Дедалі частіше до журналістів потрапляють величезні партії документів,
у яких розкривається, як багатії з усього світу використовують офшорні податкові
режими у своїх інтересах. 2014 рік – Люксембурзький витік (LuxLeaks), 2015 – Швейцарські
витоки (документи швейцарської філії HSBC), 2016 – «Панамське досьє», 2017 – «Райське
досьє», 2020 – Досьє FinCEN, 2021 – «Документи Пандори», 2021 –
«LabourLeaks».
В епоху глобалізації право стало портативним,
національні правові системи перетворилися на рядки міжнародного меню, з якого власники
активів вибирають закони, якими вони хочуть керуватися. Привілейована меншість сама
вирішує, скільки і куди платити податків і за якими законами жити.
Від лібералізації – у офшори
За деякими оцінками, у середині 90
-
х до половини всіх транскордонних
валютних операцій здійснювалися за участю офшорних юрисдикцій, що забезпечують
мінімальне (або навіть нульове) оподаткування зареєстрованим у них компаніям,
а також гарантують конфіденційність власників та/або кінцевих бенефіціарів
офшорних компаній та банківських рахунків.
Вся українська економіка
1990
-
х та початку 2000
-
х, якщо не брати до уваги частку
натурального господарства, – це економіка офшорів.
Не можна сказати, що всі
бізнесмени нібито не хочуть платити податки в Україні, як це нерідко
подають. Часто вони йдуть у закордонну юрисдикцію, де податки вищі, але де
безпечніше. Але умови бувають безпечними лише тоді, коли захищений не лише
бізнес, а й працівник. А працівник захищений, коли має гарантії від свавілля
роботодавця у вигляді забезпечених трудових прав, які охороняються законом!
А чи може надати такі гарантії в нинішніх українських реаліях лібералізація чи
дерегуляція трудових відносин? Відповідь однозначна: ні, адже точкові зміни
до чинного Кодексу законів про працю, що запропоновані владою, негативно
позначаться на правозастосуванні і призведуть лише до посилення відтоку з
України як капіталу, так і робочої сили.
Проблеми
– не в застарілому КЗпП!
У 2019 році експерти
Світового банку презентували дослідження щодо бар'єрів розвитку України. Так
от, проблеми із ринком праці були поставлені на шосте місце, після боротьби з
корупцією, засиллям олігархату, залежністю судової влади, хаотичністю податкової
системи та відсутністю захисту інвестицій і приватної власності. Причому не з
причин зарегульованості ринку праці, а через масовий відтік працівників з
України за кордон, нестачу кваліфікованої робочої сили.
Якщо поцікавитись дослідженнями
проблем малого та середнього бізнесу, то і тут йдеться насамперед про низьку
купівельну спроможність населення, високі податки, коронавірусну пандемію і аж
ніяк не про зарегульованість. Отже, влада намагається нам нав'язати вирішення
тих проблем, які аж ніяк не є актуальними.
Звідки ж узявся такий наратив
у напрямі докладання зусиль нинішньої влади? А пояснюється все досить просто:
наймасштабніша бізнес-спільнота, яка об’єднує понад 1000 компаній, що працюють
на українському ринку, і називає себе Європейською бізнес асоціацією (навіть
не асоціює себе з Україною), виділила 10 пріоритетів, які мають допомогти
тільки бізнесу розвиватись. У їх числі: «Прийняття сучасного трудового
законодавства, «заміна ще радянського Кодексу законів про працю, який
сьогодні діє, сучасним документом» та «відкриття ринку праці України для якісних
міжнародних спеціалістів». Насправді мова йде про скасування трудових
гарантій, а що стосується міжнародних спеціалістів, то що це за категорія,
невідомо.
Виходить, такий дискурс
нав'язаний українцям зовні і зовсім не є внутрішньою потребою держави!
Ми
живемо в атмосфері фейків, перелицювання фактів на догоду поточному моменту
Нещодавно в пресу просочилися
документи, які журналісти охрестили
«
LabourLeaks
»
,
опубліковані Європейською
федерацією профспілок працівників громадського обслуговування та веб-сторінкою
О
penDemocracy
. Переломити громадську
думку, яка переважно проти реформи трудового законодавства, українському уряду
з
вересня
2020 року допомагає проєкт із підтримки «трансформації» трудового
законодавства країни,
основою якої мають стати законопроєкти про так звані
«вільні трудові договори»: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо
спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього бізнесу»
№5371 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції
трудових відносин» № 5388
.
Комунікаційний план на 2021
рік, підготовлений міжнародною консалтинговою компанією з питань розвитку, з
логотипом Посольства Великобританії у Києві, рекомендує українському міністерству
«наголошувати», що лібералізація трудового законодавства принесе «позитивні
результати» для українських трудящих.
«Велика Британія фактично
намагається підірвати зусилля Міжнародної організації праці та Європейської
комісії, – заявила Європейська федерація профспілок громадського
обслуговування (ЄФПГО). – Вона «фінансує пропаганду», щоб «створити клімат»,
ворожий до українських профспілок».
Виправдовуючись, джерело в
уряді Великобританії стверджує, що таке сприяння «засновано на найкращій
міжнародній практиці, а також на рекомендаціях авторитетних міжнародних
організацій, таких як Міжнародна організація праці».
Щоправда, жодного посилання
на найкращу міжнародну практику та на конкретні рекомендації МОП джерело
навести не може. Відкритим залишається й питання, які ж міжнародні організації
є авторитетними для уряду Великобританії. Можна лише здогадуватися, що в їх
числі – Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Саме за рекомендаціями цих
організацій був розроблений Трудовий кодекс Грузії, розкритикований на
комітеті по нормах МОП.
Ще
більше, чи достатньо?
А сьогодні виглядає так, що
українські можновладці взяли за основу відому приказку «багатий не той, хто має
багато, а той, кому достатньо». Тобто, оли капіталу весь час мало, то населенню
має бути достатньо того, що є. Про примноження і покращання не йдеться.
Можна передбачити, що колись
доведеться приймати «Закон про жертви ліберальних реформ», згідно з яким
надавати виплати тим, хто постраждав від «турбозаконів». Адже саме в цей час
найбільша кількість людей опинилися на межі злиднів.
Коли будете читати численні
пасажі щодо необхідності трудової реформи в Україні, згадайте «Записки
українського самашедшого» Ліни Костенко, яка писала, що у нашій незалежній
країні з’явилася нова каста: «Олігархи, нардепи, бізнесмени, очільники,
кримінальні авторитети,
V
ІР-персони і поп
-
зірки – ось він, золотий фонд суспільства,
його неоціненний скарб. Всі інші – це маса, це посполите тло». І зробіть висновок,
що може запропонувати вам цей «золотий фонд суспільства».
ВОЛОДИМИР САЄНКО
, ВАСИЛЬ ШИЛОВ, ФПУ
Стаття опублікована на міжнародному профспілковому
ресурсі
LabourStart
англійською.
Пропаганда та фейки
«LabourLeaks» красномовно підтверджує, що ми живемо в атмосфері
фейків, перелицювання фактів на догоду поточному моменту. Пропаганда законопроєктів
з трудового права може стати торжеством фейків над реальністю. Адже люди можуть
легко повірити у бездоказові твердження щодо необхідності лібералізації трудового
законодавства.