ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Оплата праці: чи є перспективи?

 21 березня в Комітеті з питань соці­альної політики та праці Верховної Ради України відбувся круглий стіл на тему «Оплата праці: українські реалії та перспективи реформуван­ня». На заході були присутні народні депутати України, представники Адміністрації Президента та Кабі­нету Міністрів України, мініс­терств, інших органів державної вла­ди, роботодавців, науковців та ін. Від профспілкової сторони активну участь в обговоренні наболілих для пересічних українців питань взяли, зокрема, заступники Голови ФПУ Сергій Кондрюк і Григорій Осовий, го­лова Профспілки працівників охорони здоров’я Вікторія Коваль, голова Профспілки працівників державних установ Тетяна Нікітіна, інші пред­ставники членських організацій.

 Аналіз ситуації в Україні засвід­чує, що процес запровадження головних засад ринкової економіки та формування відповідних державних і суспільних ін­ститутів не завершено, країна все ще перебуває на перехідному етапі розви­тку й намагається забезпе­чити економічне зростан­ня на основі застарілої еко­номічної моделі, сформо­ваної під час тривалої трансформаційної кризи.

За словами голови Ко­мітету з питань соціаль­ної політики та праці ВРУ Василя Хара, тема кругло­го столу є надзвичайно важливою, адже нині, як і впродовж минулих років, оплата праці стала соці­альною проблемою для держави.

«Сьогодні в Україні є ресурси для миттєвого оздоровлення економіки, але їх можна назвати «кос­метичними» рішеннями. Якщо ж ми хочемо досяг­ти європейського рівня зарплат і соціального за­безпечення, ми повинні привести у відповідність до цього економіку», – на­голосив Василь Хара.

Однією з найгостріших проблем, що залишилися в спадок від минулих ро­ків, є глибока диспропор­ція між вартістю життя і фактичною ціною праці. На думку учасників засі­дання, наявність цієї про­блеми зумовлена тим, що в Україні протягом усього періоду соціально-економічної трансформації, включно з етапом еконо­мічного зростання, відбу­валося реформування сис­теми оплати праці, яке й досі не завершилося. Не­вирішеність цього питан­ня перешкоджає не лише встановленню чіткого взаємозв’язку між заро­бітною платою і продук­тивністю праці, а й рефор­муванню систем соціаль­ного страхування, соці­ального захисту тощо.

На думку заcтупника Голови ФПУ Сергія Кон­дрюка, ключовою пробле­мою складної ситуації, що склалася в нашій державі з оплатою праці, є те, що всі так звані «правильні» реформи не мають еконо­мічних перспектив через неплатоспроможність 80% населення скористатися їх результатами. Крім того, Сергій Михайлович зазна­чив, що забезпечити ви­робництво якісних послуг та товарів, заради чого ці реформи, власне, й прово­дяться, голодними та соці­ально агресивними пра­цівниками вкрай пробле­матично.

Профспілкова сторона навела прості приклади для роздумів… Зокрема наголошувалося, що сьо­годні медична сестра на свою чесно зароблену зарплату має право отри­мати лише 75% мінімаль­ної пенсії (до речі, штучно вдвічі заниженої). Тож по­стає запитання: про яку гідну пенсію, а тим більше бездефіцитність Пенсійно­го фонду, може йти мова?

Усі економічні рефор­ми мають на меті зростан­ня вітчизняного виробни­цтва, але хто нині може споживати нові обсяги то­варів та послуг, а точніше – їх оплатити? Чи здатен середній українець купи­ти вітчизняний автомо­біль, а тим більше міняти його через кожні 5–7 років, їздити в Буковель чи Крим на новеньких швид­кісних поїздах тощо?

Багато питань, виниклих у ході обговорення проблеми оплати праці, залишились відкритими, багато відповідей не зна­йдено… Пересічному українцеві залишається лише вірити в те, що всі існуючі в нашій державі сили об’єднаються, почу­ють урешті-решт одне од­ного та приймуть такі не­обхідні й такі довгоочіку­вані рішення, які приве­дуть до позитивних змін!

Анна Рєпіч, «ПВ»

  КОМЕНТАР

 Доки праця звичайних трударів не буде рентабельною, а економіка проду­куватиме бідність серед працюючих, жодна прогресивна реформа не матиме успіху. Не буде ні розвитку національно­го виробника і національної економіки, ані соціаль­ної стабільності. До того ж, усім нам слід змінити пу­блічні та політичні акценти: замість того, що зарпла­та є тягарем для роботодавця чи держбюджету, го­ворити про інвестування в найголовніше багатство країни – в людські ресурси, платоспроможність та розвиток внутрішнього ринку.

Не змінюючи розподілу результатів праці між капіта­лом, трудящими і державою, ми не зупинимо зни­щення виробництва, руйнації внутрішнього ринку, корозії конкурентності та деградації трудового по­тенціалу, а інтелект і генофонд нації ті­катиме за кордон, у тінь, у криміналі­тет.

Економічний прагматизм, патріотизм і соціальна відповідальність мають стати запорукою консолідації цілей держави, суспільства та бізнесу, визначення конкретних шляхів їх практичного досягнення.

Сергій КОНДРЮК, заступник Голови ФПУ

 ПОМОЖУТЬ РІШУЧІ КРОКИ І ДІЇ, А НЕ СЛОВА…

 Держава соціально зобов’язана і економічно вимушена негайно запро­вадити обов’язковий міні­мальний рівень оплати праці, який має забезпечи­ти розширене відтворення робочої сили та виконання конституційних вимог щодо сімейних обов’язків.

Для цього необхідно не тільки якнайшвидше оно­вити прожитковий мінімум, установлений у найскрутні­шому для України 2000 році, а й запровадити су­часний соціально-економічний норматив мі­німальної оплати на базі раціонального споживчого бюджету з рентабельністю щонайменше 15–25%.

l Держава має нарешті ре­алізувати міжнародне зобов’язання і конституцій­ні вимоги щодо захисту по­вноти і вчасності виплати заробітної плати. Саме не­обхідність захищати осно­воположне право на недо­торканість приватної влас­ності (заробітна плата є приватною власністю пра­цівника) і прецеденти її привласнення (навіть тим­часово) є дуже небезпечни­ми для самого бізнесу і всіх приватних власників.

l Украй необхідним є пра­вове і публічне визнання права працівника на адек­ватний економічний захист у випадку затримання ви­плати зарплати, щонаймен­ше у вигляді компенсації в розмірі подвійної ставки Нацбанку за кожен день за­тримки.

l Держава має припинити дискримінацію в оподатку­ванні. Варто лише порівня­ти, як держава оподатковує зарплату й «оподатковує» (а точніше, чомусь не опо­датковує) доходи у вигляді дивідендів від акцій компа­ній чи процентів від міль­йонних вкладів у банках.

Якщо застосувати до трудо­вого доходу правила опо­даткування бізнесу (тобто оподатковувати не доходи, використані на відновлення, з віднесенням їх до валових видатків, а тільки прибуток) то, приміром, вчителька платить державі аж 30%, по­вністю сплачуючи при цьо­му ПДВ і всі страхові внески (а не роботодавець, що за­кладає всі ці видатки в ціну продукції). Пропонується нарешті виконати законо­давчі вимоги про державні стандарти та гарантії і за­провадити повноцінний не­оподатковуваний прожит­ковий мінімум, що врахову­ватиме реальну диференці­ацію доходів і мінімізувати­ме видатки на адміністру­вання цього податку (відпа­де потреба в надуманих де­клараціях про доходи).

 Рекомендації

Зважаючи на те, що реформування праці є однією з головних складових подальших перетворень національної економіки, учасники круглого столу рекомендують Кабінету Міністрів України розробити і затвердити в 2012 році:

– загальнодержавну програму щодо гідної праці;

– концепцію виведення економіки країни з тіні, стимулювання розвитку підприємництва, подолання корупції та бюрократизму;

– програму зміни структури експортної продукції, скорочення частки сировинних товарів на користь високотехнологічних (із більш глибоким ступенем переробки);

– державну програму підтримки процесів технічного переоснащення, реконструкції та модернізації виробництва.

Уряду також пропонується утворити тристоронню робочу ко­місію для напрацювання спільних консолідованих рішень щодо шляхів реформування системи оплати праці.

Кабінету Міністрів також рекомендовано внести на розгляд Вер­ховної Ради законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо права працівника на додатковий захист у разі по­рушення роботодавцем термінів виплати заробітної плати.

Верховній Раді рекомендовано забезпечити прийняття Трудо­вого кодексу. Під час підготовки закону про державний бю­джет України на 2013 рік забезпечити наближення розміру мі­німальної заробітної плати до фактичного прожиткового міні­муму для працездатних осіб з урахуванням ставки податку на доходи.

Учасники круглого столу направили об’єднанням організацій роботодавців та соціальним партнерам свої рекомендації щодо вжиття дієвих заходів для підвищення ефективності колективно-договірного регулювання трудових відносин і за­провадження єдиних строків укладення колективних догово­рів та угод.

03.04.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини