ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Виробнича практика: платити чи не платити?

 Виробнича практика готує май­бутніх спеціалістів до самостій­ного виконання обов’язків на пер­шій посаді, де вони працювати­муть. Внесок молодих спе­ціалістів у практичну діяльність підприємств, установ, організацій відповідної галузі прямо залежить від їхньої підготовленості до робо­ти, теоретичного кругозору й практичних навичок… Чимало питань щодо практики обговорю­валося 15 травня ц. р. під час фахо­вої дискусії «Виробнича практика: платити чи не платити?».

Базою практики є установа (підпри­ємство, організа­ція) будь-якої фор­ми власності, яка забезпечує виконання про­грами практики для відпо­відного кваліфікаційного рівня. Практика проводить­ся на підставі договорів на її проведення, а їх трива­лість може визначатися як на період конкретного виду практики, так і на більш тривалий термін.

На учнів, які проходять практику на підприємстві (організації, установі), по­ширюється законодавство України про працю та пра­вила внутрішнього трудо­вого розпорядку підприєм­ства (організації, установи), тривалість робочого часу учнів також регламентуєть­ся законодавством про пра­цю.

Виробнича практика дає учневі можливість остаточ­но переконатися в правиль­ності зробленого ним вибо­ру. Під час її проходження він може перевірити свій професіоналізм. Звичайно, особливо важливих і відпо­відальних завдань молодий фахівець може й не отрима­ти, але він цілком здатний працювати рядовим вико­навцем і брати участь у ви­рішенні загальних виробни­чих завдань.

Практикант під час робо­ти на виробництві має мож­ливість вивчити реальні ситуації та перевірити отри­мані під час навчання зна­ння. Він може самостійно приймати рішення, обґрун­товуючи правильність своїх висновків перед керівником практики. Майбутній спеці­аліст навчається суборди­нації, роботі в колективі, отримує навички професій­ного спілкування.

Нагальні проблеми

Вивчаючи програму тео­ретичного курсу та отриму­ючи практичні навички в стінах навчальних закла­дів, учні не завжди чітко розуміють, чим насправді їм доведеться займатися на робочому місці. Саме в умо­вах виробництва учні набу­вають практичних знань і необхідних навичок. Тобто виробнича практика підви­щує рівень кваліфікації від­повідних професій, що ак­туально сьогодні для всіх галузей економіки.

Нині професійно-технічне навчання здійснює підготовку кадрів без ура­хування вимог ринку праці. Більшість учнів ПТНЗ опа­новують спеціальності сфе­ри послуг, тоді як зростає потреба у фахівцях вироб­ничої сфери. При цьому проблеми, пов’язані з над­лишком незатребуваних спеціальностей на ринку праці, спостерігаються і в умовах проходження прак­тики учнями ПТНЗ, з-поміж яких, зокрема, оплата їх­ньої праці. Важливо визна­читись, якою може бути до­пустима межа негативного впливу?

Проведенню Федерацією профспілок України відпо­відної дискусії сприяли звернення членських орга­нізацій. Так, Всеукраїнська профспілка працівників і підприємців торгівлі, гро­мадського харчування та послуг звернулася до ФПУ з проханням підтримати їхню позицію та долучити­ся до вирішення проблеми, що її викладено у зверненні профспілки до Прем’єр-міністра України щодо вре­гулювання питання оплати праці учням ПТНЗ під час проходження виробничої практики, а саме: терміново внести зміни до законодавчо-нормативних документів або дати роз’яснення з їх застосуван­ня, звільнивши при цьому роботодавця від виплати за­робітної плати учням за проходження практики.

Професійна спілка авіа­будівників звернулася до ФПУ щодо чинної норми відрахування 50% заробіт­ної плати практикантів на рахунок навчального закла­ду, що несправедливо сто­совно учня, який обрав собі майбутнє кваліфікованого робітника. По суті за раху­нок учня держава компен­сує недовкладення коштів у навчання. До того ж, незва­жаючи на те, що згідно з п. 18 Порядку надання робо­чих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних нав-чальних закладів виробни­чого навчання та виробни­чої практики (затвердже­ний Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992) «50% опла­ти праці практиканта… мо­жуть бути направлені на рахунок навчального закла­ду…», на практиці це стає обов’язковою нормою дого­вору між підприємством і навчальним закладом, про що свідчить висновок КРУ в Харківській області після перевірки ДП «Харківський машинобудівний завод».

Позиція профспілок

Для вирішення зазначе­них проблем Федерація профспілок України напра­вила звернення до член­ських організації для вироб-лення консолідованої пози­ції та отримала майже од­нозначну відповідь (окрім Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського хар­чування та послуг) про те, що виробнича практика учнів ПТНЗ має оплачува­тися відповідно до законо­давства.

Під час дискусії пере­важна більшість учасників підтримала позицію про необхідність дотримання цивілізованих норм щодо одержання винагороди за працю; обмеження розміру відрахувань із заробітної плати; заборони обмежень працівника вільно розпоря­джатися своєю заробітною платою.

За підсумками заходу учасники домовилися про низку спільних дій для ви­рішення проблеми опла-ти виробничого навчання та виробничої практи-ки учням, слухачам про-фесійно-технічних навча-льних закладів. Зокрема, вирішено ініціювати перед Кабміном (лист на ім’я Прем’єр-міністра України) врегулювання проблем, що пов’язані з виконанням По­рядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами про-фесійно-технічних навча-льних закладів виробничо­го навчання та виробничої практики, а саме: профіль­ним міністерствам доручи­ти створити відповідні ро­бочі місця на базі підпри­ємств державної та кому­нальної власності для про­ходження виробничої практики, а також розроби­ти відповідні нормативно-правові акти для регулю­вання надання пільг і ком­пенсацій підприємствам недержавної форми влас­ності, що створюватимуть відповідні робочі місця для проходження виробни­чого навчання та практики учнями, слухачами професійно-технічних нав-чальних закладів тощо.

Відділ оплати праці Соціально-економічного департаменту ФПУ

Головні завдання

Система професійно-технічної освіти вважається од­ним із головних факторів, який забезпечує стабіль­ність економіки. Однак нині спостерігається занепад розвитку та падіння престижу такої освіти. Тому сьо­годні головними завданнями соціальних партнерів мають бути:

. підвищення престижу технічних і робочих про­фесій серед молоді;

. збільшення кількості та зростання якості підготов­ки кадрів робочих професій;

. встановлення дієвого механізму зв’язків підпри­ємств із профтехучилищами;

. забезпечення у повному обсязі фінансування вит­рат на розвиток ПТНЗза рахунок бюджетних коштів різних рівнів;

. розроблення та прийняття «Загальнонаціональної цільової програми, збереження та розвитку трудово­го потенціалу» й відповідних регіональних програм;

. розвиток вітчизняного виробництва та розширен­ня внутрішнього ринку для створення нових робо­чих місць;

. залучення підприємств, організацій щодо надання учням ПТНЗробочих місць для проходження вироб­ничої практики;

. введення нового порядку формування та роз­міщення державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників;

. створення рівних стартових можливостей здобуття освіти для різних верств населення тощо.

29.05.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини