ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ЯК СВЯЩЕННИЙ ГРААЛЬ

Д иректор з політико- правових питань ІТ Ukraine Association, член Української ради бізнесу Єфрем Лащук написав статтю «На шляху до свободи? Як трудо­вий договір полегшить життя працівникам та бізнесу». І хоч перша половина назви статті містить знак запитання, друга – фактично знімає його, адже в ній стверджується, що «трудо­вий договір полегшить життя якимсь працівникам і знеосо­бленому бізнесу». Автор соро­миться ставити на одну дошку працівника і роботодавця, протиставляючи першому біз­нес, хоч трудовий договір укладається саме між праців­ником і роботодавцем, за яким працівник зобов’язується ви­конувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуван­ням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник – випла­чувати працівникові заробіт­ну плату і забезпечувати умо­ви праці, необхідні для вико­нання роботи, передбачені за­конодавством про працю, ко­лективним договором й уго­дою сторін. Підкреслюємо, саме в такому порядку: зако­нодавством, колективним до­говором і лише після цього трудовим договором.

Проєкт закону, зареєстрова­ний 13 квітня ц.р. у Верховній Раді України за № 5371 «Про вне­сення змін до деяких законодав­чих актів щодо спрощення регу­лювання трудових відносин у сфері малого та середнього під­приємництва та зменшення ад­міністративного навантаження на підприємницьку діяльність» за авторства Галини Третьяко­вої та її однопартійців, руйнує цей порядок. Спрощення, під яким розуміється визначення всіх умов праці трудовим дого­вором, а не законодавством про працю і колективним догово­ром, стосується лише підпри­ємств малого і середнього бізне­су з чисельністю менше 250 осіб.

Згадайте, коли ви влаштову­валися на роботу, і роботода­вець запропонував вам підписа­ти договір, а ви раптом заявили, що хочете його спочатку прочи­тати чи ще гірше – щось у ньому змінити, якою була реакція: вам заявили, що міняти нічого не можна, якщо хочете працювати.

Навіть просто читаючи дого­вір, ви вже ніби натякаєте робо­тодавцю, що ви йому не довіряє­те, більше того, хочете проде­монструвати, що ви розумніше за нього. Бажання змінити щось у договорі ображає почуття ро­ботодавця, а заодно демонструє, що ви «заходите в чужий монас­тир із своїм статутом».

Договір в Україні, звичайно, має юридичну силу, та от тільки юридична сила в Україні не має сили. Враховуючи, що майже 75% роботодавців в Україні на­ймають менше 250 осіб, цих пра­цівників буде виключено зі сфе­ри дії законодавства про працю і позбавлено існуючих трудових гарантій. Не варто очікувати, що й роботодавці відчують по­легшення від такого адміністру­вання, оскільки доведеться до­мовлятися про умови праці окремо з кожним працівником, вирішувати трудові спори тощо.

Шлях до процвітання через «економічну свободу» сповідує й урядовий законопроєкт № 5388, яким вводяться додатко­ві умови до трудових договорів, не передбачені законодавством, зокрема щодо звільнення, тру­дового розпорядку, відпустки, залучення до надурочних робіт. А щоб працівник обстоював своє право на немотивоване звіль­нення сам на сам з роботодав­цем, автор законопроєкту взага­лі пропонує позбавити проф­спілку права представляти і за­хищати працівника в подібних випадках.

Договір – це не набір рекомен­дацій, як дехто думає, і тим більше не магічний оберіг, це у н о р м о в а н і п р а в и л а , обов’язкові до виконання. Дого­вір, який перестає ґрунтуватися на законодавстві і положеннях колективних угод, набуває са­крального сенсу і перетворюєть­ся на священний Грааль.

Трудовий договір має давню історію. Як окреме явище в жит­ті суспільства, він, договір, з’явився набагато раніше, ніж трудове право. Залежно від ета­пу соціально-економічного роз­витку суспільства, договір по- різному регулював відносини між роботодавцем і працівни­ком. У різні етапи розвитку і становлення він носив різні на­зви: договір особистого найму, робочий договір, трудовий контракт тощо. Нині ці назви мають свої поняття, і кожне з них має свою правову природу.

Якщо, навпаки, поглянути на сьогодення зі сторічної давни­ни, то можна побачити, що пра­вовий статус роботодавця про­понується встановити в контек­сті роботодавець – робітник. Українська влада намагається вивести значну частину робото­давців та їхніх працівників зі сфери застосування законодав­ства про трудові відносини й охорону праці. Згідно із законо­проєктом 5371, на малі та серед­ні підприємства, що мають не більше 250 працівників, а також на працівників, чия місячна за­робітна плата перевищує вісім установлених законом міні­мальних заробітних плат, не по­ширюється дія законодавства про безпеку та здоров’я на робо­ті. Законопроєкт 5054-1 виклю­чає фізичних осіб, які викону­ють роботу за трудовим догово­ром, із сфери застосування тру­дового законодавства. Тобто, українські парламентарі збира­ються повернути українських робітників в епоху «дотрудового права» України. Знадобилося лише три десятиліття, щоб зро­зуміти, що ми втратили і що ми можемо втратити, якщо просто спостерігатимемо. Так і хочеть­ся на головному майдані Украї­ни 24/7 експонувати картину Яни Іванової «Достать просто спостерігати».

Про яку адаптацію україн­ського законодавства до євро­пейського йде мова, якщо ці два законопроєкти суперечать ди­рективам ЄС 91/533/ЄЕС та 2019/1152, а також Рекомендації 198 МОП.

Характерно, що в усіх догово­рах є обов’язковий розділ про об­ставини непереборної сили. Це детальний і ґрунтовний розділ будь-якого договору. Він увібрав у себе весь досвід, накопичений поколіннями роботодавців, убе­рігає їх бізнес від несприятли­вих змін. І гроші притягує, і дур­не око відводить.

Згадайте договір, який вам пропонують підписати, коли ви хочете придбати квартиру на етапі будівництва. Чи можете ви його змінити? Чи несе хоч якусь відповідальність прода­вець, навіть якщо в ньому про­писані конкретні строки здачі будівлі? Те саме буде з трудо­вим договором, ви не зможете там нічого змінити, а якщо від­мовитесь його підписувати, про­сто не отримаєте роботу.

Незахищеність трудових прав громадян України є кричу­щою. Трудовий договір дозво­лить бізнесу не тільки платити зарплату нижче прожиткового мінімуму, а й забороняти страй­ки тощо. Феномен, коли повніс­тю зайняті отримують менше прожиткового мінімуму, непри­пустимий.

Через демонтаж колективних переговорів, який поєднується з надмірним наглядом за допомо­гою алгоритмічного контролю у платформній економіці, що по­стійно розширюється, все біль­ше працівників стають нездат­ними впливати на своє робоче середовище й умови праці. Платформна економіка призве­ла до ослаблення переговорних позицій профспілок, що в разі продовження цього процесу, може зовсім закрити й без того вузький коридор до свободи.

ВАСИЛЬ ШИЛОВ,

КЕРІВНИК ДЕПАРТАМЕНТУ МІЖНАРОДНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ФПУ,

КАНДИДАТ ФІЛОСОФСЬКИХ НАУК

15.08.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини