Стан виробництва в Україні. Участь ФПУ у вдосконаленні виробничої політики
ФПУ, підтримуючи базові положення програм
Президента «Україна для людей» та «Заможне суспільство, конкурентоспроможна
економіка, ефективна влада» вважає, що підтримка та розвиток вітчизняного
виробничого комплексу мають стати основою для забезпечення продуктивної
зайнятості за рахунок збереження та збільшення кількості сучасних робочих
місць, нарощування продуктивності праці, створення належних безпечних умов
праці та забезпечення її гідної оплати, тобто досягнення у цій сфері
міжнародних стандартів гідної праці.
КРИЗА І ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД
Міжнародна фінансова криза та
сповільнення розвитку світової економіки призвели до різкого гальмування
економічного розвитку України. У 2008 році реальний приріст ВВП зменшився у
4,7 раза порівняно з 2007 роком. Унаслідок скорочення зовнішнього попиту,
перш за все на продукцію металургії та хімічної промисловості, зафіксовано
зменшення експорту. Скорочення реальних доходів громадян і підприємств,
обмеження кредитування спричинили значне падіння внутрішнього попиту. В
країні виявилися ознаки валютної, фондової і банківської криз в умовах
загального погіршення внутрішньої і зовнішньої економічної ситуації.
Починаючи з другого кварталу 2009
року з’явилися ознаки виходу з кризи: призупинено падіння ВВП. Поступове
відновлення вітчизняного промислового виробництва та нарощування обсягів у
сільському господарстві, стабілізація ситуації у фінансовій сфері, поширення
процесів імпортозаміщення, скорочення негативного сальдо торгівлі товарами й
послугами, а також виконання антикризових програм Уряду забезпечили Україні
місце серед країн світу, глибина падіння яких зменшується.
За наполяганням профспілок було
вжито низку антикризових заходів. Так, у різних сферах національної економіки
укладено меморандуми порозуміння між Кабміном і відповідними підприємствами
за участі всеукраїнських профспілок та об’єднань організацій роботодавців. На
тристоронній основі сторони соціального діалогу підготували та затвердили
плани заходів із подолання наслідків фінансово-економічної кризи на 2009-й та
2010–2012 роки.
Це дозволило переломити ситуацію
в окремих галузях економіки та на підприємствах, запобігти масовим
звільненням працівників і зростанню безробіття, сприяло зменшенню заборгованості
з виплати заробітної плати. У 2010 році економіка вийшла на траєкторію
посткризового відновлення. Спостерігається пожвавлення економічних процесів у
машинобудуванні, будівництві, хімічному та енергетичному комплексах,
авіаційній, космічній, легкій промисловості, виробництві лікарських засобів,
АПК, на транспорті та в інших галузях.
Післякризове зростання
вітчизняного виробництва було досягнуто переважно за рахунок сприятливої
зовнішньоекономічної кон’юнктури та відбувається на екстенсивній основі, що потребує
суттєвих енерговитрат, адже застосовуються застарілі технології та обладнання.
Впровадження нових технологічних процесів, зокрема маловідходних,
ресурсозберігаючих та безвідходних, у цей період здійснювали тільки близько 4%
промислових підприємств.
Динаміка реалізації інвестиційного
ресурсу в технологічний розвиток економіки має нестабільний характер. У
зв’язку з відсутністю стійких мотивацій інвесторів до вкладення коштів у
модернізаційні проекти основними джерелами інвестицій залишаються кошти
підприємств та організацій.
ЧАС БИТИ У ДЗВОНИ
Склалася ситуація, коли
товаровиробники припиняють виробництво продукції, уникають податків, не
сплачують кошти за використані енергоресурси, навмисно зменшують показники
обсягів реалізації та прибутку, продають продукцію, прикриваючись фіктивними
фірмами, переходять у тінь і, як наслідок, погіршується якість зайнятості,
зменшуються соціальна захищеність і доходи працюючих; знижується інвестиційна
привабливість підприємств; зростає технологічна залежність вітчизняних
товаровиробників від імпорту.
Реальністю стали затяжне
безробіття, заборгованість із виплати заробітної плати, зростання бідності
серед працюючих, погіршується стан розрахунків за енергоносії та послуги
ЖКГ. На першому місці виявилися проблеми неформальної зайнятості та стрімке їх
поширення. Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки вже
перевищила чисельність працюючих у промисловості. Десятки тисяч працівників не
мають прямих трудових відносин із безпосереднім роботодавцем і влаштовуються
на роботу через посередників. Руйнуються трудові колективи, працівники
втрачають не лише в заробітній платні й соціальному захисті, а й у гарантіях
на компенсації за роботу у важких і шкідливих умовах праці. Ці процеси набули
загрозливих форм, зокрема в металургії, АПК, енергетиці, будівельній та
вугільній галузях.
За останніми оцінками експертів,
у посткризовий період близько 50% економіки України перебуває у тіні. У
зв’язку з цим ФПУ виступає за вжиття рішучих дій для суттєвого зменшення
обсягів тіньового сектору економіки.
На більшості приватизованих
підприємствах спостерігається погіршення соціально-економічних і трудових прав
працівників.
Неплатоспроможність і банкрутство
підприємств усе ще залишається гострою проблемою для економіки країни, особливо
в умовах подолання наслідків економічної кризи. Наявність у багатьох галузях
економіки торговельних посередницьких структур, які перепродають продукцію
відповідних товаровиробників, призводить до подорожчання товарів у кінцевій
реалізації, відтак зменшуються прибутки виробника.
Залишається проблема погашення
головними розпорядниками бюджетних коштів боргів за виконані державні
замовлення. Це спричиняє нестабільність у роботі підприємств, вимивання їх
обігових коштів, скорочення робочих місць, заборгованість із виплати
заробітної плати.
Профспілки виробничої сфери
стурбовані незадовільними умовами праці; неповним забезпеченням працівників
спецодягом, спецвзуттям і засобами колективного та індивідуального захисту;
високим рівнем виробничого травматизму та професійної захворюваності;
порушенням термінів і порядку проведення атестацій робочих місць за умовами
праці та незадовільним наданням працівникам, зайнятим у важких і шкідливих
умовах праці, пільг та компенсацій.
Ці та інші проблемні питання
розвитку вітчизняного виробництва реалізуються профспілками через механізми
угод і колективних договорів. На національному рівні вони відображаються в
розділі І «Розвиток вітчизняного виробництва для забезпечення продуктивної
зайнятості» Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм
реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на
2010–2012 роки.
МІСІЯ ПРОФСПІЛОК
Нині ФПУ розгорнула роботу щодо
участі профспілок у формуванні соціально-економічної політики післякризового
розвитку України. Профспілки виступатимуть за консолідацію зусиль соціальних
партнерів у підтримці побудови вітчизняного конкурентоспроможного середовища.
ФПУ регулярно ініціює та
зустрічається із представниками Уряду. Важливим аспектом діяльності
профспілок є законотворча діяльність та експертиза нормативно-правових актів,
які надходять на погодження СПО профспілок та експертизу перед розглядом на
засіданні Кабміну.
ФПУ підтримала ідею Комітету
Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці у вирішенні
питання забезпечення роботодавцям економічних умов для створення нових
робочих місць і підтримує прагнення роботодавців удосконалити систему
якісної підготовки високопрофесійних кадрів і працевлаштування випускників і
бачить її реалізацію через розроблення відповідного законопроекту та продовження
соціального діалогу між Урядом, роботодавцями та профспілками.
Докладаючи зусиль для
забезпечення входження України до числа найбільш економічно розвинених країн
світу, ФПУ підготувала робочий проект Дорожньої карти входження України в
ТОП–20, в якому запропоновані можливі заходи в економічній, соціальній та
політичній сферах щодо активізації процесів євроінтеграції.
Важливим досягненням ФПУ, її
членських організацій є участь профспілкових представників у складі колегій,
громадських рад при центральних і місцевих органах виконавчої влади та
різнопрофільних комісіях цих органів.
Сторінку підготувала
Олена ОВЕРЧУК,
«ПВ»
ЗАГРОЗА
Існує загроза, що у найближчі
десять років у нашій країні так і не буде створено умов для інвестиційного та
технологічного прориву. Економіка України досі належить до третього-четвертого
технологічних укладів, водночас як економіки провідних країн світу вже
належать до шостого-сьомого технологічних укладів. Кожні 7–10 років з’являється
новий рівень технологічного укладу економіки. У разі, якщо Україна розвиватиметься
за інерцією, це унеможливить її перехід до сучасного технологічного стану, а
отже, і потрапляння до еліти світових країн. Відтак сприяння модернізації
виробництва та оновленню основних фондів підприємств є однією з основних і
першочергових передумов підвищення конкурентоспроможності, подальшого
зростання продуктивності праці, створення сучасних робочих місць та умов гідної
праці й має бути під постійним контролем профспілок.
20.03.2012
|