Я не здамся без бою!
Рефрен цієї
популярної пісні гурту «Океан Ельзи» давно став афоризмом. Навіть більше –
просто-таки слоганом нашого часу, оскільки, як бачимо, тут і там ті, хто мають
рацію, і ті, хто її не має, не збираються «за просто так» здаватися, а отже,
вдаються до нападу.
БУРЯ У ВЕРХОВІТТІ
Саме так вчинив і
повалений на Х Київській міській міжспілковій конференції профспілок (17
грудня 2010 року) тепер уже колишній голова міськпрофради Микола Верес.
Нагадаємо, що за результатами таємного голосування на згаданій конференції
переважною більшістю голосів (77, тобто більше половини присутніх) головою
міськпрофради було обрано Валентина Мельника. За М. Вереса віддали голоси 43
делегати. Такий результат його, звісно, не влаштував, тож він зі своєю
командою невідкладно – того ж дня – вдався до судових позовів стосовно
визнання недійсною та скасування постанови Х міської міжспілкової
конференції профспілок.
Певні «цікавинки»
розпочалися й у Шевченківському районному суді м. Києва, куди надійшли
позови. Так, приміром, райсуд щоразу за головування різних суддів то закриває
провадження у справах за грудневою й лютневою (23.02.2011) згаданими позовними
заявами М. Вереса і його колишнього заступника С. Турчака, а також за позовом
М. Вереса від 16.03.2011 про визнання незаконним звільнення з посади, то
починає провадження. Важко сказати, чому колеги-юристи в одному й тому самому
суді не змогли домовитися між собою, однак на засіданні 29 червня за головування
судді Т. Васильєвої постанову конференції таки визнали незаконною (!).
НІ МЕТА, НІ
ЗАСОБИ...
Реакція
відповідача була такою: 6 липня міськпрофрада направила до Апеляційного суду
м. Києва апеляційну скаргу на згадане рішення Шевченківського райсуду. А от
ейфорія й неправедний гнів позивача вилилися у три спроби (у перших числах
серпня) рейдерського захоплення приміщення Київпрофради, фактичне захоплення
третього поверху та кабінетів голови міськпрофради та його заступника.
В офіційному
повідомленні сказано, що група захоплення, до якої входило близько двох десятків
осіб спортивної статури (за договором про охорону фізичної особи це
працівники ТОВ «Українське охоронне агентство «Преміум»), просто зламала
замки на вхідних дверях, грудьми прокладаючи колишньому господареві, Миколі
Вересу, шлях до улюбленого й втраченого ним робочого місця. Звісно, сам М. Верес
був присутній на акції, сподіваючись на її успіх. Унаслідок дій нальотчиків
було пошкоджено майно профспілок: зламано двері, викручено замки, знищено
протипожежне обладнання, яким і був забарикадований вхід на поверх.
Деякі працівники
міськпрофради змушені були кілька годин просидіти за зачиненими дверима.
Внаслідок цього одній людині зробилося зле, проте рейдери не допускали до
постраждалих лікарів «швидкої допомоги».
Лише через три з
половиною години працівникам міліції вдалося розблокувати барикади й потрапити
до приміщення. У кожного з нападників вони взяли письмове пояснення. На
запитання, як і з якою метою вони тут опинилися, почули, що прийшли, мовляв,
влаштовуватися на роботу.
КРАПКУ ЩЕ НЕ
ПОСТАВЛЕНО
У міськпрофраді
взагалі здивовані, що позови М. Вереса і його поплічників суд узяв до провадження.
Адже існують офіційні документи Конституційного і Верховного судів України,
де роз’яснюється, що суди не мають розглядати спори, які належать виключно до
компетенції профспілок, у тому числі – до їх внутріорганізаційної діяльності.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності» профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. А
цей випадок – саме той, внутріорганізаційний і суголосний ст. 27 і 30 Статуту
міськпрофради.
Одним словом, М.
Верес зробив для своїх колишніх колег «усе, що міг», відібравши в них масу
часу (і паперу) на нескінченне листування з правоохоронними інстанціями.
Відтак цілком зрозуміло, що колишнього голову міської ради профспілок,
принаймні у цій ситуації, менш за все непокоять долі найманих працівників
столиці та непрості завдання голів галузевих міськкомів.
11 серпня на
засіданні президії Об’єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві
«Київська міська рада профспілок» першим питанням порядку денного було
найбільш актуальне: дії міськпрофради у зв’язку з рішенням Шевченківського
районного суду м. Києва про визнання незаконною постанови Х міської
конференції профспілок. В одностайно проголосованій ухвалі, зокрема, сказано:
«Підтвердити повноваження Мельника В. П. як голови міськпрофради, обраного
переважною більшістю делегатів Х Київської міської міжспілкової конференції
профспілок 17.12.2010, відповідно до вимог Статуту міськпрофради. Вважати за
неможливе поновлення на роботі Вереса М. Ю., якого звільнено на підставі
рішення цієї конференції відповідно до ст. 52 Статуту міськпрофради та у
зв’язку із закінченням терміну його повноважень як голови міськпрофради».
Президія також
вважає, що правоохоронні структури та влада міста зобов’язані надалі захистити
керівництво міських профспілок «від рейдерських та хуліганських дій із боку
команди колишнього голови міськпрофради».
-
ПРОФСПІЛКОВЕ
МАЙНО: УВАГА, КОНТРОЛЬ, ОБЛІК
11 серпня ц. р
серед багатьох питань порядку денного на засіданні президії Київської
міськпрофради, зокрема, й аналізували стан та шляхи оптимізації майна київських
профспілок. Ішлося про необхідність реконструкції Льодового палацу
дитячоюнацького навчальноспортивного центру профспілок «Авангард», залагодження
ситуації, що склалася навколо дитячоюнацької навчальноспортивної бази «Зеніт»,
затвердження типового договору на закріплення майна, яке перебуває у власності
Об’єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві «Київська міська рада
профспілок», на праві оперативного управління.
У зв’язку із
закінченням випробувального терміну на посаді виконуючого обов’язки директора
підприємства «Господарське управління Київської міської ради профспілок» та з
огляду на задовільну діяльність упродовж цього терміну Олександра Петрова
призначено директором підприємства.
Верес інкримінує
мені те, що я, мовляв, роботодавець, тож і не маю права очолювати Київську
міськраду профспілок. А роботодавець – бо я є одним із засновників маленького
підприємства, що здає в оренду приміщення. Отже, я був змушений доводити, що не
є членом виконавчої дирекції, зарплати там не одержую, лише невеликі дивіденди
після завершення року. Ми подали до райсуду роз’яснення з цього приводу,
пославшись на певні приписи Адміністративного суду, Господарського кодексу:
адже не маю найманих працівників і фактично є роботодавцем лише для нашого
апарату.
Микола Верес
подав до суду сфальшовані документи і, задовольняючи його позов, суд, на жаль,
не взяв до уваги наші аргументи. Причому вагомі. Зрештою, я як громадянин
України маю право бути обраним, хоч мої опоненти ставлять це під сумнів, утискаючи
в такий спосіб мої громадянські права та ігноруючи Конституцію. Інша річ,
скажімо, – як працюватиму надалі.
Мене обрали
абсолютною більшістю голосів. Делегати конференції підтверджують, що все відбувалося
демократично, прозоро, відкрито. Без жодних фальшувань.
Сьогодні М. Верес
й його команда висувають проти мене сміхотворні обвинувачення, і я розумію,
що за цим стоїть зовсім інший інтерес. Гадаю, пов’язаний із майном. Комусь
дуже не хочеться, щоб почалися якісь зміни. Адже нині ми ревізуємо всі боргові
оренди, піднімаємо орендні ставки, примушуємо людей працювати цивілізовано, як
це прийнято у всьому світі.
Сьогодні на
президії стало зрозуміло, що галузеві профспілки Києва одностайно обурені
ситуацією, що склалася, переконані, що переобрання голови Київської
міськпрофради було чесним і прозорим. Не порушували питання навіть про
скликання Ради, не те що конференції! Однак справу не завершено, ми подали
протест до Апеляційного суду, засідання якого має відбутися 17 серпня.
Сподіваємося на справедливе й остаточне рішення.
Валентин МЕЛЬНИК,
голова київської міськпрофради
21.08.2011
Тетяна МОРГУН, «ПВ»
|