« на головну 19.07.2018
Архів номерів  •  Актуальний номер » (958)
05
Липень
 
Інтерв’ю
 
ГОЛОВНА МЕТА – ЗАХИСТ НАЙМАНОГО ПРАЦІВНИКА

ГОЛОВНА МЕТА – ЗАХИСТ НАЙМАНОГО ПРАЦІВНИКА


РУБРИКИ


Передплата





Статті На трибуну VI з’їзду ФПУ

«Видаємо безвідсоткові кредити на будинки»

«Видаємо безвідсоткові кредити на  будинки»

Олена Тимохіна, голова профкому СВК «Сергіївка» Саратського району Одеської області:

– Наш сільськогоспо­дарський кооператив – ба­гатогалузеве господарство, в якому працює 190 осіб. Усі – члени профспілки АПК. Вал зернових дозволяє нам виплачувати гідну зарпла­ту: під час посівної та зби­рання механізатори заро­бляють по 2500–3500 тис. грн і додатково отримують по 15–20 т зерна. Наприкін­ці року членам сільгоспко­оперативу видається до­даткова оплата із розра­хунку одна гривня на одну зароблену гривню.

У господарстві розви­нуте тваринництво, однак значного прибутку воно не дає, бо ціни на таку продукцію низькі, а ви­трати – високі. Про яку рентабельність можна го­ворити, якщо собівартість одного центнера свинини становить 1200 грн, а заку­повують її по 1000 гри­вень? Але за рахунок реа­лізації цієї продукції ми маємо можливість випла­чувати зарплату в зимові місяці й зберігати робочі місця.

Живемо за колдогово­ром. На охорону праці ви­діляється 0,5% від суми реалізованої продукції. Правління разом із профкомом видає безвідсотко­ві кредити для купівлі бу­динків, автомобілів, на проведення сімейних уро­чистостей. Стало доброю традицією видавати пра­цівникам молодняк вели­кої рогатої худоби для ви­годовування його в домашніх умовах із відстроч­кою платежу на 1,5 року, а поросят – на 8 місяців.

У період збирання вро­жаю виділяємо кошти на закупівлю для трудівни­ків газованої води, квасу, морозива, а також на при­дбання цінних подарунків для вшанування передо­виків жнив. Загалом на це з профспілкового бюдже­ту в 2010 році було витра­чено 12 тис. гривень.

Незважаючи на захмар­ні ціни на пальне, міндо­брива, високі податки, ми не допустили заборгова­ності із зарплати, працює­мо без кредитів. Однак є й питання, у розв’язанні яких сподіваємося на до­помогу Федерації. Одне з них – низькі ціни на тва­ринницьку продукцію, які змушують селян різати ВРХ, свиней, овець. Отже, парадокс виходить: Урядо­ві вигідніше купувати м’ясо за валюту, ніж доту­вати вітчизняного сіль­госпвиробника.

 

 

«ТАНК ПОБУДУЄМО, А СТРІЛЯТИ ЧИМ?»

Валентина ШЕВЧЕНКО, голова профкому ВАТ «Точмаш», м. Донецьк:

– Чимало підприємств оборонно-промислового комплексу перебувають у вимушеному простої або працюють не на повну по­тужність. Це призводить до банкрутства. Що таке державне замовлення більшість із них уже й не пам’ятає. Фінансування державних програм і науково-технічних розро­бок не проводиться.

Нинішні роботодавці не обтяжують себе думками про зайнятість, майбутнє трудових колективів, збе­реження робочих місць, кадрів. Цими питаннями вимушені займатися профспілкові організації та голови профкомів. На жаль, не все залежить від їхньої наполегливості й цілеспрямованості.

Більш як два роки ВАТ «Точмаш» – єдиний в Україні виробник корпу­сів боєприпасів не має можливості здійснювати виробничу діяльність. Працівники перебувають у вимушеному простої. Трудовий колектив всту­пив у колективний трудо­вий спір з адміністрацією підприємства.

За три роки боротьби ми пройшли через рейдер­ство, неодноразові звер­нення до всіх інстанцій – від органів місцевого са­моврядування до Прези­дента, неодноразові збори трудового колективу, акції, мітинги, пікетування.

Тільки завдяки тому, що в статутному капіталі това­риства 25%+1 акція нале­жать державі і що трудо­вий колектив став горою за власне підприємство, його ще не вдалося оста­точно знищити.

Узгодження плану санації з Держдепартаментом із питань банкрутства та Фондом держмайна роз­тягнулося більше ніж на рік. І лише завдяки напо­легливості ФПУ і Проф­спілки працівників обо­ронної промисловості України план все ж таки вдалося затвердити. У ньому передбачається фінансово-економічне оздоровлення заводу й повне погашення забор­гованості із зарплати, яка накопичилася з серпня 2008 року і становить майже 12 млн гривень. Але, як не дивно, реаліза­ції плану санації перешко­джають держструктури.

Органи виконавчої служ­би постійно проводять незаконний арешт банків­ських рахунків, який під­приємство змушене зні­мати в судовому порядку. Представники Пенсійного фонду перешкоджають продажу майна підприєм­ства, за рахунок якого має бути погашена заборгова­ність із зарплати.

Було б доцільно на базі державної частки майна ВАТ «Точмаш» створити держпідприємство, і при розгляді плану санації Мінпромполітики таку про­позицію обґрунтувало. Од­нак, незважаючи на дору­чення першого віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва про створення спе­ціальної робочої групи, нія­ких зрушень немає. Украї­на наближається до того моменту, коли танк побу­дує, а стріляти буде нічим.

 

«НАШІ ЛІТАКИ ЗАМОВЛЯЄ БУДЬ-ХТО, ТІЛЬКИ НЕ МИ»

Михайло ПОГОРЄЛОВ, голова профкому ДП «Харківський авіазавод»:

– Доводиться часто чути браві звіти державних структур про створення ен­ної кількості робочих місць, однак на практиці бачимо зовсім інше – робочі місця тануть як сніг навесні разом із скороченням вироб­ництв. Адже важко всерйоз назвати робочими місця, що у наметах, на ринках, тим часом як потужні під­приємства знищуються.

У Харкові вулицю, на якій ді­яли великі заводи, називали «алеєю гігантів». Нині із тих, що повноцінно працюють, лишився один «Турбоатом». Щодня по дорозі на роботу я проїжджаю повз місця, де раніше стояв завод «Серп і молот» – його зрівняли із землею. То звідки ж за тако­го підходу взятися нормаль­ним зарплатам для бюджет­ників? Митниці, банки, рин­ки навряд чи впораються з цим завданням.

Коли постало питання про збереження нашого під­приємства, всі висловили­ся однозначно: заводу жити! Бо саме його існуван­ня і забезпечує робочі міс­ця для 5 тисяч харків’ян, їхні зарплати, їхній добро­бут. У колдоговорі, який було прийнято минулого року, ми так і записали: прі­оритет – робота підприєм­ства. Обстояти завод багато чим допоміг обком авіабу­дівників.

Та все ж, як і раніше, лиша­ється проблема замовлень. Кияни випускають Ан-148 і Ан-158, харків’яни – Ан-140 і Ан-74. Всі ці машини ство­рені для відстаней 1000–1500 км, тобто є дуже до­речними на внутрішніх авіалініях, таких як Київ–Донецьк, Київ–Львів... Це ганьба, що наша держава не тільки не є замовником, а й експлуатаційником на­ших літаків. Добре, що їх за­куповує зарубіжжя, але ж свій «хліб» повинні їсти на­самперед ми самі!

 

«НАФТОВА ГАЛУЗЬ – КОРОВА, ЯКУ ДОЯТЬ, А ЇСТИ НЕ ДАЮТЬ»

Святослав ОСТАП’ЮК, голова Івано-Франківського обкому профспілки нафтової та газової промисловості:

– Найбільшим випробуван­ням для нас стане просу­вання владою антинародної пенсійної реформи. Ство­рюється враження, що на зустрічах з представниками профспілок із цього приво­ду віце-прем’єр-міністр Сер­гій Тігіпко чує лише те, що сам хоче чути. Та коли ми поступимося тут, то рівень довіри до профспілок зна­чно впаде. Маємо розстави­ти всі крапки над «і» й у пи­танні про Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Вак­ханалія з лікарняними на початку року, провальна робота з надання курортно-санаторних путівок змусила людей дати Фондові соц­страху назвисько «Фонд соцжаху».

Не можу обійти питання, яке непокоїть особливо – використання нафтогазових покладів. Наша галузь, на жаль, нагадує не локомотив економіки, а корову, котру лише доять до останньої краплі, а їсти не дають. Усі попередні уряди успішно кришували схеми, за якими ліцензії на розроблення ро­довищ передавалися від державних структур при­ватним. Одне з таких родо­вищ через бюрократичну тяганину з продовженням ліцензії не діяло більш як три роки – втрачено понад 100 тис тонн нафти, 90 млн кубічних метрів газу. Хіба це не шкідництво? Повсюдно фіксується скорочення ви­добутку. То чому ж ті, хто відповідає за галузь, не звертали уваги на поперед­ження профспілок про не­минучість такого падіння?

Мінвуглепром і Нафтогаз України не мають змоги внести до Галузевої угоди навіть тих мінімальних від­сотків зростання заробітної плати, які закладено в Гену­годі. Та немає в світі такого, щоб нафтова галузь не змо­гла забезпечити гідною платнею своїх працівників! Причому людей, які працю­ють із ризиком для життя та здоров’я, бо устаткуван­ня на підприємствах – за­старіле, ще з 60–70-х років.

Сторінку підготувала Олена СУХОРУКОВА,«ПВ»

31.03.2011



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

08.07.2018 02:28

08.07.2018 02:28

08.07.2018 02:27

08.07.2018 02:08

25.06.2018 02:08

25.06.2018 02:07

25.06.2018 01:49

18.06.2018 00:15

11.06.2018 21:19

11.06.2018 21:18

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів


Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2018©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання