Передноворічний розпродаж
Полк колись прославлених
підприємств зменшується. На кону – ДП «Харківський приладобудівний завод ім.
Шевченка» (ХПЗ), який виведено з переліку стратегічних підприємств, що не
підлягають приватизації. На торги виставлено 96 його об’єктів.
Тепер навіть повірити важко, що
колись на ХПЗ працювало 25 тисяч осіб. Що завдяки його продукції була
запущена ракета з Гагаріним і космічний корабель багаторазового використання
«Буран», що без його апаратури не можна було обійтися на атомних і теплових
електростанціях. Підприємство ще й сьогодні випускає системи керування для
енергетики, засоби телефонного зв’язку, а також прилади для танків «Оплот»,
«Булат» і бронетранспортерів, які виготовляють на харківському ДП «Завод ім.
Малишева». Але замовлень все менше. А таким споживачам, як «малишевці»,
навіть розплатитися нічим – самі в боргах як у шовках. От і ходять ці державні
підприємства по замкненому колу: то замовлень домагаються від профільних
міністерств, то оплати за них. Керівники тим часом їздять звітувати до Києва,
чому в них борги із заробітної плати. Так і навертається на язик поширена
фраза: «Держава – неефективний власник». Та хіба ж тільки в державі справа?
Зарплата на папері
За будь-якої форми власності, якщо підприємство очолює людина,
яка переживає за справу, все йде до ладу. «Червоні» директори із старими
підходами пішли, а топ-менеджери (але такі, щоб не лише прибуток любили, а й
підприємство і людей) з новими підходами, очевидно, не народилися. Тому й втрачаємо
одне за одним підприємства оборонного й космічного профілю, які потім уже,
скільки не намагайся, не відтворити.
– Звісно, запорука успішної роботи – замовлення. Але ж їх треба
шукати! А на нашому підприємстві цей процес якось не простежується, –
розповідає голова профкому ХПЗ Віктор Винников. – Зовсім по-іншому на
харківському заводі «Комунар», з яким ми входимо до однієї Профспілки працівників
космічного і загального машинобудування. Хоч вони й мають гарантовані
російські замовлення, та директор постійно шукає нових і ні від якої роботи
не відмовляється. Наші найкращі фахівці йдуть на «Комунар», отримують там по
3000–4000 грн замість наших 900, які бачать лише на папері, бо зарплата не
виплачується.
За словами Віктора Івановича, у важку ситуацію завод потрапив
на початку 2008 року. Перед цим 75–80% загального обсягу виробництва становили
телефонні станції для сільської місцевості – переважно для Західної України.
Директор просував продукцію, спираючись, в основному, на особисті зв’язки.
Але коли під час кризи з’явилися затримки зарплати, його зняли.
Його наступники змінювалися так швидко, що не встигали звикнути
до директорського крісла. Замовлення почали зникати, борги із зарплати –
зростати. У листопаді 2009 року завод оголосили банкротом і призначили
керуючого санацією. Але на краще нічого не змінилося: міністерство довгий час
не затверджувало план санації, люди, як і раніше, ходили на роботу чотири
рази на тиждень, не отримуючи за це нічого. І народ збунтувався.
Вибухонебезпечні настрої
погасять скороченнями
Наприкінці червня перед ранковою зміною люди накинули на двері
прохідної ланцюг із замком, аби ніхто не зміг увійти чи вийти, а самі на 5
годин перегородили міське шосе й трамвайні колії.
Акція спричинила переполох. На місце події приїхав Геннадій
Кернес, тоді в. о. мера Харкова. Через деякий час – губернатор Михайло
Добкін із заступниками і прокурором області. Губернатор з ентузіазмом узявся
забезпечувати ХПЗ роботою: домовився про замовлення на 2 млн грн із
«Укртелекомом», на 1 млн грн – із КБ ім. Морозова, що конструює бронетанкову
техніку. І сталося диво! Працівникам заводу посеред літа виплатили зарплату за
лютий, але цим усе й закінчилося. Наступної зарплати вже не діждалися. Але ж
як гарно показали акцію заводчан на телеканалах! Як обурився невиплатою людям
їхніх «кревних» прем’єр Микола Азаров, віце-прем’єр Андрій Клюєв, міністр
промполітики Дмитро Колесников! Офіційні особи зустрілися з профкомом. Запевнили
колектив, що буде організовано замовлення з Ростова.
Сьогодні борг перед працівниками ХПЗ становить 16 місяців, або
24,5 млн гривень. Борг Пенсійному фонду – 10 млн гривень. А де брати гроші? З
внутрішніх резервів. Господарський суд зобов’язав адміністрацію заводу
розрахуватися з працівниками за рахунок продажу 96 об’єктів ХПЗ. Перші торги
призначено на кінець грудня. Другий і третій етап – на січень 2011 року. За постановою
суду й планом санації, з молотка підуть території, корпуси й устаткування
вартістю 69 млн гривень. Так відзначить двічі орденоносний ХПЗ Новий рік і
своє 110-річчя. Відповідно до плану санації має відбутися ще й скорочення
кадрів – із 1700 осіб до 800. Усе, що вдалося зробити профкому для членів своєї
організації, то це домогтися, щоб адміністрація скорочувала людей згідно із
законодавством, тобто попередивши їх про це завчасно.
Замість систем керування
– люки для каналізації
Минулого тижня відбулися збори трудового колективу. Чекали,
але так і не дочекалися запрошеного губернатора Михайла Добкіна. Адже саме він
запевняв, що завод із дня на день дістане замовлення від «Турбоатома», КБ ім.
Морозова, заводу ім. Малишева, «Укртелекома» на загальну суму 17 млн грн, до
того ж із передоплатою. Мер Харкова Геннадій Кернес продовжує обіцяти заводу
замовлення на електронні книги, а до Євро–2012 – на виготовлення зусиллями
ливарного цеху каналізаційних люків. Та хоч би й це! Аби працювати.
Але все обіцяли ще восени, а на дворі – друга половина грудня,
і на ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Шевченка» за планом санації,
який погоджено з профільним міністерством, і рішенням суду розпочинається
«передноворічний розпродаж».
Людям гірко усвідомлювати, що на їхньому великому
високотехнологічному підприємстві ставлять жирний хрест, обмежуючи виробничу
номенклатуру нинішнього дня світильниками, які ХПЗ виробляє як супутню
продукцію, та обіцяними мером каналізаційними люками. Але й Новий рік
хочеться нарешті зустріти по-людськи – з накритим столом і подарунками під
ялинкою. Одним словом, із зарплатою.
Народ
завмер у напруженому очікуванні. Особливо ті 924 працівники, які в 2011 році,
за планами санації, розпрощаються з ХПЗ назавжди.
16.12.2010
Олена Сухорукова, «ПВ»
|