ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ПРОФСПІЛКОВИЙ ЛІДЕР – ЦЕ КАПІТАН КОМАНДИ

Н а керівні посади у Фе­дерації профспілок України – від голів ЦК і територіальних профоб’єднань до обко­мів профспілок усе частіше оби­рають нових, досить молодих і амбітних особистостей.

Останнім часом ця тенденція стає все помітнішою і свідчить про те, що у профспілок не тільки ак­тивне сучасне, а й гідне майбутнє, адже молодь пов’язує своє життя з роботою у профспілках. Улітку цьо­го року на посаду голови профспі­лок Київщини було обрано Василя Хвостікова. Високу довіру досвідче­ному профспілковому лідеру висло­вили члени ради Київської облас­ної ради профспілок, зробивши тим самим ставку на необхідність ре­формування організації, осучаснен­ня методів профспілкової роботи, визначення нових шляхів вітчизня­ного профспілкового руху.

Василь Хвостіков – переконаний прихильник профспілкових ціннос­тей, з прогресивними поглядами щодо майбутнього нашої держави, молодий і енергійний. «Вважаю, що великою мірою це був мені аванс, коли мене обрали, – розповідає го­лова КОРПС. – Попри те, що я у профспілках давно, тепер мені до­водиться робити ставку здебільшо­го на власні сили й навчатись, на­вчатись. Тільки той, хто постійно вдосконалюється, може в житті чо­гось досягти. Я не унікальна люди­на, мені також все дуже непросто дається, не за якісь там «красиві очі» або надзвичайні здібності. На­віть якщо у людини є талант, вона, усвідомивши це, повинна постійно працювати над собою. До цього я за­кликаю і своїх колег. Я людина ко­манди й дуже прискіпливо став­люсь до відбору членів свого колек­тиву. Для мене сьогодні дуже важ­ливо налагодити ефективні вну­трішні комунікації на рівні голів обласних комітетів. Це та команда, про яку я говорю. Зі мною конструк­тивно співпрацює ФПУ. Мене мо­лодь нормально сприймає. Мене знають у владі. Ось ті засади, на які я спираюсь у своїй повсякденній праці.

А ще у мене перед очима на робо­чому столі пріоритети моєї діяльнос­ті. Те, що я обіцяв людям. І хочу за­певнити, що для мене результат дуже важливий, ми втомилися від безрезультатної роботи, тому я ляжу кістьми, але результат буде. Проте, результат має бути ефективним.

Я вважаю себе вільною людиною, яка не бере участь у жодних договір­няках. У мене є політичні переко­нання, але допоки я у профспілках, я не піду до будь-яких партій і тому можу дискутувати з представника­ми соціальних партнерів – влади і бізнесу відкрито, з’ясовувати та по­годжувати свої позиції.

Незважаючи на те, що влада ого­лосила війну профспілкам, особис­то я не вважаю це трагедією. Мушу сказати, що влада нас бачить і на­віть до нас прислуховується. Але голос профспілок має лунати більш переконливо і наполегливо. Я не прихильник радикалізму і переко­наний, що ні влада, ні профспілки не повинні в своїх діях перетинати «червоні лінії», хоча б законодавчо. Ми маємо тиснути на владу, але чітко аргументувати свою позицію.

На обласному рівні ми співпра­цюємо з головою облдержадміні­страції, керівництвом облради. Важливо, щоб працювала тристо­роння соціально-економічна рада Київщини. Моя мета, щоб кожен го­лова обкому увійшов до складу га­лузевих комісій обласної ради з правом дорадчого голосу. В комісі­ях ми можемо спільно напрацюва­ти шляхи вирішення багатьох про­блем – і бюджетників, і виробничої сфери. Але потрібно, щоб нас чули.

Ми намагаємось домовитись та закликати депутатів, урядовців, бізнес почути наші аргументи. І це також один з методів моєї роботи. Камінь вода точить: ми на всіх май­данчиках маємо доводити, що профспілки – це єдина громадська організація, що обстоює законні права та інтереси працівників.

Що важливо для профспілкового лідера, який працює в місцевій гро­маді або на виробництві? Головне – йти в трудові колективи, ставати сво­їм для людей, орієнтуватись у про­блемах галузі, щоб колеги тебе зна­ли, поважали, сподівались на тебе. Профспілковий лідер – це як капітан команди. Він має бути в колективі, постійно спілкуватися з людьми, від­повідати на їхні запитання, давати спілчанам надію на вирішення про­блем, що їх турбують. Це дуже важ­ливо ще й для того, щоб люди лиша­лись членами профспілок. Ось ще один з пріоритетів моєї роботи.

І ще одне. Мене часто запиту­ють, чому я з молоддю. Відповідаю: бо вона хоче навчатись, і від моло­дих іде ініціатива. Я запитую у мо­лодих: а чого ви у профспілці? А вони мені кажуть, що бачать в профспілках потенціал, з яким до­поки ми недостатньо працюємо. Я з ними погоджуюсь і багато в чому раджусь. Важливо знати, що дума­ють молоді люди, якими вони ба­чать наші подальші дії.

Наприклад, буквально місяць тому Молодіжна рада КОРПС рішу­че виступила за бюджетне фінансу­вання програм молодіжного житло­вого будівництва, підтримавши і керівництво ФПУ, й дії її Молодіж­ної ради. Ми звернулися з листом до Глави держави, Кабінету Міні­стрів України, народних депутатів. Тому діяти потрібно рішуче, напо­легливо обстоювати свою позицію, тоді буде результат».

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА РАДА ПРОФСПІЛОК

 

Василь ХВОСТІКОВ уже 18 років у профспілках, пройшов шлях від профгрупорга й очільника первин­ки Яготинської райдержадміністрації до керівника Київської обласної організації Профспілки працівників агропромислового комплексу України.

13.11.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини