ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ДОБРО НАРОДЖУЄ ДОБРО!

16 жовтня виповнилося 80 років від дня народження активного проф­спілковця, талановитого журналіста та поета Миколи Андрійовича Козака. Звичайно, це солідна ювілейна дата, і цій прекрасній людині з таким красномовним козацьким прізвищем є що згадати – адже ко­жен день і кожен рік її надзвичайно складного і напруженого життя наповнений незабутніми і неповторними справами, хвилюючими турботами і новими важливими планами.

М и знайомі з ним понад 35 років, я тоді працював членом коле­гії – начальником відділу ка­дрів і організаційної роботи Української республіканської ради з ту­ризму та екскурсій (нині «Укрпрофтур») і одночасно був відповідальним секре­тарем Міжвідомчої комісії з туризму Української профспілкової ради. А на­шим куратором був представник відді­лу соціального страхування Укрпроф­ради Микола Козак. Відчувалося, що він добре знав буквально всі напрями туристично-екскурсій­ної справи, глибоко розумів її актуальні проблеми і перспек­тиви розвитку, об’єктивно, принципово оцінював нашу діяльність, ставив перед нами відповідальні завдан­ня, давав цінні поради та ре­комендації, а також практич­но допомагав їх вирішувати.

У той час профспілковий ту­ризм за своїми виробничими по­казниками займав вагоме місце на республіканському ринку туристич­них послуг. Щороку на 120 турбазах, го­телях, пансіонатах і кемпінгах, 150 бюро подорожей та екскурсій, 25 автогоспо­дарствах, інших виробничих структур­них підрозділах нами обслуговувалось понад 50 млн туристів та екскурсантів. Тож щодня на туристичних маршрутах на землі і в лісах, у печерах і горах, на морях і ріках, у небесному просторі пере­бували десятки тисяч туристів. Їх обслу­говували автобуси, поїзди і теплоходи, літаки, кінні екіпажі…

Звісно, туристичним кадрам потріб­но було мати витримку, широку квалі­фікацію, чітку виконавчу дисципліну та високу відповідальність. І Микола Андрійович особливу увагу звертав на людський фактор. У галузі тоді працю­вали понад 100 тис. людей, а в напруже­ні літні і сезонні періоди додатково за­лучались ще майже 50 тисяч. Це були фахівці майже 100 спеціальностей. І всіх їх єднала загальна важлива осо­бливість – вони постійно перебували в тісному і безпосередньому контакті з туристами й екскурсантами. А це вима­гало не тільки суто професійних якос­тей, а й культури спілкування, добро­зичливості, знання людської психоло­гії. Адже буквально за короткий час треба було вивчити і належним чином обслужити відпочиваючих.

Зрозуміло, цей кадровий склад по­трібно було постійно поповнювати, під­вищувати його діловий рівень. З цією ме­тою був створений Український інститут туризму і його філіали, працювали кур­си підготовки і перепідготовки персона­лу. Цілком справедливо Микола Андрі­йович вважав, що турист завжди правий, бо він цілий рік працював, заслужив свою відпустку і хоче, щоб йому надали все необхідне для повноцінного та ціка­вого відпочинку.

Профспілкові комітети й організації предметно займалися соціально спря­мованим якісним і недорогим відпо­чинком та оздоровленням трудящих і членів їхніх сімей, адже так формував­ся міцний трудовий ресурс і його надій­ний резерв. Члени профспілок отриму­вали путівки за найнижчими цінами, а ветерани, пенсіонери, багатодітні сім’ї, матері-одиначки, учасники війни, інва­ліди, «афганці», «чорнобильці», інші малозабезпечені верстви населення отримували їх на пільгових умовах і навіть безоплатно.

У зв’язку з переходом економіки на ринкові відносини Микола Козак ра­зом з керівництвом республіканської ради з туризму та екскурсій на почат­ку 1994 року предметно займався її ре­організацією в акціонерне товариство «Укрпрофтур», допомагав із оформ­ленням усіх необхідних статутних і юридичних документів, сприяв у ре­конструкції та модернізації турист­ських об’єктів.Згодом його було обра­но головою ревізійної комісії ПрАТ «Укрпрофтур» і за 15 років свого голо­вування він зробив багато корисного для підвищення виконавчої дисциплі­ни і відповідальності кадрів, фінансо­вого й організаційно-кадрового зміц­нення товариства.

Якщо говорити про весь трудовий стаж Миколи Андрійовича, то він нара­ховує більше 60 років. Розпочався його трудовий шлях у селі Андріївка на за­порізькій землі, коли змалку допома­гав мамі на колгоспному полі. Потім працював слюсарем на місцевій ма­шинно-тракторній станції, був завіду­вачем сільського клубу. Після успішно­го закінчення факультету журналісти­ки Київського державного університе­ту ім. Т.Г. Шевченка плідно працював у редакціях газети «Культура і жит­тя», журналу «Новини кіноекрану», видавництві «Мистецтво».

Слід сказати, що цю гарячу любов до журналістики Микола Козак зберіг на все життя, час­то друкується в засобах масо­вої інформації, в тому числі газеті «Профспілкові вісті». Пише вірші, які користуються популярністю серед читачів. У його творчому доробку кни­ги «У боротьбі за права трудя­щих», «Добро добром кується», «Соцстрахівські етюди». Нині го­тує до видання книгу «Туристсько- екскурсійні одіссеї».

Микола Андрійович назавжди запам’ятав, як його благословляв на профспілкову роботу тодішній голова Укрпрофради Віталій Олексійович Со­логуб. У пам’яті збереглися пристрасні слова цієї легендарної людини: «Проф­спілки – це бойове об’єднання трудя­щих за свої соціальні права і свободи, свою творчу енергію і ентузіазм проф­спілки спрямовують на розвиток на­родного господарства, контроль за до­триманням законодавства про працю, зміцнення трудової дисципліни, по­стійно турбуються про поліпшення умов праці, відпочинок і оздоровлення, матеріально-побутове становище своїх членів». Цими мудрими словами ви­датного діяча про почесну і відпові­дальну роль профоб’єднання трудящих він керувався протягом усієї своєї соро­карічної праці на профспілковій ниві.

На заслуженому відпочинку ветеран профспілок Микола Козак трудиться на своїй маленькій дачі, допомагає по господарству коханій дружині Ганні Степанівні, доньці Каті та зятю Ан­дрію, бере участь у навчанні внучки Анюти. Користуючись нагодою, щиро бажаємо заслуженому ювіляру і його дружній сім’ї міцного козацького здоров’я, нових творчих успіхів, довгих років щасливого життя.

Іван ГАВРИЛИШИН,

член Національної Спілки журналістів України

23.10.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини