Чим ризикують майбутні пенсіонери?
28 лютого за
ініціативи Федерації профспілок України відбувся круглий стіл на тему: «Ризики
обов’язкової накопичувальної пенсійної системи та дії щодо їх упередження». У
заході взяли участь заступник Голови ФПУ Сергій Кондрюк, заввідділом
пенсійного забезпечення ФПУ Володимир Максимчук, заступник директора Департаменту
пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики Валентина Кудин,
старший міжнародний радник із питань пенсійної реформи Проекту розвитку
фінансового сектору USAID Грег МакТаггарт, а також представники Пенсійного
фонду, Національного інституту стратегічних досліджень та ін.
«Що таке соціальна
справедливість? Кожен це розуміє по-своєму. Але, з точки зору профспілок, соціальна
справедливість полягає в кількох аспектах. Перш за все, це справедлива
робота, яка дає змогу отримувати справедливу заробітну плату, мати справедливі
умови праці. І за результатом цієї роботи отримати гарну пенсію», – зауважив
Сергій Кондрюк.
Реалізація
пенсійної реформи в Україні передбачає запровадження трирівневої системи
пенсійного забезпечення. Перший рівень – солідарна система
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, другий рівень –
накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування,
третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення. На цей час
реформовано перший та запроваджено третій рівні. Тим часом реалізацію
другого рівня мали б відкласти до досягнення умов, визначених законодавством
для запровадження цієї системи.
Однак, за словами
Володимира Максимчука, останнім часом у засобах масової інформації все
частіше з’являються висловлювання, у т. ч. представників органів виконавчої
влади, щодо можливості та необхідності запровадження другого рівня вже із 2013
року.
«Від упровадження
накопичувальної системи не має постраждати солідарна пенсійна система. Для
цього слід вжити заходів щодо вирішення існуючих проблем у цій системі та
збільшити надходження до Пенсійного фонду, насамперед завдяки легалізації заробітної
плати та її підвищення», – наголосив Сергій Кондрюк.
Учасниками
обов’язкової накопичувальної системи мають стати застраховані особи, яким на
момент її запровадження виповнилося не більш як 35 років.
За окремими
розрахунками, у 2013 році сплачувати внески до другого рівня буде близько 6,5
млн працівників, а у наступні роки їх кількість зростатиме. Обсяг коштів, що
надходитимуть, становитиме в перший рік 3,6 млрд грн, і щороку ця сума
збільшуватиметься. Це кошти, які будуть вилучені із солідарної системи. Перші
виплати із другого рівня відбудуться лише через 25 років. Отже, впродовж цього
часу видатки із солідарної системи не зменшуватимуться, а збільшуватимуться!
Накопичувальні
пенсійні системи надто залежні від економічних ризиків: рівня інфляції, ставки
інвестиційного доходу, стабільності фондового ринку тощо. Накопичувальна система
може працювати ефективно лише за умови низького рівня інфляції. Слід зазначити,
що унаслідок світової фінансово-економічної кризи в 2008 році накопичувальні
системи багатьох країн зазнали значних втрат пенсійних активів: їх вартість
знизилася на 20–40%. Тому в зарубіжних країнах активно розробляються додаткові
заходи, які спрямовані на забезпечення збереження накопичених коштів. Це
підтвердив старший міжнародний радник із питань пенсійної реформи Проекту
розвитку фінансового сектору USAID Грег МакТаггарт.
Слід також
звернути увагу на те, що учасники другого рівня з низькими доходами отримають
менші виплати, ніж учасники з високими доходами. Інваліди, які працюють,
особи, що впродовж тривалого часу були безробітними, жінки, які виховували дітей,
не зможуть накопичити достатньо грошей для отримання пристойних виплат. У
результаті збільшуватимуться витрати з державного бюджету на соціальну допомогу
малозабезпеченим громадянам.
Незважаючи на те,
що в Україні діє понад 100 недержавних пенсійних фондів, охочих стати
учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення небагато (близько 0,5
млн осіб). Серед головних причин такого стану речей, у першу чергу, називають
низьку заробітну плату та заборгованість з її виплати, високий рівень
безробіття і невпевненість громадян у завтрашньому дні, недовіра до
накопичувальних систем (ураховуючи гіркий досвід минулих заощаджень), а також
відсутність державних гарантій збереження накопичених коштів.
«Важливо на
високому рівні провести організаційні заходи на стартовому етапі запровадження
накопичувальної системи пенсійного страхування, виконати великий обсяг
роботи. Адже неналежна підготовка до цієї роботи може призвести до помилок,
відтак – до негативних наслідків у накопичувальній системі», – наголосив
Володимир Максимчук.
Завдання
накопичувальної системи – посилення соціального захисту працівників під час
виходу на пенсію. Однак працівники правомірно можуть запитати: «А чи існують
гарантії збереження накопичених коштів? Чи забезпечують чинні законодавчі й
нормативно-правові акти функціонування накопичувальної системи, зокрема щодо
інвестування, ліквідності пенсійних активів, належного адміністрування та
управління, нагляду та контролю в цій системі?»
«У разі
неправильного інвестування та неефективної роботи регулятивної системи,
великих адміністративних витрат у накопичувальній системі тощо можна втратити
значну частину накопичених пенсійних активів, як це було, приміром, у Чилі.
Такі втрати можуть статися, зокрема, під час фінансово-економічної кризи, у
разі нестабільного розвитку економіки як України, так і світової загалом, що ми
спостерігаємо впродовж останніх років», – вважає старший юрист із пенсійних
питань Проекту розвитку фінансового сектору USAID Наталія Горюк.
Необхідно
створити комплексну систему гарантування збереження пенсійних накопичень, а
її головним завданням має стати забезпечення реалізації в повному обсязі
права громадян на частину пенсії, сформованої за рахунок внесків до
накопичувальної системи.
Анна РЄПІЧ, Олена
ХОДОРЧУК, «ПВ»
Фото Івана СИМЧУКА
КОМЕНТАР
Ми зібралися для
того, щоб з’ясувати: що потрібно зробити, аби в Україні по-справжньому
запанувала справедливість.
Питанню
пенсійного забезпечення федерація завжди приділяла особливу увагу. Надто так
званій пенсійній реформі. Чому саме так званій? Тому що назвати це реформою –
дуже важко! Адже за великим рахунком не вирішено двох принципових питань:
збільшення надходжень до Пенсійного фонду і забезпечення соціальної справедливості
та економічної обґрунтованості видаткової частини Пенсійного фонду…
Нині ФПУ розуміє,
що, з одного боку, не можна залишати пенсійну систему в тому вигляді, в якому
вона перебуває, а з іншого – постає питання, а що ж робити? одне можу сказати
точно: без проведення реформи в системі оплати праці решта реформ не матиме
сенсу взагалі!
Важливо
пам’ятати, що всі мають нести відповідальність перед пенсіонером, який буде
учасником цього другого рівня – накопичувальної системи загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування. тому ми зобов’язані зробити все для того,
аби уникнути всіх існуючих ризиків.
Сергій КОНДРЮК, заступник голови
ФПУ
04.03.2012
|