ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Трудові династії соцсфери Харківщини

Мабуть, не знайдеться такої люди­ни, яка була б не знайома з соціаль­ною сферою, робота в якій є над­складною, відповідальною, але, воче­видь, найнеобхіднішою для кожного громадянина.

Наша розповідь присвячена тим, хто служив і продовжує служити людям майже все своє життя.

За ініціативи Центральної ради проф­спілки працівників соціальної сфери України серед уста­нов соціального захисту за­початковано конкурс «Кра­ща трудова династія». Цей конкурс особливий, адже йдеться не просто про пра­цьовитих людей, а й про ба­гатих душею, щедрих на любов, здатних відчувати чужий біль, а також переда­вати накопичений практич­ний досвід своїм родинам. Працівники стаціонарних інтернатних установ, тери­торіальних центрів соці­ального обслуговування створюють для своїх підо­пічних такі умови прожи­вання, що будинок-інтернат вони вважають своєю до­мівкою, а територіальний центр із надання соцпослуг – осередком активного сус­пільного життя.

Для належного вшану­вання трудових династій президія обласної ради профспілки прийняла рі­шення про відзначення кож­ної сім’ї, яка взяла участь у територіальному галузево­му конкурсі. Підбиття його підсумків відбулося в акто­вій залі Харківського обліково-економічного техніку­му ім. Г. Ф. Ананченка. Зна­йомство з трудовими динас­тіями – учасниками святко­вого заходу проходило в до­брозичливій і душевній ат­мосфері. Керівники установ, де працюють представники династії, з любов’ю і гордіс­тю говорили про успіхи тру­дового колективу, наголо­шуючи, що головним їх ба­гатством є люди, працьови­ті, талановиті, чуйні.

Із теплими словами вдячності за нелегку пра­цю звернулася до присут­ніх перший заступник на­чальника Головного управ­ління праці і соціального захисту населення облдержадміністрації, член Цен­тральної ради профспілки Тетяна Бабенко. Від колек­тиву комунальної устано­ви «Ржавецький психонев­рологічний інтернат» учас­ників конкурсу своєрідно привітала голова первин­ної організації профспілки Леся Скок, подарувавши їм пісню «Мій рідний край» у власному виконанні.

За підсумками конкурсу переможцем у номінації «За спадкоємність профе­сії» визнано династію мо­лодших медичних сестер Давидових-Трифонових із комунальної установи «Па­нютинський психоневроло­гічний інтернат», у номіна­ції «Найстаріша династія» – родину водія комунальної установи «Комарівський дитячий будинокінтернат» Миколи Задорожного, яка пропрацювала в соціальній сфері загалом 116 років.

Моя робота – моє життя

Родину молодших ме­дичних сестер Давидових-Трифонових із Панютин­ського психоневрологічного інтернату можна назвати невичерпним джерелом лю­бові та поваги, солідарності та прихильності, берегинею людських цінностей, куль­тури та наступності поко­лінь. Саме традиції цієї ро­дини визначили подальшу долю кожного її члена і сформували династію.

Глава династії Софія Давидова прийшла до ін­тернату працювати молод­шою медичною сестрою в 1983 році. Труднощі не зля­кали цю жінку. Старанна, працьовита, енергійна, го­това завжди прийти на до­помогу, вона працювала в установі до виходу на за­служений відпочинок.

Фахівцем високого кла­су, відповідальним та до­бросовісним працівником зарекомендувала себе і її невістка – Ганна Давидова. Її трудовий стаж сягає 30 ро­ків. Щодня, приходячи на работу, вона віддає частин­ку себе хворим, які її дуже люблять і поважають.

Донька Ганни Давидової Людмила Манько працює в територіальному центрі соцобслуговування м. Лозо­вої. Своїм найголовнішим покликанням вона вважає всебічну допомогу людям.

Є у Софії Семенівни Да­видової племінниця Люд­мила Трифонова, яка пра­цює в інтернаті майже 20 років. Своїм умінням спів­чувати, увагою, ласкавою посмішкою та добрим сло­вом ця чарівна жінка зігрі­ла багато самотніх сер­дець, не одному повернула інтерес до життя.

Тільки-но Людмила Сер­гіївна пішла на заслуже­ний відпочинок, її змінила донька Олена Мироненко. Її старша сестра Ірина Га­ража працює тут із 1995 року. Як голова первинної профорганізації допомагає колегам у вирішенні різно­манітних питань, прагне стимулювати їх до профе­сійного зростання. За само­віддану працю її неоднора­зово нагороджували Подя­ками, Почесними грамота­ми міської та обласної ад­міністрацій. За високий професіоналізм, особистий внесок у розвиток профру­ху за клопотанням облас­ної організації профспілки працівників соцсфери Іри­ну Гаражу відзначено По­дякою міністра соціальної політики Сергія Тігіпка.

Шляхом матері пішла її донька Ольга Гаража. І хоча стаж її роботи стано­вить лише два роки, при­кладом для неї завжди бу­дуть мама, тітки, бабусі, про яких із такою теплотою відгукуються хворі. І це по­чуття милосердя у ставлен­ні до людей вона пронесе крізь усе своє життя, бо вва­жає його найголовнішим.

Родина від батька до сина

Найстаріша династія комунальної установи «Ко­марівський дитячий будинок-інтернат» – це родина Миколи Вікторовича Задо­рожного, звичайна україн­ська трудова сім’я, в якій взаємоповага та порозу­міння є нормою життя, де панує любов та гармонія.

Господар родини Мико­ла Задорожний – людина світлого серця, що працює не покладаючи рук, скіль­ки себе пам’ятає. Третій де­сяток найактивніших ро­ків Микола Вікторович від­дає Комарівському дитячо­му будинкуінтернату, роз­ташованому в мальовничо­му куточку м. Південного. Працюючи водієм у стаціо­нарній установі, він за­вжди готовий до будь-якої іншої роботи. Микола За­дорожний – перший поміч­ник у підсобному господар­стві, коли потрібно сісти за кермо трактора, щоб шма­ток землі зорати, чи пола­годити якусь техніку, чи дати добру професійну по­раду колезі. Будинок-інтернат став для нього другою домівкою.

Разом із ним крокує по життю його чарівна дружи­на Олена Василівна. По­дружжя виховало двох си­нів: Олександра та Дмитра. Старший син Сашко після закінчення вишу свою тру­дову діяльність розпочи­нав тут, в інтернаті, де й познайомився зі своєю май­бутньою дружиною Тетя­ною Харченко. Свій трудо­вий шлях Тетяна починала з молодшої медсестри, а після закінчення навчання продовжила працювати в Комарівському дитячому будинку-інтернаті вихова­телем. Кожен її трудовий день сповнений творчої на­снаги, яка створює особли­ву атмосферу в будинку-інтернаті для дітей із пси­хічними вадами.

Молодший син Дмитро продовжив сімейні тради­ції, пішов батьківською стежкою. Після закінчення школи працює в інтернаті під наставництвом батька, одержав професію водія і, як і старший брат, розпочав тут свою трудову діяль­ність. За прикладом стар­шого брата дружину, також Тетяну, обрав у своєму тру­довому колективі. Уже 15 років сумлінно виконує вона обов’язки молодшої медсестри, за своїм жіно­чим покликанням огортаю­чи материнською любов’ю мешканців інтернату.

У родині Задорожних безмежно люблять пісенне багатство України. У дру­жини й чоловіка дзвінкі мелодійні голоси, які бен­тежать душу та спонука­ють творити добро. Жодне свято в установі не обхо­диться без концерту чи ви­стави, підготовленої зусил­лями трудового колективу, а родина Задорожних – най­активніший учасник само­діяльності. Творча натура, кмітливість старшої неві­стки Миколи Вікторовича Тетяни допомагають ство­рювати яскраві театралізо­вані дійства, так необхідні дітям у стінах інтернату, де поряд із майже домаш­нім затишком завжди від­чутний присмак смутку.

Не можу не поділитися своєю особистою думкою про те, що саме такі роди­ни є осередком суспіль­ства, на якому тримається підґрунтя нашої держави, надто в останні два десяти­ліття бурхливих політич­них подій.

Людмила ПЛАСТУН,

голова Харківської облпрофорганіЗації працівників соціальної сфери України

СЛУЖИТИ ДОБРУ

Перший, територіальний, тур конкурсу на Харків­щині проходив у вересні–жовтні 2011 року. В ньо­му взяли участь 24 родини, до складу яких входять майже 100 осіб, пов’язаних різними родинними зв’язками, з 9 обласних установ соціального захис­ту – психоневрологічних будинків-інтернатів.

27.01.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини