«ВІЛЬНИЙ» ТРУДОВИЙ ДОГОВІР, ЩО НЕСЕ НЕВОЛЮ

Дедалі частіше до журналістів потрапляють величезні партії документів, у яких розкривається, як багатії з усього світу використовують офшорні податкові режими у своїх інтересах. 2014 рік – Люксембурзький витік (LuxLeaks), 2015 – Швейцарські витоки (документи швейцарської філії HSBC), 2016 – «Панамське досьє», 2017 – «Райське досьє», 2020 – Досьє FinCEN, 2021 – «Документи Пандори», 2021 – «LabourLeaks».

В епоху глобалізації право стало портативним, національні правові системи перетворилися на рядки міжнародного меню, з якого власники активів вибирають закони, якими вони хочуть керуватися. Привілейована меншість сама вирішує, скільки і куди платити податків і за якими законами жити.

Від лібералізації – у офшори

За деякими оцінками, у середині 90 - х до половини всіх тран­скордонних валютних операцій здійснювалися за участю офшор­них юрисдикцій, що забезпечу­ють мінімальне (або навіть ну­льове) оподаткування зареєстро­ваним у них компаніям, а також гарантують конфіденційність власників та/або кінцевих бене­фіціарів офшорних компаній та банківських рахунків. Вся укра­їнська економіка 1990 - х та почат­ку 2000 - х, якщо не брати до уваги частку натурального господар­ства, – це економіка офшорів.

Не можна сказати, що всі біз­несмени нібито не хочуть плати­ти податки в Україні, як це нерід­ко подають. Часто вони йдуть у закордонну юрисдикцію, де по­датки вищі, але де безпечніше. Але умови бувають безпечними лише тоді, коли захищений не лише бізнес, а й працівник. А працівник захищений, коли має гарантії від свавілля роботодав­ця у вигляді забезпечених трудо­вих прав, які охороняються зако­ном! А чи може надати такі га­рантії в нинішніх українських реаліях лібералізація чи дерегу­ляція трудових відносин? Відпо­відь однозначна: ні, адже точко­ві зміни до чинного Кодексу за­конів про працю, що запропоно­вані владою, негативно позна­чаться на правозастосуванні і призведуть лише до посилення відтоку з України як капіталу, так і робочої сили.

Проблеми – не в застарілому КЗпП!

У 2019 році експерти Світового банку презентували дослідження щодо бар'єрів розвитку України. Так от, проблеми із ринком праці були поставлені на шосте місце, після боротьби з корупцією, за­силлям олігархату, залежністю судової влади, хаотичністю по­даткової системи та відсутністю захисту інвестицій і приватної власності. Причому не з причин зарегульованості ринку праці, а через масовий відтік працівників з України за кордон, нестачу ква­ліфікованої робочої сили.

Якщо поцікавитись дослі­дженнями проблем малого та се­реднього бізнесу, то і тут йдеть­ся насамперед про низьку купі­вельну спроможність населення, високі податки, коронавірусну пандемію і аж ніяк не про зарегу­льованість. Отже, влада намага­ється нам нав'язати вирішення тих проблем, які аж ніяк не є ак­туальними.

Звідки ж узявся такий нара­тив у напрямі докладання зу­силь нинішньої влади? А пояс­нюється все досить просто: наймасштабніша бізнес-спільнота, яка об’єднує понад 1000 компа­ній, що працюють на українсько­му ринку, і називає себе Європей­ською бізнес асоціацією (навіть не асоціює себе з Україною), ви­ділила 10 пріоритетів, які мають допомогти тільки бізнесу розви­ватись. У їх числі: «Прийняття сучасного трудового законодав­ства, «заміна ще радянського Ко­дексу законів про працю, який сьогодні діє, сучасним докумен­том» та «відкриття ринку праці України для якісних міжнарод­них спеціалістів». Насправді мова йде про скасування трудо­вих гарантій, а що стосується міжнародних спеціалістів, то що це за категорія, невідомо.

Виходить, такий дискурс нав'язаний українцям зовні і зо­всім не є внутрішньою потребою держави!

Ми живемо в атмосфері фейків, перелицювання фактів на догоду поточному моменту

Нещодавно в пресу просочили­ся документи, які журналісти охрестили « LabourLeaks » , опублі­ковані Європейською федерацією профспілок працівників громад­ського обслуговування та веб-сторінкою О penDemocracy . Пере­ломити громадську думку, яка пе­реважно проти реформи трудового законодавства, українському уря­ду з вересня 2020 року допомагає проєкт із підтримки «трансформа­ції» трудового законодавства краї­ни, основою якої мають стати зако­нопроєкти про так звані «вільні трудові договори»: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання тру­дових відносин у сфері малого і се­реднього бізнесу» №5371 та «Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо дерегу­ляції трудових відносин» № 5388 .

Комунікаційний план на 2021 рік, підготовлений міжнародною консалтинговою компанією з пи­тань розвитку, з логотипом По­сольства Великобританії у Києві, рекомендує українському мініс­терству «наголошувати», що лібе­ралізація трудового законодав­ства принесе «позитивні резуль­тати» для українських трудящих.

«Велика Британія фактично на­магається підірвати зусилля Між­народної організації праці та Євро­пейської комісії, – заявила Євро­пейська федерація профспілок гро­мадського обслуговування (ЄФП­ГО). – Вона «фінансує пропаганду», щоб «створити клімат», ворожий до українських профспілок».

Виправдовуючись, джерело в уряді Великобританії стверджує, що таке сприяння «засновано на найкращій міжнародній практи­ці, а також на рекомендаціях ав­торитетних міжнародних органі­зацій, таких як Міжнародна орга­нізація праці».

Щоправда, жодного посилання на найкращу міжнародну прак­тику та на конкретні рекоменда­ції МОП джерело навести не може. Відкритим залишається й питання, які ж міжнародні орга­нізації є авторитетними для уря­ду Великобританії. Можна лише здогадуватися, що в їх числі – Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Саме за рекомен­даціями цих організацій був роз­роблений Трудовий кодекс Гру­зії, розкритикований на комітеті по нормах МОП.

Ще більше, чи достатньо?

А сьогодні виглядає так, що українські можновладці взяли за основу відому приказку «багатий не той, хто має багато, а той, кому достатньо». Тобто, оли капіталу весь час мало, то населенню має бути достатньо того, що є. Про примноження і покращання не йдеться.

Можна передбачити, що ко­лись доведеться приймати «Закон про жертви ліберальних реформ», згідно з яким надавати виплати тим, хто постраждав від «турбоза­конів». Адже саме в цей час най­більша кількість людей опинили­ся на межі злиднів.

Коли будете читати численні пасажі щодо необхідності трудо­вої реформи в Україні, згадайте «Записки українського самашед­шого» Ліни Костенко, яка писала, що у нашій незалежній країні з’явилася нова каста: «Олігархи, нардепи, бізнесмени, очільники, кримінальні авторитети, V ІР-персони і поп - зірки – ось він, золо­тий фонд суспільства, його неоці­ненний скарб. Всі інші – це маса, це посполите тло». І зробіть висно­вок, що може запропонувати вам цей «золотий фонд суспільства».

ВОЛОДИМИР САЄНКО , ВАСИЛЬ ШИЛОВ, ФПУ

Стаття опублікована на міжна­родному профспілковому ресурсі LabourStart англійською.

Пропаганда та фейки

«LabourLeaks» красномовно під­тверджує, що ми живемо в атмос­фері фейків, перелицювання фактів на догоду поточному моменту. Пропаганда законо­проєктів з трудового права може стати торжеством фей­ків над реальністю. Адже люди можуть легко повірити у бездоказові твердження щодо необхідності лібералі­зації трудового законодав­ства.

Володимир Саєнко

заступник Голови ФПУ