ПОЛІТИКА У СФЕРІ МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІ: ШАНС НА СПРАВЕДЛИВИЙ ПЕРЕРОЗПОДІЛ ТА ЗРОСТАННЯ?
30–31 березня у м. Києві в конференц-залі
Національної академії наук України Регіональний офіс Фонду ім. Ф. Еберта «Діалог
Східна Європа» спільно з Міжнародною організацією праці та Центром соціальних і
трудових досліджень провели міжнародну конференцію, під час якої відомі світові
експерти обговорили, яким чином різні моделі визначення мінімальної заробітної
плати впливають на стабілізацію внутрішнього споживчого ринку в кризовий період,
скорочення сектору з низькою зарплатою та рівень бідності.
О
рганізатори конференції зазначили, що мінімальна
заробітна плата є одним з найбільш поширених засобів впливу на розподіл
доходів на ринку праці. Мінімальна зарплата зафіксована в законодавстві 90%
країн світу. Проте механізм її впровадження, як з точки зору підходу, так і
його ефективності, значно різниться. У зв’язку з потенційним впливом
мінімальної зарплати на перерозподіл доходів усередині країни питання її
встановлення стає доволі складним предметом політики й об’єктом численних
суперечок та конфліктів між урядом, організаціями працівників та роботодавцями.
Протягом останніх 70 років питання мінімальної
заробітної плати стає дедалі важливішим. Зміни її розміру можуть впливати на
зайнятість, розподіл доходів і рівень цін.
У грудні 2016 року Верховна Рада України вирішила
збільшити вдвічі рівень мінімальної зарплати із 1600 (
≈
55 EUR) до 3200 грн (
≈
110 EUR). Це політичне рішення супроводжується
жвавими дебатами щодо ролі і впливу мінімальної зарплати на економіку країни.
Міжнародну конференцію організовано з метою
обміну практичним досвідом між експертами із Західної Європи і пострадянських
країн задля того, щоб зрозуміти вплив підвищення мінімальної заробітної плати
на економіку країни та з’ясувати механізм її визначення. Учасники конференції,
серед яких представники Уряду, роботодавців, профспілок, міжнародних та
вітчизняних організацій, науковці, шукали відповіді на запитання: хто виграє
від підвищення мінімальної заробітної плати; які наслідки це матиме для ринку
праці; яким чином мінімальна зарплата впливає на рівень цін; у чому полягає
різниця між мінімальною та середньою заробітними платами; у чому полягають
практичні проблеми, пов’язані із упровадженням мінімальної заробітної плати;
як обчислюється мінімальна заробітна плата і хто має її визначати; який існує
зв’язок між мінімальною заробітною платою та колективними договорами, а також
яким чином упроваджувати мінімальну заробітну плату та проводити моніторинг
її імплементації.
Голова ФПУ Григорій Осовий у своєму виступі
наголосив, що не повинно бути дискусії навколо необхідності підвищення
мінімальної зарплати до рівня реального прожиткового мінімуму, дискусія має
стосуватися того, наскільки більше прожиткового рівня потрібно її підвищувати.
Також, говорячи про проект Трудового кодексу,
Григорій Осовий зазначив, що ФПУ запропонувала низку прогресивних новацій,
спрямованих на захист прав та інтересів людини праці. Це, насамперед,
економічна відповідальність бізнесу за невиплату заробітної плати, яка повинна
коштувати бізнесу не менше, ніж кредитна ставка за запозиченнями в
банківської системі. Друге: самозахист працівника у випадку невиплати зарплати.
Якщо вона не виплачується в термін 7 днів, працівник має право не приступати до
роботи, а роботодавець повинен заплатити йому за кожний день вимушеного простою.
І третє: створення гарантійних установ для того, щоб убезпечити працівників від
бідності, якщо виникає тимчасова неплатоспроможність роботодавців.
Голова Федерації профспілок України закликав
соціальних партнерів, науковців об’єднати зусилля, аби не зупинятися на досягнутому,
а рухатися в сфері реформування системи оплати праці далі. «Із свого боку,
профспілки прагнуть, щоб люди за свою працю отримували гідну зарплату», – підкреслив
Григорій Осовий.
Також із доповідями щодо ролі профспілок у
формуванні політики щодо мінімальної заробітної плати виступили заступник Голови
Федерації профспілок України Олександр Шубін та голова Профспілки працівників
будівництва і промисловості будівельних матеріалів Василь Андреєв.
У свою чергу, висококваліфіковані спеціалісти МОП
та Фонду ім. Ф. Еберта поділилися досвідом щодо політики у сфері мінімальної
заробітної плати в глобальному контексті, зокрема щодо стандартів МОП
стосовно мінімальної заробітної плати, впливу на зайнятість та соціальну
нерівність «мінімалки» в Німеччині, політики у сфері мінімальної заробітної
плати та дискусії щодо мінімального прожиткового рівня у Великій Британії,
принципів політики у сфері мінімальної заробітної плати у країнах – членах ЄС.
Олена ОВЕРЧУК,
«ПВ»
Фото з Facebook-сторінки
FES
Regional Office «Dialogue Eastern Europe»
Галина Лопушняк, професор кафедри управління персоналом та
економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.
Гетьмана», назвала чинники, що виправдовують різке підвищення мінімальної
зарплати в Україні:
– значне підвищення тарифів на
комунальні послуги;
–
невідповідність МЗП фактичному прожитковому мінімуму (у грудні – 47,85%);
–
низький індекс Кейтца, який відображає рівень соціального захисту населення (у
грудні – 24,7%);
–
низька частка витрат на оплату праці у структурі операційних витрат діяльності
підприємств (7,3–10% у 2010– 2016 роках), що свідчить про можливість значного
підвищення заробітної плати працівникам без зростання ціни продукції;
–
мінімальна заробітна плата в Україні, навіть після підвищення, залишається
однією з найнижчих в Європі;
–
зниження ЄСВ до 22%, що відбулось у 2016 році.
Водночас
подвійне збільшення розміру мінімальної зарплати має низку недоліків:
–
зміна сутності поняття «мінімальна заробітна плата», що призвела до зрівнялівки
в оплаті праці працівників 1–11 тарифних розрядів;
– поспішність у прийнятті такого рішення створила ефект «шокової
терапії» для бізнесу і спонукала підприємців до коригування бізнес
-
планів в «авральному» режимі.
09.04.2017
|