Новітні тенденції бідності
Виходячи з даних 2011 року, можна стверджувати, що за всіма абсолютними
монетарними критеріями рівень бідності продовжує знижуватися. Так, за критерієм
прожиткового мінімуму показник зменшився з 16,8% у 2010 році до 14,6% у 2011-му.
Це означає, що майже мільйон осіб вийшли зі стану бідності, а вартість їх середньодушового
споживання перевищила розмір прожиткового мінімуму. Згідно з абсолютним критерієм
для міжнародних порівнянь, рівень бідності за останній рік зменшився з 2,5 до
1,7%. Таким чином, виконання завдання Цілей розвитку тисячоліття ліквідувати до
2015 року крайню бідність, визначену за цим критерієм, є цілком реальним.
Дані 2011 року свідчать про незначне підвищення показників бідності,
визначеної за відносним критерієм – рівень бідності становив 24,3 проти
24,1% у попередньому році. Отже, тенденція щодо зниження показників відносної бідності,
яка розпочалася з 2009 року й свідчила про вирівнювання доходів у лівій частині
розподілу, змінилася незначним зростанням. Можна припустити, що у 2012 році не
відбудеться подальшого зростання рівня бідності за відносним критерієм, отже,
він не повернеться до значень докризового періоду.
Проте успішність подолання монетарної бідності не підтверджується
динамікою за іншими критеріями, які вказують на споживчі характеристики населення.
Причому за критеріями споживання рівень бідності продовжує зростати, що може свідчити
лише про одне – економічна криза для більшості громадян країни не закінчилася,
а їхні споживчі можливості продовжують звужуватися.
Насамперед, зросла частка населення, чий раціон харчування має
енергетичну цінність менше 2100 ккал на добу (з 13,7 до 16,2%). Сьогодні ця частка
є вищою за значення докризового 2007 року (14,3%). Зрозуміло, що певна частина
населення свідомо робить вибір на користь низькокалорійного харчування, проте зростання
показника є сигналом щодо погіршення харчового раціону соціально вразливих верств
населення, насамперед домогосподарств із великою кількістю утриманців. Такі домогосподарства
першими відчувають зростання цін на продовольчі товари в умовах повільного зростання
доходів.
Додатковим свідченням погіршення становища значної частини населення
є зростання рівня бідності за структурним критерієм, тобто зростання питомої ваги
населення, яке витрачає на харчування понад 60% свого бюджету. За останній рік
цей показник зріс із 41,2 до 41,5%. Таким чином, позитивна динаміка показника, яка
спостерігалася до 2009 року, була повністю втрачена внаслідок кризи. Отже, сьогодні
практично кожне друге домогосподарство можна віднести до бідного за структурним
критерієм, який використовується для міжнародних порівнянь бідності.
Основні тенденції відносної бідності за 2010–2011 роки
Динамічні зрушення за останній рік у розрізі соціально-демографічних
груп населення, типів домогосподарств та місцевості проживання мали неод-нозначний
характер.
За останній рік помітно зменшився рівень бідності серед працюючих
осіб (з 23,5 до 19,6%), що позитивно вплинуло й на бідність дітей – рівень бідності
у цій групі зменшився з 32,7 до 32,0%.
Скоротився розрив у рівнях бідності по домогосподарствах залежно
від наявності дітей: якщо за 2010 рік він становив 1,99 раза, то за 2011 рік –
1,92 раза. Це означає, що стосовно загальноукраїнської ситуації покращилося становище
сімей із дітьми. Проте спостерігається погіршення ситуації у сім’ях із двома дітьми
(рівень бідності зріс з 40,7 до 42,0%) та у складних домогосподарствах із подвійним
демоекономічним навантаженням дітьми та особами пенсійного віку (рівень бідності
зріс з 36,3 до 38,8%). Натомість покращилося становище багатодітних сімей і домогосподарств,
у яких усі дорослі особи працюють (рівень бідності зменшився відповідно з 58,4
до 55,8% та з 24,3 до 22,5%).
Серед домогосподарств без дітей найбільш відчутне погіршення
спостерігалося у тих домогосподарствах, у складі яких є безробітні особи – рівень
бідності зріс із 28,0 до 40,7%.
У розрізі типів населеного пункту в останній рік спостерігається
підвищення рівня бідності у малих містах (з 27,8 до 28,9%) при незначному зниженні
показника по сільських населених пунктах (з 32,3 до 32,1%) та незмінних значеннях
по великих містах (15,7%). Проте, незважаючи на вказані зміни, зберігається багаторічна
закономірність щодо підвищення рівня бідності зі зменшенням розміру населеного
пункту. В цілому у розрізі типів місцевості відбувається подальше зближення показників
між містом та селом, здебільшого за рахунок погіршення ситуації в малих містах.
Людмила Черенько, к.е.н., Інститут демографії та соціальних досліджень
Бідність як вона є
Що таке бідність і чи існує це поняття в Україні – ми запитали
у пересічних громадян
Дарина, 21 рік, менеджер
із продажів (м. Кривий Ріг):
– У нашій країні багато
бідних людей, особливо у невеликих містах і селах. Я, наприклад, приїхала в Київ
працювати й заробляти, бо на батьківщині складно влаштуватися на роботу. У мегаполісах
більше можливостей.
Валентина Іванівна, 75
років, пенсіонерка (м. Київ):
– Звичайно, в Україні
є бідність! Моя сестра, приміром, усе життя пропрацювала на пошті і навіть завідувала
відділом, а нині отримує копійки замість пенсії. Добре, що діти їй трохи допомагають...
Тетяна, 25 років, менеджер
(м. Одеса):
– Чи не в кожній країні
є бідні, які виживають на зароблені копійки, і Україна не виключення. Я не знаю
офіційної статистики, але навіть серед знайомих багато тих, хто має бажання працевлаштуватися,
але не може знайти роботу.
Людмила, 47 років, безробітна
(м. Київ):
– У нас в країні все не
так, як має бути. Подивіться, скільки безробітних, більшість із них – молодь та
особи віком 45 років і старше. Хіба цим категоріям людей не треба заробляти? А
відсутність коштів – це і є бідність.
Галина, 22 роки, студентка
(м. Київ):
– На жаль, таке поняття,
як бідність, існує в нашій державі. Більшість пенсіонерів отримують мізерні пенсії,
студенти не можуть прожити на свою стипендію, а працездатна частина населення
не завжди отримує гідну зарплату.
Опитування провела
Анна Рєпіч, «ПВ»
17.10.2012
|