ЮРІЙ БАЛАНЮК: «УЖЕ ЗАРАЗ МИ ПРАЦЮЄМО ЗАДЛЯ ВІДБУДОВИ НАШОЇ КРАЇНИ

Перепони для бізнесу

ОЛЕКСІЙ МІРОШНИЧЕНКО, ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ СПО РОБОТОДАВЦІВ, ВИКОНАВЧИЙ ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ КОНФЕДЕРАЦІЇ РОБОТОДАВЦІВ УКРАЇНИ

На наш погляд, деякі з причин, які стоять у нас на заваді, ми спіль­но можемо вирішити, причому досить швидко. Перша причина – законо­давча! Вже давно назрі­ла необхідність внести зміни до чинного зако­нодавства і від поняття «мінімальна заробітна плата» перейти до понят­тя «мінімальний рівень оплати праці», а також ввести поняття «витра­ти на утримання робочої сили». Це підтверджено міжнародним досвідом і є нормальною практи­кою, яка дасть можли­вість і нам об’єктивно аналізувати всі пробле­ми, що виникають...

Також гальмує легалі­зацію зарплати, особли­во в бюджетній сфері, ланцюгова тотожність «мінімальної зарплати», «прожиткового мініму­му» і «тарифу 1-го розря­ду». Якщо ми законодав­чо не врегулюємо ці три поняття, то навряд чи зможемо вирішити про­блеми оплати праці.

Настав час негайно щось робити для змен­шення навантаження на фонд оплати праці. Є де­кілька варіантів. Один із них – піти шляхом пере­розподілу внесків між найманими працівника­ми і роботодавцями. Дру­гий – скоротити видатки загальнообов’язкового державного соціального страхування там, де є не­страхові виплати.

Потребує спрощен­ня процедура найму та звільнення на ринку праці, особливо для фі­зичних осіб, які викорис­товують найману працю. За нашими розрахунка­ми, це дасть змогу лега­лізувати на ринку праці більш як 2 млн праців­ників і значно зменши­ти навантаження на ле­гальний бізнес.

Друга причина – еко­номічна! У деяких уря­довців з’явилася ідея запровадити новий вид репресій проти влас­них роботодавців – знову посилити адміні­стративну й криміналь­ну відповідальність, увести індикативні чи гарантовані зарп­лати... На наш погляд, це не вирішить пробле­ми, а навпаки, ще біль­ше тінізує всі процеси, особливо заробітну плату.

Ми узагальнили осно­вні проблеми, які турбу­ють бізнес сьогодні. По-перше, це те, що він був відсторонений від імп­лементації Податкового кодексу. Із 160-ти норма­тивних актів, які потріб­но було прийняти уряду для його впровадження, тільки 20 надійшли на погодження роботодав­ців... Проблемою є та­кож автоматичне від­шкодування ПДВ. Не менше турбує бізнес ко­рупція, особливо в мит­ниці та інших органах, висока вартість кредит­них ресурсів, непрозо­рість і непослідовність процесу дерегуляції та проблеми із держзаку­півлями, ігнорування соціальних партне­рів при погодженні соціально-трудових та економічних питань.

Чому саме на з’їзді профспілок я про це го­ворю? Тому що ми з вами – соціальні партнери, тож повинні з’ясувати проблеми і разом їх подолати.

Василь МОЙСЮК, голова Центральної ради профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України:

– Хіба можна уявити, що в умо­вах принизливого зубожіння людини-трудівника, статки 10 найбагатших людей України на 2 млрд доларів перевищили всі витрати державного бюджету минулого року?! Це наслідок не­припустимо низької частки вит­рат на оплату праці, яка стано­вить у нас менше 7%. А тим ча­сом у країнах ЄС на заробітну плату йде понад 45%.

– Під час кризи власники під­приємств спробували перекласти основний тягар спаду виробництва на плечі працівни­ка. Деякі з них поводилися вкрай егоїстично: виплачували собі величезні бонуси, дивіден­ди, купували дорогущі предме­ти розкоші. І це все цинічно де­монструється по телебаченню. Презентації, бали – просто бен­кет під час чуми.

Степан КРИВОВ’ЯЗИЙ, голова професійної спілки працівників лісового господарства України:

– Переважна більшість підпри­ємств нашої галузі розташована в сільській місцевості. За офіційними даними, протягом 20 років неза­лежності Україна вже втратила близько 500 сіл через їхню безпер­спективність. Велику кількість сіл, які ще існують, названо депресив­ними територіями, на яких немає ані доріг, ані шкіл та дитячих садоч­ків. Ось там здебільшого й мешка­ють наші працівники.

Гідна праця: основні складові поняття

ВАСИЛЬ КОСТРИЦЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ КООРДИНАТОР МОП В УКРАЇНІ

–У звітних доповідях і виступах делегатів та гос­тей з’їзду багато говорило­ся про важливість упро­вадження принципів гідної праці в кожній країні й в Україні зокрема. Я хотів би з особливою гордістю за­значити, що Федерація профспілок України у звіт­ний період, особливо ос­танні два роки, активно просувала концепцію гід­ної праці. Можна згадати фундаментальний доку­мент, який було представ­лено минулого року Пре­зидентові та який, за сло­вами пані Ірини Акімової, дістав позитивну оцінку експертів. Тож хотілося б, аби його підтримали влад­ні інституції на всіх рівнях. Я маю наголосити, що всі заходи, які проводить ФПУ на підтримку запровад­ження принципів гідної праці, – надзвичайно важ­ливі. Нині в Україні певною мірою вже побудовано платформу для об’єднання зусиль уряду, профспілок і роботодавців у питанні по­долання дефіциту гідної праці в державі. Це – про­грамні засади ФПУ, основні компоненти концепції гід­ної праці, викладені у стра­тегічних документах Феде­рації роботодавців, Конфе­дерації роботодавців Ук­раїни та Спільного пред­ставницького органу – Об’єднання роботодавців України, а також їх сформу­льовано в Указі Президен­та щодо невідкладних за­ходів подолання бідності...

Втілення в життя лозунгу «Сильні профспілки – со­ціальна справедливість» неможливе без дотриман­ня всіх чотирьох складо­вих гідної праці. Насампе­ред права профспілок – це права людини у сфері пра­ці. Вже вкотре представни­ки комітету експертів Між­народного бюро праці констатують, що в Україні все ще порушуються права профспілок і не лише на практиці, а й, на жаль, спостерігаємо це і в зако­нодавстві.

Ганебним явищем в Україні є порушення Конвенції про захист заробітної пла­ти. На жаль, заборго­ваність із заробітної плати є реальністю сьогодення. У травні МОП делегує до Ук­раїни спеціальну місію, аби спільно з урядом, профспілками й роботодавцями вивчити цю проблему.

Одним із ключових питань у забезпеченні гідної праці є зайнятість. Проте у нас досі не вироблено страте­гії створення робочих місць, стратегії забезпе­чення зайнятості... Маємо не боротися з безробіттям, а створювати нові робочі місця, гідні умови праці.

Іще одне важливе питання – це соціальна захи­щеність. Нещодавно гене­ральний директор Міжна­родного бюро праці Хуан Сомавіа зазначив, що внаслідок кризи люди втратили не тільки робочі місця, а й основу життя – соціальну захищеність. Тому нині завдання поля­гає в тому, щоб у країнах, де найбільше спостеріга­ються такі втрати, забезпе­чити всім працюючим со­ціальний захист. А там, де ця система не діяла вза­галі, слід сприяти її запро­вадженню.

І, нарешті, про питання со­ціального діалогу. Було ух­валено відповідний закон, але чи достатньо лише цьо­го? МОП застерегла, щоб унаслідок прийняття цього закону не було обмежено право малих профспілок на участь у колективних пере­говорах. Це залежить від усіх – як профспілок, так і роботодавців... Основою соціального діалогу має бути правило – почути кожну сторону і кожну профспілку зокрема, кож­ного її представника. Це і буде справжній соціальний діалог, а не формальний. Протести підприємців, учи­телів підтверджують, що дуже часто ми не чуємо один одного і розмовляємо різними мовами...

31.03.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини