ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

За межею злиденності

 На сьогодні половина українських пенсіонерів живуть за межею бідності. До категорії бідних можна віднес­ти й усіх безробітних, навіть тих, що перебувають на обліку в державній службі зайнятості. Поставлені в умови виживання й ті з числа потерпілих на вироб­ництві, розмір щомісячної допомоги яких становить кілька сотень гривень. Для подолання бідності в країні профспілки пропонують уряду цілий комплекс заходів.

 ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

В Україні проживають 13,7 млн пенсіонерів, з яких 2,8 млн продовжують працю­вати. Розмір пенсій постійно підвищується (в зв’язку із зміною прожиткового міні­муму, зростанням середньої заробітної плати, за окреми­ми рішеннями уряду), а з 1 травня 2012 року пенсії, при­значені до 2008 року, перера­ховані із застосуванням по­казника середньої заробіт­ної плати в Україні за 2007 рік. Підвищено пенсії вій­ськовослужбовцям, ветера­нам війни та членам сімей померлих інвалідів війни, постраждалим від Чорно­бильської катастрофи, ін­шим громадянам. Незважа­ючи на це, проблема біднос­ті залишається вкрай акту­альною в сфері пенсійного забезпечення.

Так, за наявності страхо­вого стажу 35 років у чолові­ків і 30 років у жінок пенсія за віком не може бути мен­ше прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для осіб, яким пенсія при­значена до 1 жовтня 2011 року, крім тих, кому після цієї дати здійснювався пере­рахунок з урахуванням за­робітної плати за періоди страхового стажу після при­значення (попереднього пе­рерахунку) пенсії, мінімаль­ний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового міні­муму для непрацездатних осіб встановлюється за на­явності в чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу.

Проте затверджений Вер­ховною Радою України про­житковий мінімум значно відстає від його фактичного розміру.

Причинами низького рів­ня пенсій є те, що, по-перше, вони індексуються лише в межах прожиткового міні­муму, встановленого для осіб, які втратили праце-здатність, а по-друге, щоріч­не (з 1 березня) їх підвищен­ня становить лише 20% від темпів зростання середньо­місячної заробітної плати порівняно з попереднім ро­ком. Це призвело до значно­го розриву в розмірах пен­сій, призначених у різні роки. Якщо в 2012 році вико­ристовується середня заро­бітна плата в 2009–2011 роках – 2001,20 грн, то для пенсій, призначених до 2008 року, застосовано показник серед­ньої заробітної плати в Україні за 2007 рік – 1197,01 грн, який майже вдвічі ниж­чий.

ФПУ вимагає від уряду забезпечити встановлення прожиткового мінімуму в його фактичному розмірі та запровадити механізм опе­ративного коригування його офіційної величини залеж­но від даних щомісячного моніторингу. В Україні є всі можливості для належного наповнення бюджету Пен­сійного фонду, але для цього владою та роботодав­цями має бути напрацьова­ний і реалізований комп­лекс заходів у різних сферах життя.

ФПУ домагається від уря­ду вирішення наступних проблем: звільнення Пенсій­ного фонду від невластивих йому виплат та забезпечен­ня прозорості пенсійної сис­теми; встановлення справед­ливого перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам; забезпечення постійного осучаснення раніше призна­чених пенсій задля збере­ження їх купівельної спро­можності, вдосконалення порядку обчислення страхо­вого стажу та заробітку; по­ступовий перехід до призна­чення пенсій для всіх кате­горій працівників за єдини­ми правилами пенсійного забезпечення; вирішення проблем пільгового пенсій­ного забезпечення тощо.

БЕЗРОБІТТЯ

37–39% безробітних, що перебувають на обліку в дер­жавній службі зайнятості, отримують мінімальний розмір допомоги, що нині становить лише 76,9% про­житкового мінімуму і на 221 грн нижчий за межу бід-ності.

На жаль, профспілкам і досі не вдалося переконати соціальних партнерів в осо­бі роботодавців та держави щодо необхідності підви­щення розміру мінімальної допомоги по безробіттю до визначеного законодав­ством рівня прожиткового мінімуму. Ціна вирішення питання – 40 млн грн. І це по­при те, що Фонд загально-обов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – єдиний фонд соцстраху, в якому вже третій рік поспіль залишок коштів на початок року ста­новить близько 300 млн грн. Водночас за рахунок коштів загальнообов’язкового дер­жавного соціального страху­вання на випадок безробіття фінансуються виплати не­страхового характеру, утри­муються близько 16 тис. чи­новників – державних служ­бовців центру зайнятості. На жаль, такий стан речей вже зафіксовано новою ре­дакцією нещодавно ухвале­ного Закону України «Про зайнятість населення», що має набрати чинності з ново­го року.

ПОТЕРПІЛІ НА ВИРОБНИЦТВІ

На межі виживання опи­нилися й потерпілі на вироб­ництві, розмір щомісячної допомоги яких становить кілька сотень гривень (біля 70% розміру прожиткового мінімуму).

З ініціативи профспілок у цьому році Фондом соці­ального страхування від не­щасних випадків на вироб­ництві та професійних за­хворювань за підтримки уряду розпочато осучаснен­ня щомісячних страхових виплат потерпілим на ви­робництві за рахунок коштів фонду. Перший етап такого осучаснення проведено на­весні п. р. стосовно щомісяч­них страхових виплат, при­значених потерпілим та їх сім’ям до 2006 року.

Прийнято рішення про проведення другого етапу осучаснення щомісячних страхових виплат потерпі­лим на виробництві, а саме: підвищення (в середньому на 200–220 грн) з 1 вересня 2012 року таких виплат по­над 240 тис. потерпілих (чле­нам їх сімей), що отримали право на їх перерахунок у період з 1 січня 2002 до 1 бе­резня 2007 років. Це рішення дозволило не тільки посили­ти соціальний захист потер­пілих унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворюван­ня, а й поступово усунути різницю в розмірах виплат працівникам, які були трав­мовані за однакових умов, але в різні роки.

Попри осучаснення стра­хових виплат потерпілим на виробництві, частина цих виплат у розрахунку на 100% втрати працездатності залишатиметься для майже 100 тис. потерпілих, або май­же в кожному третьому ви­падку, значно меншою за мінімальний розмір заробіт­ної плати, з якої сплачують­ся страхові внески, або від­повідного прожиткового мінімуму.

ПРОФСПІЛКИ ПРОПОНУЮТЬ

З метою подолання бід­ності серед зазначених кате­горій профспілки пропону­ють уряду вжити таких за­ходів:

– забезпечити застрахо­ваних осіб в системі за-гальнообов’язкового дер­жавного соціального страху­вання мінімальними гаран­тіями;

– гарантувати перераху­нок щомісячних страхових виплат потерпілим від не­щасного випадку на вироб­ництві та професійного за­хворювання на коефіцієнт зростання середньої номі­нальної заробітної плати в галузях національної еконо­міки за минулі роки та за­безпечити такий перераху­нок у подальшому;

– передбачити відповідні компенсатори надходжень та гарантії державного бю­джету в разі виникнення дефіциту коштів у системі загальнообов’язкового дер­жавного соціального страху­вання при зменшенні розмі­ру єдиного соціального вне­ску.

ФПУ наполягає на забез­печенні щорічного зростан­ня числа оздоровлених за­страхованих осіб і членів їх сімей, зокрема дітей, за ра­хунок коштів держбюджету та загальнообов’язкового державного соціального страхування. У 2012 році за вимогою профспілок перед­бачено фінансування Фон­дом соцстрахування з тим­часової втрати працездат­ності санаторно-курортного лікування на суму 1076,8 млн грн, що втричі більше, ніж у 2011-му, оздоровлення дітей – на суму 215,7 млн грн (на 20% більше).

Останніми роками рівень медичного обслуговування населення помітно знизив­ся, натомість вартість ме­дичних послуг та ліків не­впинно зростає. З метою за­безпечення відшкодування витрат громадянам на осно­вні види медичних послуг додатково до обсягу без-оплатної медичної допомо­ги профспілки пропонують уряду внести в установлено­му порядку законодавчі іні­ціативи щодо впровадження загальнообов’язкового дер­жавного соціального медич­ного страхування на базі чинного Фонду соцстраху­вання з тимчасової втрати працездатності. При цьому не допускати прийняття вже анонсованих законопроек­тів різних особисто «зацікав­лених» діячів, не орієнтова­них на забезпечення насе­лення доступними медични­ми послугами, а таких, що слугуватимуть інтересам нечистих на руку чиновни­ків системи охорони здоров’я, корпоративним інтересам приватних клінік та страхових компаній.

ГАЛИНА КОЛОСЮК,

КЕРІВНИК ДЕПАРТАМЕНТУСОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ, СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯТА ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ

17.10.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини