Нам відновлювати справедливість!
Справедливість – це
найбільш затребуваний суспільством продукт, який виробляється самим суспільством.
А що робити, якщо суспільство спить? Нещодавно я прочитав статтю Голови ФПУ Василя
Хара «Час суспільству «прокидатися»!» і зрозумів, що стурбованість станом громадянського
суспільства в Україні простежується по всій вертикалі – від рядового члена профспілки
до голови найбільшого профоб’єднання – ФПУ.
Сьогодні безглуздо
докоряти лідерам СРСР, що вони 20 років тому, зануривши в летаргічний сон справедливе
(в розумінні більшості громадян України) громадянське суспільство, розідрали його
(разом зі справедливістю) на дрібні шматочки і забули сформувати з них громадянські
суспільства для кожної суверенної держави. Тепер це завдання лідерів цих незалежних
держав, до вирішення якого ось уже 20 років у них не доходять руки.
Цікавою вважаю опубліковану
інформацію про те, що в Україні сьогодні налічується близько 50 тисяч громадських
формувань. Але не варто пов’язувати формування повноцінного громадянського суспільства
з надмірним зростанням кількості громадських об’єднань. Це якраз той випадок, коли
кількість не переходить у якість.
Найчисельнішими із
цих об’єднань громадян є політичні партії, а також профспілки – носії ідеології
захисту прав трудящих, близької до соціалістичної. Як члена профспілки, мене більше
цікавить роль профспілок у формуванні громадянського суспільства, тому що роль
політичних партій достатньою мірою виявилася на нещодавніх виборах.
Але оскільки останнім
часом стало модним оперувати середніми величинами, то при 10-мільйонній профспілковій
«армії» в Україні відповідальність лідерів профспілок і профоб’єднань за побудову
справедливого громадянського суспільства в 10 тисяч разів вища за відповідальність
лідера середньостатистичного об’єднання громадян.
Дуже зручне пояснення:
«активна позиція кожного – умова формування громадянського суспільства». Вважаю,
що вступ до профспілки – це вже позиція, профлідерам потрібно її активізувати.
Можна спробувати виховати у працівника «лідерські» бійцівські риси, які необхідні
для ефективного захисту своїх соціально-економічних інтересів. Тут доречно нагадати,
що більше 5% лідерів у суспільстві не буває. У ці відсотки вже входять і профлідери,
тож їм необхідно насамперед виховувати бійцівські риси в собі.
Звичайно, можна послатися
і на статтю 36 Конституцій України, що визначає мету перебування працівника в
профспілці як захист своїх прав. Проте тут доречно нагадати, що є ще й Закон «Про
професійні спілки…». У цьому законі уточнюється конституційна мета вступу до профспілки
працівника, яка вже поєднується з обов’язком профлідера захищати його права.
Профлідерам будь-якого
рівня слід усвідомити свою провідну роль у визначенні гідного місця профспілок
у громадянському суспільстві. Для цього потрібно працювати на зростання й об’єднання
всіх профспілок України. Поки що в цьому питанні я не бачу прогресу. Нині, напередодні
VI з’їзду ФПУ, проходять з’їзди профспілок України. Але тема об’єднання профспілок
чомусь не входить до категорії важливих. Тому в більшості «первинок» цю нагальну
проблему не обговорюють, а може, й не знають про неї. Імовірно, голови профспілок,
чисельність яких зменшилася в кілька разів, не хочуть розлучатися з власними «керівними»
кріслами на користь зміцнення загального профспілкового руху.
Давно вже слід відмовитися
від шкідливої теорії самодостатності окремих профспілок із закликами об’єднуватися
лише довкола себе. Довкола себе добре лише хороводити. настав час пригадати найбільш
доречну для нинішнього моменту формулу: «Пролетарі всіх країн – єднайтеся!» лише
монолітна сила єднання здатна відновити справедливість і перетворити населення
на громадянське суспільство. Роль зміцнених, об’єднаних і організованих профспілок
у цьому процесі є неоціненною.
27.01.2011
Володимир СНЄТКОВ, Крим
|