Бу­динку спілок круглий стіл з проблем безпеки пра­ці. Головна тема обгово­рення – взаємозв’язок і вплив належно організо­ваної охорони праці на економічний розвиток та конкурентоспроможність підприємств.

Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»

Тетяна РУБАН, «ПВ»

Варто зазначити, що захід викликав неабияку заці­кавленість з боку соціаль­них партнерів профспі­лок, представників орга­нів виконавчої влади, парла­ментського Комітету з питань соціальної політики та праці, Держгірпромнагляду, наукових установ, підприємств та ЗМІ.

Під час круглого столу прове­дено всебічний аналіз організа­ції та стану фінансування охоро­ни праці на підприємствах різ­них форм власності, напрацьова­но спільні рекомендації для до­сягнення позитивних результа­тів у економічній діяльності під­приємств через належну органі­зацію охорони праці, запобіган­ня промисловим аваріям, вироб­ничому травматизму та профе­сійним захворюванням.

У своєму виступі Національ­ний координатор МОП в Україні Cергій Савчук підкреслив важ­ливість міжнародних норм пра­ці, ухвалених МОП Конвенцій для захисту права трудящих на здорові та безпечні її умови. Він зазначив, що дотримання висо­ких стандартів охорони праці безпосередньо впливає на при­бутковість бізнесу й інвестицій­ний клімат в країні. Це особли­во важливо напередодні підпи­сання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським со­юзом, якою передбачено приве­дення законодавства України у відповідність до 30 директив Єв­росоюзу, що стосуються безпеки праці.

Сергій Савчук, зокрема, ска­зав: «Ми наближаємося до 7 жов­тня, відзначення Всесвітнього дня дій за гідну працю. За визна­ченням МОП, гідна праця пе­редбачає продуктивну зайня­тість в умовах безпеки, дотри­мання трудових прав і людської гідності. Я вважаю, що теза про те, що поліпшення здоров’я та безпеки на робочому місці, збе­реження життя людини як най­вищої цінності у демократично­му розвиненому суспільстві не потребує обґрунтування.

Поряд із ратифікацією цілої низки Конвенцій МОП ми бачи­мо багато позитивних фактів на конкретних підприємствах, де роботодавці й профспілки тісно взаємодіють, напрацьову­ючи спільні підходи до вста­новлення ефективної системи охорони праці. Тому для нас важливо не лише підвести тео­ретичну основу під питання економічної ефективності охо­рони праці, а й зібрати ті пози­тивні практики, що є в Україні, та розповсюдити їх на якомога більшу кількість підприємств.

Зокрема, за статистикою, в Європейському союзі щороку трапляються близько 4,9 млн нещасних випадків на виробни­цтві, що призводять до більш ніж триденної відсутності пра­цівника на робочому місці. З цієї точки зору, вартість нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань оці­нюється в 2,6–3,8% валового на­ціонального продукту. Тобто втрати несуть як окремі підпри­ємства, так і економіка зага­лом. Єврокомісія зробила ви­сновок, що належна безпека праці є запорукою успішного бізнесу. Здорове виробниче се­редовище – це позитив для біз­несу, адже нещасні випадки на виробництві та професійні за­хворювання є значним еконо­мічним тягарем як для по­страждалого на виробництві, так і підприємств, економіки».

Дискусію активно підтрима­ли представники авторитетних академічних і галузевих науко­вих установ. Так, провідний на­уковий співробітник відділу до­сліджень людського розвитку Інституту демографії та соці­альних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Ірина Новак наголосила: «Досліджен­ня показують, що основний тя­гар виробничого травматизму та професійної захворюваності лягає на суспільство. Людина, що отримує травму, її сім’я та суспільство – всі несуть суттєві збитки. Приміром, постражда­лий не може через травму за­йматися вихованням власних дітей, потребує надання медич­них послуг, реабілітації. Тому суспільство через виробничий процес має встановлювати пра­вила, за якими роботодавець по­винен вживати заходів, аби зменшити ці ризики і компенсу­вати наслідки тих ризиків, які неможливо звести до нуля».

Голова ЦК Профспілки пра­цівників будівництва і промис­ловості будівельних матеріалів України Василь Андреєв пере­конаний, що будь-яку галузь можна зробити «вільною» від виробничого травматизму: «На­ціональний координатор МОП в Україні Сергій Савчук висло­вив правильну ідею стосовно того, що охорона праці – це не додаткові витрати, а чинник якості розвитку бізнесу. Буді­вельна галузь за абсолютними показниками є четвертою серед найбільш небезпечних галузей. А за показниками виробничого травматизму та смертельних випадків – другою після вугіль­ної промисловості.

Профспілку будівництва та промбудматеріалів хвилює на­самперед відповідність публіч­них заяв роботодавців щодо не­обхідності вкладання коштів у безпеку праці дійсним реаліям. Справді, в рамках переговорів щодо Галузевої угоди робото­давці заявляють про те, що в га­лузі будівництва неможливо досягти «нульового» рівня не­щасних випадків. Мовляв, буді­вельники працюють на висоті без страхувальних поясів або навмисне травмуються. А тому немає необхідності витрачати кошти, щоб мінімізувати кіль­кість нещасних випадків на ви­робництві.

Позиція профспілки будів­ництва і промбудматеріалів по­лягає в тому, що спільними зу­силлями сторін соцдіалогу будь-яку галузь можна зробити «нульовою» щодо виробничого травматизму. Дуже важливо, щоб у колективному договорі або Генеральній угоді було за­значено, в яких випадках пе­редбачається спільна відпові­дальність профорганізації та роботодавця, аби виділялися кошти на охорону праці, на які проводитимуться відповідні заходи».

Технічний інспектор праці ЦК Профспілки працівників металургів і гірників України Андрій Чайка головною причи­ною нещасних випадків назвав організаційні чинники: «Незва­жаючи на позитивну динаміку, ситуація з охороною праці у гірничо-металургійному комп­лексі залишається незадовіль­ною. Тобто кожен третій пра­цівник ГМК трудиться у неза­довільних умовах, а на окремих підприємствах – кожен другий. На умови праці насамперед впливає зношеність виробничо­го обладнання, яка на більшос­ті підприємств складає 60%, а на окремих – навіть 90%.

І все ж таки, головною при­чиною нещасних випадків за­лишаються організаційні чин­ники. Суттєво вплинути на умо­ви й охорону праці мають про­філактичні заходи. А якщо є профілактика, отже, має бути й відповідне її фінансування.

На сьогодні ЦК ПМГУ та тех­нічна інспекція праці проаналі­зували стан справ у зв’язку із внесенням змін до статті 19 За­кону України «Про охорону пра­ці» щодо обсягів витрат на ці цілі. А це 0,5% відрахувань із фонду оплати праці за попере­дній рік. Практично на всіх під­приємствах ГМК фінансування охорони праці зменшується у 10–30 разів. Тож можна уявити собі, до яких наслідків призве­дуть ці зміни.

В нині чинній галузевій уго­ді ПМГУ вдалося залишити по­казник відрахувань на охорону праці на позначці 0,6%. Але в зв’язку з новими змінами в за­конодавстві щодо охорони пра­ці ПМГУ буде важко домогтися, щоб ця норма залишилася в но­вій галузевій угоді».

За результатами круглого столу його учасники підготува­ли рекомендації органам влади та соціальним партнерам.

06.10.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини