ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Подвійний ювілей «Юності Закарпаття»

З-поміж аматорських гуртів профспілок України, мабуть, не­має такого діючого са­модіяльного колективу, творча історія якого нараховувала б п’ять десятиліть, а його ху­дожній керівник – леген­да української хореогра­фії відзначав би 90-річчя від дня народжен­ня, з яких 76 років – творчої діяльності. Саме таким є заслуже­ний самодіяльний ан­самбль танцю України «Юність Закарпаття» обласного Будинку культури профспілок, незмінним художнім керівником якого є на­родний артист Украї­ни Михайло Львович Сусліков, який 1 січня 2012 року святкує свій чудовий ювілей.

РЕПЕТИЦІЯ ТРИВАЛІСТЮ ПІВСТОЛІТТЯ

Того вересневого дня до Закарпатського обласного Будинку культури профспі­лок, де під керівництвом Михайла Суслікова прохо­дила чергова репетиція ан­самблю «Юність Закарпат­тя», завітали близько двох десятків ветеранів колекти­ву. Головний «авторитет» і душа ансамблю Анатолій Мальований, який майже три десятки років тут тан­цював, як, до речі, і його дружина Надія, привітав Михайла Львовича з 50-річчям від дня першої репе­тиції ансамблю. Символіч­но, що двоє із присутніх – Василь Пішта та Павло Станко – були учасниками першої репетиції цього хо­реографічного колективу і також віддали йому десят­ки років свого творчого життя. Багаторічними со­лістами були й діти керів­ника колективу – син Лео­нід і донька Людмила, яка нині керує відомим в облас­ті зразковим дитячим ан­самблем «Веселка» обласно­го Будинку культури проф­спілок.

Учасників торжества при­вітала директор Будинку культури Ганна Табакович, яка була одним з ініціаторів цього творчого сюрпризу. Вона вручила Баті, як тепло і дружньо називають Михай­ла Суслікова ветерани ан­самблю, подарунок і букет квітів. А далі були спільні фотографування, зворушли­ві спогади про минуле.

А все починалося так. Коли 50 років тому виникла ідея створити в Ужгороді новий самодіяльний колек­тив високого рівня майстер­ності, його керівником ви­рішили призначити колиш­нього артиста балету Закар­патського народного хору обласної філармонії, тала­новитого балетмейстера Михайла Суслікова. Він мав великий досвід роботи у відомому в профспілках колишнього СРСР ансамблі народного танцю «Свалява» Свалявського лісокомбіна­ту, що вважався одним із найбільших підприємств Закарпаття.

КРОКИ ВИЗНАННЯ

Висока майстерність за­карпатських аматорів сце­ни дуже швидко стала відо­ма широкому загалу. У грудні 1963 року «Юність За­карпаття» було запрошено для участі в концерті для учасників Пленуму ЦК Компартії України в Жов­тневому палаці, де їхній та­нець пройшов на «біс».

Цього ж року Укрпроф­рада присвоїла ансамблю звання народного. Реперту­ар колективу поступового збагачувався новими коло­ритними номерами, як-от хореографічні композиції «В труді наша слава», «За­карпатське весілля», «Над річкою Ужем», українськи­ми, словацькими, угорськи­ми та іншими танцями.

Цікавим, зокрема, вия­вився танець «Бокораші» за однойменною картиною ві­домого закарпатського ху­дожника Йосипа Бокшая. Саме тут яскраво проявило­ся новаторство творчої душі Михайла Суслікова: він по­ставив на сцені в один ряд танцюристів, які рухами імітували хвилі бурхливої річки Тиси. Ця постановка, оркестровку до якої зробив відомий закарпатський композитор Степан Мартон, мала величезний успіх у численних концертах. За виступ в м. Києві до 50-річчя Жовтня, де головою журі був Павло Вірський, ан­самбль нагородили золотою медаллю. Після декади українського мистецтва у Москві «Юність Закарпат­тя» отримала звання заслу­женого самодіяльного ан­самблю танцю, а Михайло Сусліков став заслуженим працівником культури Української РСР.

Упродовж багатьох років самобутній колектив з успі­хом представляв хореогра­фічне мистецтво профспі­лок Закарпаття та України на фестивалях і концертах у Канаді, Великобританії, Франції, Італії, Югославії, Анголі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Румунії та інших країнах. Він був володарем гран-прі міжна­родних фестивалів в Пари­жі (Франція), Бєлграді (Югославія), Зеленій Гурі (Польща), Лангароне (Іта­лія) тощо.

Цікавий факт: головним балетмейстером усіх звіт­них концертів Закарпат­ської області в столичному Палаці «Україна» завжди був Михайло Сусліков, який 1999 року отримав звання «Народний артист Украї­ни», а відтак – найвищу на­городу Федерації профспі­лок України нагрудний знак «Профспілкова відзна­ка». А ансамбль «Юність За­карпаття» нагороджений Почесною Грамотою Прези­дії Верховної Ради Україн­ської РСР, він є лауреатом усіх всеукраїнських оглядів народної творчості та фес­тивалів аматорського мис­тецтва.

ФРОНТОВІ ДОРОГИ

Як напередодні ювілею не згадати фронтові дороги Михайла Суслікова? На пе­редовій він опинився в груд­ні 1944 року, коли бригада артистів Запорізького об­ласного музично-драматичного театру в складі 14 лю­дей була направлена до роз­ташування Четвертого Українського фронту, який вів важкі бої з ворогом на території Чехословаччини. Були виступи безпосеред­ньо на передовій, перед на­ступом наших військ, часто за півкілометра від лінії фронту, в спеціально облад­наних наметах польових військових госпіталів, на горищах великих будинків у містечках, щойно звільне­них від ворога. Траплялося, що доводилося перечікува­ти німецький артобстріл, коли неподалік, близько со­тні метрів, вибухали снаряди…

Кожен концерт тривав годину чи трохи довше. Як правило, хореографічний блок включав три танці – російський, український і циганський. Дуже часто піс­ля бурхливих оплесків глядачів-воїнів виступали на «біс». Та й узагалі сама атмосфера концертів була надзвичайно зворушливою, знаходила відгук у серцях учасників бойових дій. На фронті Михайло Сусліков познайомився з молодою співачкою Лідією Муромце­вою, яка пізніше стала його дружиною.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Цими днями в Михайла Львовича Суслікова слав­ний ювілей – дата, яка за­слуговує на всенародну шану і повагу. Як завжди, ювіляр постійно у вирі культурно-мистецького життя Закарпаття, сповне­ний цікавих ідей і творчих планів. За особистий внесок у розвиток культури та мис­тецтва України його нагоро­джено орденом «За заслуги ІІІ ступеня».

Сергій БАРАНЧИКОВ, Закарпатська обл.

У ВИРІ ТАНЦЮ

Спочатку новостворений колектив працював на базі міського будинку культури, а потім – при клубі Закарпатської обласної ради профспілок. Після конкурсного відбору до ансамблю, який прискіпливо проводив його художній керівник, 70 хлопців та дівчат прийшли у вересні 1961 року на першу репетицію колективу. Йому вирі­шили дати романтичну назву «Юність». та зго­дом з’ясувалося, що таку ж назву у Львові мав ін­ший хореографічний колектив, яким керував ві­домий хореограф Мирослав Вантух. тож ужго­родський ансамбль обрав нове ім’я – «Юність Закарпаття».

31.12.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини