ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

5 млн осіб в Україні де-факто не мають роботи

Статистика ринку праці не ві­дображає реального ста­ну речей, – про це заявив голова правління Фонду загальнообов’язкового держав­ного соціального страхування України на випадок безробіт­тя, заступник Голови Федера­ції профспілок України Сергій Кондрюк на прес-конференції «Стан ринку праці України. Нові підходи у діяльності Держав­ної служби зайнятості», що від­булася 9 квітня в прес-центрі Українського національного ін­формаційного агентства «Укрін­форм». У заході також взяв участь голова державної служ­би зайнятості Ярослав Кашуба.

«Ситуація на ринку праці сьогодні є набагато критич­нішою і болючішою, ніж іще декілька років тому. Адже до­сить суттєве зростання безро­біття відбувається паралель­но й одночасно з низкою ін­ших соціальних проблем, що значно погіршують стан без­робітних, – із прикрістю кон­статував Сергій Кондрюк. – Передусім ідеться про зрос­тання цін і тарифів. Інфляція 2014 року «з’їла» чверть дохо­дів українців. У свою чергу, інфляція 2015 року, за експерт­ними оцінками, може переви­щити 35%, а то й 40%. Таким чином, людина, яка втратила роботу і, можливо, мала певні заощадження, різко втрачає життєвий маневр. Ще один мо­мент: замороження заробітної плати. З грудня 2013 року мі­німальна зарплата замороже­на на рівні 1218 грн, а відтак і мінімальний розмір допомоги по безробіттю, що прив’язаний до цієї цифри, також не зміню­вався. Це призвело до того, що українці втратили в середньо­му 50% доходу. Також, порів­няно з аналогічним періодом минулого року, сумарна за­боргованість із зарплати зрос­ла більш ніж у 3,5 раза. А кіль­кість осіб, яким не виплачено заробітну плату, збільшилась майже в 10 разів».

На думку Сергія Кондрю­ка, для того, аби кардинально покращити ситуацію на рин­ку праці, варто провести чес­ну діагностику ринку праці: «Державна служба зайнятос­ті реєструє ту кількість безро­бітних, які прийшли в служ­бу зайнятості. І якщо людина відповідає певним критеріям, то її реєструють як безробіт­ного. Але ця цифра вчетверо менше, ніж діагностика, яка визначається за методологією Міжнародної організації пра­ці і показує, що рівень безро­біття в Україні вже наблизив­ся до 10% або навіть перетнув цю межу. Варто зазначити, що профспілки оцінюють рівень безробіття в Україні в межах 18–25%, і це суттєво більше, ніж свідчать усі досліджен­ня. Чому ми робимо такі ви­сновки? Бо в нашому розумін­ні людина є де-факто безробіт­ною, якщо вона місяцями не отримує зарплату. Хіба мож­на вважати її зайнятою, якщо її робота не приносить дохо­ду? Ми вважаємо безробіт­ною людину, яка працює 1–2 дні на тиждень, а 3–4 дні пе­ребуває у вимушеній відпуст­ці, або працює по півдня. Але навіть без таких людей у нас фактично дещо більше 1 млн безробітних. Крім того, у нас дуже багато тих, хто має тру­довий дохід, що просто не до­зволяє нормально харчувати­ся, не кажучи вже про утри­мання сім’ї. Тому, за нашими експертними профспілкови­ми оцінками, ми маємо 5 млн осіб, які де-факто не мають ро­боти і в будь-який момент мо­жуть або прийти в службу за­йнятості, або потрапити в ті­ньову економіку, або поповни­ти лави кримінального світу, або поїхати шукати заробіт­ку в чужі краї. Це дуже великі ризики як для економіки краї­ни, так і для суспільства».

Як же зробити так, щоб без­робітних стало менше, а пра­цівників, навпаки, більше? Сергій Кондрюк відповідає: «Мінімальна заробітна плата сьогодні становить 1218 грн, а левова частка вакансій, про­понованих державною служ­бою зайнятості, наближа­ється до цієї цифри або, при­наймні, вочевидь менша се­редньої зарплати по країні. За розрахунками Федерації профспілок України, прожит­ковий мінімум для працездатної особи сьогодні стано­вить 2027 грн. Тож звичайний українець щонайменше на 700 грн недоспоживає (менше купує молока, хліба, ковба­си). А це призводить до того, що заводи і фабрики, які не в змозі реалізувати свою про­дукцію, скорочують праців­ників і виводять їх на ринок праці. Тож без кардиналь­ного підвищення заробітної плати, а отже, платоспромож­ності українського праців­ника змінити на позитивний тренд розвиток економіки та створення робочих місць про­сто неможливо».

Насамкінець Сергій Кон­дрюк висловив сподівання, що найближчим часом бізнес разом з профспілками і робо­тодавцями переконає керма­ничів країни у необхідності збільшення розміру заробіт­них плат або, принаймні, роз­мороження соціальних стан­дартів.

ВИМОГИ ПРОФСПІЛОК ДО УРЯДУ ТА РОБОТОДАВЦІВ

14 квітня на черговому засіданні Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на на­ціональному рівні сформував і затвердив Вимоги до Кабінету Міністрів України щодо встановлення нових соціально-економічних умов праці, невиконання трудового законо­давства та положень Генеральної угоди на 2010–2012 роки.

У виступах членів СПОоб’єднань профспілок також зазна­чалося, що держава, як робо­тодавець, уже більше 5 років нівелює право на гідну оплату праці та достатній життєвий рі­вень працівників бюджетної сфери, зберігаючи розмір по­садового окладу (тарифної ставки) працівника Ітарифного розряду ЄТС меншим за міні­мальну заробітну плату. При цьому грубо порушуються стат­ті Закону України «Про оплату праці» та Кодексу законів про працю, якими визначено, що тарифна ставка робітника Іта­рифного розряду встановлю­ється у розмірі, який переви­щує законодавчо встановле­ний розмір мінімальної заро­бітної плати. Із січня 2013 року базовий тарифний розряд ЄТС заморожено на рівні 852 грн. Його збільшення планується Урядом з грудня 2015 року до 1012 грн у зв’язку із зростан­ням розміру мінімальної заро­бітної плати. Однак офіційного рішення щодо цього наразі не прийнято.

СПОоб’єднань профспілок також затвердив Вимоги до Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні щодо невиконання законодавства про працю та положень Гене­ральної угоди на 2010–2012 роки.

28.04.2015

Олена ОВЕРЧУК «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини