ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Піклуючись про трудівниць

 На I Всеукраїнському з’їзді профспілки пра­цівників землі і лісу (Робземліс), що відбувся в 1924 році, серед делегатів від Катеринос­лавщини (нині Дніпропетровська область) були дві молоді профактивістки – 23-річна наймичка Марія Павличенко і 21-річна ку­хар державного заказника Асканія-Нова Ка­терина Єфименко. З юних років вони най­митували в багатих хазяїв. Коли на почат­ку 20-х років профспілкова робота почала розгортатися і на селі, дівчата активно до­лучилися до неї, сміливо обстоюючи інтере­си найманих працівників.

 ТРУДОВІ УГОДИ, ПУТІВКИ НА МОРЕ

Зазначимо, що роботою з жінками (а подібні поса­ди були запроваджені в усіх міжспілкових і галузе­вих профорганах) у губвід­ділі профспілки Робземліс займалася профорганіза­тор Ольга Равлик. Їй на той час було за 30. Походила з робітничої сім’ї. Отримав­ши вищу освіту, Ольга пра­цювала вчителем історії та російської мови. Мала ве­ликий досвід громадської роботи – ще в 1917-му брала участь у діяльності спілки вчителів, яка стала предте­чею профспілки працівни­ків освіти (Робос), утворе­ної дещо пізніше. У 1920 році вступила до партії.

Ольга та її помічниці при­діляли головну увагу турбо­там сільських трудівниць, насамперед залученню жі­нок до профспілки, вирішен­ню соціальних проблем.

Профспілка домагалася укладення з роботодавця­ми трудових договорів, які ставили заслін нещадній експлуатації найманих пра­цівників. Адже жінкам на­рівні з чоловіками під час збирання врожаю (та й піс­ля) доводилося важко пра­цювати по 14–16 годин. Біль­шість хазяїв неохоче йшли на укладання договорів, вдаючись до прихованих форм найму («удочеріння», «притулок для родичів» і т. ін.), і тому часто доводило­ся звертатися до судових органів. Нерідко виникали конфліктні ситуації (пере­дусім через недостатній рі­вень зарплати і несвоєчас­ну її виплату) і в державних господарствах. Отже, в профспілкових активісток турбот вистачало.

Для багатьох сільських трудівниць було справжнім дивом отримання путівок у морські санаторії та замісь­кі будинки відпочинку. Збе­рігся характерний фоторе­портаж тих років відомого майстра А. Шайхета з одно­го з таких санаторіїв (ко­лишнього царського пала­цу) в кримській Лівадії, який після революції було надано в розпорядження відпочивальників – членів профспілки працівників землі і лісу.

Активно займалася профспілка і питаннями со­ціального страхування най­митів, допомоги матерям і захисту дитинства. Так, у звіті губвідділу профспілки за четвертий квартал 1924 року зазначалося, що завдя­ки проведеній профорганізаціями роботі було відновлено щотижневий день відпочинку для праців­ників, зокрема робітниць, що доглядають за худобою, а також зайнятих приготу­ванням їжі в їдальнях. Ва­гітних жінок звільняли від роботи за 8 тижнів до поло­гів і на 8 тижнів після них – із повною виплатою заробіт­ку і збереженням права про­живання в квартирах при господарствах.

ПЕРШІ ПРОФАКТИВІСТКИ КРАЮ

Жіночий рух у проф­спілках Катеринославщи­ни почав активно розвива­тися ще на початку мину­лого століття, з появою перших легальних профор­ганізацій. Жінки складали значну частину членів ці­лої низки профспілок (шва­чок, кравців, кондитерів, домашньої прислуги). Ба­гато перших активісток, натхнених рішенням нової влади в конституційному порядку надати жінкам рівні права з чоловіками, після революції знову включилися в цю роботу. Правда, вона перебувала під жорсткою опікою пар­тійних органів. У 20-х роках при всіх партійних коміте­тах були створені відділи по роботі з жінками, які ко­ординували і спрямовува­ли в потрібне русло цю ді­яльність, у тому числі в профспілках. Зокрема, в Катеринославському губ­комі партії цю роботу про­водила завідувачка відді­лу агітації і пропаганди Ольга Пілацька. Член пар­тії з 1904 року, вона про­йшла велику школу рево­люційної боротьби, неодно­разово бувала під арештом і в засланні. Після револю­ції працювала в москов­ських партійних органах та в «чека» (Всеросійська надзвичайна комісія).

Несамовита більшович­ка активно взаємодіяла й із катеринославськими профспілками, про що свід­чать архівні документи. (При цьому їй, як, утім, й іншим відомим пропаган­дисткам фемінізму від но­вої влади – О. Коллонтай, І. Арманд, ніщо людське не було чужим: після загибелі під час теракту її чоловіка в 1918 році, на той час се­кретаря Московського міськкому партії В. Загор­ського, вона пов’язала своє життя з давнім прихильни­ком – широко відомим мо­лодим поетом-футуристом Василіском Гнєдовим, творчим соратником В. Ма­яковського і В. Хлєбніко­ва). Пізніше Ольга Пілаць­ка працювала завідувач­кою жінвідділу ЦК КП(б)У, на інших відповідальних посадах і репресована в 1937 році.

…На високому рівні була організована робота з жінками і в профспілці ме­талістів. У її катеринослав­ському райкомі цим займа­лася не менш енергійна та колоритна особа. Як і Оль­га Равлик, жінорганізатор спілки металістів Варвара Покровська була народною вчителькою. І теж із моло­дих років долучилася до революційної боротьби. Потрапивши на замітку охоронки, зазнавала аре­шту, а потім переховува­лась за кордоном. У роки громадянської війни слу­жила розвідницею в 2-й кінній армії.

Активна натура В. По­кровської дозволила їй роз­горнутися і на фронті тру­довому. До 1925 року були залучені до профроботи со­тні трудівниць. 25 з них обиралися членами завко­мів, а 83 – цеховими делега­тами. Вони приділяли ве­лику увагу, зокрема, вклю­ченню в колективні догово­ри положень щодо поліп­шення умов праці жінок. За наполяганням проф­спілки в 12 населених пунк­тах були відкриті дитячі ясла, що стало великою підмогою для багатьох пра­цівниць.

У період непу залиши­лися без роботи й чимало працівників медичних установ Катеринославщи­ни. Безробіття було голо­вним болем для профспіл­ки Медсанпраця, де ін­структором із роботи серед жінок працювала Юдіфь Куниця. Медицині вона присвятила себе з 14 років. Закінчивши акушерську школу, працювала сестрою милосердя, очолила проф­спілковий рух серед пер­ших лікарських помічни­ків. Пізніше вона була профуповноваженою 21-го військового шпиталю.

Вивчаючи контингент безробітних медиків (а їх на 1 липня 1924 року нара­ховувалося в губернії по­над 1700), Куниця звернула увагу на те, що серед них було 138 медсестер і стіль­ки ж доглядальниць, зна­чна кількість фельдшерок та акушерок. За наполяган­ням жінорганізатора було посилено контроль за за­безпеченням цих жінок-медиків роботою через бір­жі праці. Була створена ар­тіль для безробітних ліка­рів і медсестер. Допомога для них виплачувалась, окрім страхової каси, та­кож із «трудового фонду» та каси взаємодопомоги губвідділу (допомогу на суму 1569 крб було надано 408 особам).

СЛІД В ІСТОРІЇ

На думку істориків, в 20-і роки в радянській Укра­їні був створений потуж­ний механізм управління жіночою частиною насе­лення на державному рів­ні. Його ключовими ланка­ми були жіночі відділи при партійних органах і ін­структорські служби з ро­боти серед жінок у проф­спілках. Це сприяло підви­щенню ролі жінки на ви­робництві і в суспільстві загалом. Так, поступово збільшувався їх відсоток у профспілках. Завдяки практиці висунення най­більш активних робітниць у 1924 році значно розши­рилося їх представництво в Катеринославській гу­бернській раді профспілок (членом її президії була за­вкультвідділом і вчитель­ка Олександра Поселяні­на). Там і в окрпрофбюро було 2 жінки, правліннях губвідділів – 17, правлін­нях окрвідділів – 51. Ваго­му роль вони відігравали і в первинних осередках.

Незважаючи на те, що наприкінці 20-х років жін­відділи в профспілках були ліквідовані, турбота про трудівниць була і нині ли­шається одним з головних напрямів їхньої роботи.

 НА ЗАХИСТ ПРАВ ЖІНОК

У той період, як зазначалося в статті «Проти чого треба боротися (про безробіття серед жінок)», надрукованій у місцевому партійно-профспілковому журналі «Звезда» (№ 1/1924 р.), жінки ста­новили на біржі праці 30–39%. Причому в окре­мих галузях їх скорочували в першу чергу. У зв’язку з цим зверталася увага на необхідність посилення уваги профорганізацій до питання про витіснення робітниць із виробництва та пе­релому в свідомості господарників, який дозво­лить позбутися упередженості щодо начебто нижчої продуктивності жіночої праці.

13.03.2012

Віктор КОВРИГА, Дніпропетровськ

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини