ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

В Україні майже знищено фарфорову галузь!

Тільки за 2006–2008 роки припинили своє існування та розібрані на мета­лобрухт 5 підприємств Житомирщини із виробництва фарфорового по­суду. Тим часом історія діяльності деяких із них налічує понад 200 років. Безцінні витвори майстрів опинились на базарах і полицях магазинів.

Головними причина­ми такої ситуації виявилися висока собівартість вироб­ництва, значне зно­шення технологічного об­ладнання, неможливість отримати кредитні ресур­си для оновлення вироб­ництва, відсутність дер­жавного замовлення, про­блеми із реалізацією порцелянової продукції че­рез перенасиченість рин­ку такими самими ім­портними виробами.

У Сумській області працює останнє із 17 під­приємств галузі. Це ПАТ «Сумський фарфоровий завод».

Підприємству понад 45 років і нині воно може по­вторити долю більш ніж десяти аналогічних ви­робництв, які перестали існувати. Це буде реаль­ним підтвердженням того, що підтримка вітчизняного виробника іс­нує тільки на папері. Нині внутрішній ринок країни насичений безліччю виро­бів із фарфору, які не від­повідають стандартам і якість яких не перевіря­ється.

Тим часом вироби сум­ського фарфору відповіда­ють усім ГОСТам. Підпри­ємство має підтвердже­ний сертифікат відповід­ності, а головним своїм критерієм вважає якість та екологічну безпеку для користувачів.

Підприємство має ви­соку проектну потуж­ність, адже за радянських часів тут випускалося близько 16 млн зразків ви­робів.

Основною причиною нинішнього занепаду під­приємства є ціна на газ, який у собівартості про­дукції становить 30%. Упродовж 2011 року ціна на нього зросла майже на 45%. Це негативно позна­чилося на економічних показниках: завод забор­гував постачальникам, не виплачується вчасно за­робітна плата, немає чим розраховуватися за енер­горесурси.

Останнє підприємство України, що виготовляє фарфоровий посуд, негай­но потребує державної підтримки. Забезпечення держзамовлень, коригу­вання ціни на газ тощо змогли б урятувати уні­кальне підприємство і зберегти роботу 640 пра­цівникам.

Ольга ЩЕРБА,

завідувач відділу із захисту економічних прав трудящих Сумської облпрофради

• ДО ВІДОМА

Сумський фарфоровий завод збудований 1964 року, а вже у травні 1965 року в продаж надій­шла перша продукція фарфорових виробів. Упродовж усіх років роботи підприємство по­стійно розширювало свої виробничі потужності, щороку нарощуючи обсяги випуску продукції.

150 найменувань фарфорової продукції налічує виробництво пат «сумський фарфоровий за­вод», серед яких, зокрема, чашки чайні з блюд­цями; чашки кавові з блюдцями; кавові сервізи; тарілки мілкі та глибокі тощо.

Фарфорова продукція підприємства користуєть­ся попитом практично у всіх сферах народного господарства. її асортимент по­стійно змінюється, адже врахо­вуються попит і побажання покупців, а також кон’юнктура ринку.

ЯК ПРОЖИТИ НА 400 ГРИВЕНЬ ЗАРПЛАТИ?

Трудовий колектив збагачувальної фабрики «Новопавлівська» 15 лютого звернувся до тодіш­нього віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва із проханням про допомогу. Люди у відчаї, адже їхня заробітна плата на місяць становить від 300 до 400 гривень.

За дорученням трудо­вого колективу зба­гачувальної фабри­ки «Новопавлівська» (м. Красний Луч Лу­ганської області) голова пер­винної профспілкової орга­нізації Світлана Харченко надіслала телеграму тодіш­ньому першому віце-прем’єр-міністрові України Андрію Клюєву із прохан­ням допомогти вирішити проблему колективу фабри­ки, призначити зустріч на урядовому рівні для врегу­лювання конфлікту між власником і трудящими.

У листі йдеться про те, що після того як гірничо-збагачувальну фабрику «Но­вопавлівська» взяла в орен­ду компанія ПрАТ «ГЗФ «Краснолуцька» (договір підписано 6 липня 2009 року), трудовий колектив перебуває на межі виживан­ня. З двох із половиною ро­ків оренди фабрика працю­вала максимум рік, а з по­над 150 працівників колек­тиву залишилося тільки 93.

«Ми працюємо один день на тиждень, до того ж тіль­ки на 2/3 ставки. Заробітна плата на місяць сягає 300–400 гривень максимум. Умо­ви договору оренди не вико­нуються. Люди просто дове­дені до убогості», – комен­тує ситуацію профспілко­вий лідер підприємства.

Трудовий колектив у роз­пачі, знайти іншу роботу в невеликому шахтарському місті Красний Луч дуже важко. «На фабриці працю­ють професіонали своєї справи, які мають великий стаж. Люди готові й хочуть працювати. Але схоже, що позиція власника полягає в тому, щоб зробити умови праці такими нестерпними, аби колектив розійшовся сам, – розповідає Світлана Харченко. – Нам уже від­мовлено у такій нагальній необхідності, як лазня».

Критична ситуація на під­приємстві обговорювалася на зборах трудового колекти­ву, у яких брали участь голо­ва Краснолуцької територі­альної організації Укрвугле­профспілки Славік Кубарєв і правовий інспектор терко­му Алла Рєзнікова. Було ухвалене рішення звернути­ся за допомогою до першого віце-прем’єр-міністра Украї­ни Андрія Клюєва. Якщо не вдасться вирішити пробле­ми, що накопичилися, трудо­вий колектив вимагатиме ро­зірвати договір про оренду.

Звернутися до керівни­цтва Кабміну людей змусила бездіяльність українських чиновників, адже лише у 2011 році вони тричі зверталися до Луганського обласного відділення Фонду держмай­на України, до керівництва Фонду в Києві, до прокурату­ри, Міненерговуглепрому. Але результат – нульовий.

За інф. прес-служби ЦК профспілки працівників вугільної промисловості України

26.02.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини