ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ХТЗ: бути в авангарді

Під час відрядження до Харкова кореспон­денти «ПВ» відвідали флагман вітчизняного машинобудування – Харківський тракторний завод, який нещодавно відсвяткував своє 82-річчя. Про те, як працює трудовий колек­тив підприємства у нових ринкових умовах, – у нашому матеріалі.

Тетяна РУБАН

«ПВ»

Кращі серед кращих

1 жовтня 1931 року з конвеєра Харківського тракторного заво­ду – одного з гігантів радянської важкої промисловості – зійшов перший трактор. Підприємство стало справжньою кузнею висо­кокваліфікованих робітничих, інженерних, управлінських ка­дрів для промисловості області, України, всього колишнього Ра­дянського Союзу.

За роки свого існування завод випустив близько 3 мільйонів тракторів різних моделей і мо­дифікацій. Нині питома вага його продукції становить понад чверть обсягів виробництва Дер­жавного департаменту трактор­ного і сільськогосподарського машинобудування України, п’яту частину обсягу машинобу­дування Харківської області.

Харківський тракторний за­вод був і залишається єдиним в Україні та країнах СНД підпри­ємством із виробництва уніфі­кованих гусеничних і колісних машин загального призначен­ня, а також орно-просапних тракторів серії ХТЗ-120/160. Нині сертифікована продукція ХТЗ повністю відповідає стан­дартам якості ISO-9001, зокрема й трактори малої потужності, які агрегатуються із широким спектром вітчизняних і закор­донних машин та знарядь. Окрім того, завод випускає дорожньо-будівельну техніку, гусеничні тягачі, заготовки га­рячого штампування, складно­різальний інструмент і техноло­гічне оснащення, лиття, запасні частини.

Вироби ХТЗ упродовж деся­тиліть мали великий попит не тільки на території колишнього СРСР, а й у країнах Європи, Азії та Африки.

Попри складні умови еконо­мічної кризи 90-х років, спад ви­робництва, завдяки високому інженерно-технічному потенці­алу харківські трак­торобудівники спро­моглися розробити близько 20 базових моделей тракторів потужністю від 14 до 200 кінських сил, що відповідають вимо­гам сучасних агро­технологій і не по­ступаються продук­тивністю їх імпорт­ним аналогам.

Нині важливим напрямом ро­боти Харківського тракторного заводу є пошук нових ринків збуту. Станом на 1.11.2013 року завод випустив 1147 тракторів, 70% із яких відправляють до Ро­сії, а решту реалізують у краї­нах зарубіжжя та вітчизняним споживачам.

Головна мета – захист трудівників

Активну участь у роботі під­приємства бере первинна проф­спілкова організація, що вхо­дить до складу Профспілки пра­цівників автомобільного та сільськогосподарського маши­нобудування України. З 2006 року профком очолює Валерій Дейнеко. До складу профспілко­вої організації заводу входять 35 цехових профорганізацій, мо­лодіжна рада та рада ветеранів підприємства. Профспілковим членством охоплено 73% усіх працівників.

Своїм головним завданням первинка вважає обстоювання трудових і соціально-економічних інтересів спілчан перед ро­ботодавцями, а також в органах державної влади, місцевого са­моврядування, чимало зусиль докладають для залучення до профспілкової громади нових спілчан.

Як розповів Валерій Дейнеко, сьогодні ХТЗ активно працює в напрямі модернізації виробни­цтва: завод ухвалює стратегіч­ний план розвитку до 2018 року. На підприємстві розробляють і втілюють сучасні інструменти виробничої системи, які дадуть можливість зменшити витрати на виробництво. «Якщо раніше, – ділиться Валерій Дейнеко, – на ХТЗ техніку збирали у кількох корпусах, то сьогодні цей про­цес відбувається під одним да­хом, що значно знижує собівар­тість продукції».

У своїй роботі профспілкова організація керується колектив­ним договором, який укладають з адміністрацією раз на три роки, а двічі на рік неодмінно підбиваються підсумки його ви­конання. Представники проф­спілки здійснюють громадський контроль за виплатою за­робітної плати, дотри­манням законодав­ства про безпеку та охорону праці, ство­ренням безпечних і нешкідливих умов праці, забезпеченням належних виробни­чих та санітарно-побутових умов. На підприємстві проводиться атес­тація робочих місць, належним чином обладнані робочі місця і побутові приміщення. Праців­ників заводу забезпечують спе­ціальним одягом, а у їдальні за доступними цінами їх завжди смачно почастують поживними стравами. На заводі працює по­ліклініка, діють медпункти, проводяться медичні огляди.

Станом на 1.11.2013 року се­редньомісячна заробітна плата працівників становить 3134 грн, що більше, порівняно з анало­гічним періодом 2012 року.

Профспілкова організація за­воду бере активну участь у роз­витку масової фізичної культу­ри, спорту, опікується оздоров­ленням спілчан і членів їхніх родин.

Згідно з колективним догово­ром адміністрація підприєм­ства перераховує на рахунок профорганізації 0,3% фонду оплати праці на культурно-масову, оздоровчу та спортивну роботу.

Неабияку увагу профспілка приділяє відпочинку працівни­ків підприємства: на заводі створено всі умови для оздоров­лення та відпочинку працівни­ків. Щороку вони мають змогу отримати путівки на санаторно-курортне лікування, а влітку їхні діти забезпечуються путів­ками в оздоровчі табори. І все це – за рахунок коштів Фонду соці­ального страхування та коштів профспілки.

Улітку профспілковий комі­тет організовує оздоровлення спілчан на морі, проводяться екскурсії цікавими місцями України. Тут завжди святкують державні та професійні свята. Кращих працівників нагороджу­ють грошовими преміями, цін­ними подарунками, грамотами Кабінету Міністрів, органів міс­цевого самоврядування, адміні­страції та профкому заводу.

Голова Об’єднання профспі­лок Харківської області Сергій Тесленко, який багато років очо­лював первинку ХТЗ, і голова обкому профспілки працівників автомобільного та сільськогос­подарського машинобудування Віктор Антонов підтримують постійний зв’язок із профспіл­ковою організацією та у разі по­треби завжди надають їй прак­тичну допомогу.

Підприємство неодмінно до­лучається і до благодійних справ, бере активну участь у громадському житті Харкова, заходах із благоустрою міста.

Яким буде завтра?

Та це зовсім не означає, що на заводі немає проблем. Серед них, зокрема, брак коштів, ново­го обладнання, сучасних енер­гозберігаючих технологій, ква­ліфікованих спеціалістів, вузь­кий ринок збуту виготовленої продукції. Відтак, як наслідок, неповний робочий тиждень. Звісно, що вже напрацьовано певні плани, схеми, визначено ділянки, на яких потрібно замі­нити обладнання. Та для цього необхідні кошти. Тож підприєм­ство потребує реальної підтрим­ки держави. Одне із джерел фі­нансування – довготривалі кре­дити під конкретні проекти, які забезпечать кардинальне техно­логічне та технічне переосна­щення, відтак знизиться собі­вартість на одиницю продукції і за рахунок цього підприємство матиме змогу підвищити заро­бітну плату.

Та хоч і не всі питання іще ви­рішені, головне, що керівництво та профспілкова організація за­воду незмінно працюють над удосконаленням своєї діяльнос­ті, чітко визначили поточні й перспективні завдання для по­дальшого сталого розвитку під­приємства. Тут уміють працюва­ти, борються за ринок, за зрос­тання свого добробуту, не зда­ються навіть у найважчі часи.

02.12.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини