Бунт інтелігентів
Другий день повномасштабної акції працівників освіти, як і
планувалося, було проведено в Києві під стінами Кабміну. У перший день, 21 березня,
численні акції пройшли практично в усіх областях країни. Основні вимоги – підвищення
першого розряду тарифної сітки, 20-відсоткова надбавка всім без винятку педагогам
– зібрали на площі перед урядовою будівлею від 15 до 20 тисяч осіб.
Як свідчили керівники організацій із практично всіх регіонів
України, цього разу вчителів для участі в акції вмовляти не довелося – люди, які
отримують трохи більше тисячі гривень і доведені до межі, готові були подолати
сотні кілометрів, щоб відстоювати добробут власних сімей та інтереси колег.
Тон акції, озброївшись рупором, задавав голова Київської міської
організації профспілки працівників освіти і науки Олександр Яцунь: «Наша акція
– новий відлік часу. Назад вороття не буде: або Уряд сяде з нами за стіл переговорів,
або ми продовжимо свої активні дії». «Назад вороття немає!» – скандували у відповідь
працівники освіти. Їх підтримували колеги з дзвіночками у руках. Про рішучість
учасників акції красномовно свідчили плакати: «Не допустимо обмеження трудових
прав працівників освіти!», «Права не отримують – їх виборюють», «Зарплату депутатів
– учителям, зарплату учителів – депутатам», «Перший тарифний розряд ЄТС – на рівень
мінімальної зарплати».
Профспілкову сторону, яку очолювали заступник Голови ФПУ Сергій
Кондрюк і голова профспілки працівників освіти і науки Георгій Труханов, практично
відразу запросили до будівлі Уряду. Переговори з представниками секретаріату
Кабміну тривали довго – більш як годину, але увінчалися успіхом.
– Готується рішення Кабінету Міністрів про 20-відсоткову надбавку,
– заявив про невеличку поки що перемогу Георгій Труханов. – Це питання розглядатиметься
завтра на засіданні Уряду.
– Сьогодні відбулася дуже серйозна конструктивна розмова. Сторони
почули одна одну і завтрашнє рішення Кабміну, сподіваюся, буде переломним, –
таку оцінку дав переговорам Сергій Кондрюк. – Шкода лише, що цей процес не було
розпочато раніше – місяць-два тому. Тоді й рішення були б правильні, і настрої
позитивні. Як відомо, у листопаді ФПУ та Уряд підписали Генугоду, у якій було зафіксовано
конструктивні рішення щодо зростання зарплат бюджетникам та відновлення єдиної
тарифної сітки у її розумному вигляді. Однак з 1 січня положення Генугоди були
порушені.
«ПРАВА НЕ ОТРИМУЮТЬ – ЇХ ВИБОРЮЮТЬ»
Віталій Бікмулін, Донецька обл.:
– Ми приїхали делегацією в кількості 90 осіб, бо вчителі втрачають
останнє із соціально-економіч-ного захисту. Нова влада обіцяла підвищити зарплату.
Чекали, що переглянуть єдину тарифну сітку, адже сьогодні зарплата вчителя – на
рівні заробітку прибиральниці. Сподівалися й на те, що пенсію вчителям нараховуватимуть
на рівні 80% зарплати, а діждалися лише сумнозвісної пенсійної реформи. Тарифи
на ЖКГ із профспілками не погоджуються. А все це разом перетворює освітян на жебраків.
Людмила Мокей, Тернопільська обл.:
– Ми домагаємося зменшення розриву між І розрядом тарифної сітки,
який становить 613 грн, та мінімальною зарплатою, що перевищила 900 гривень. Бо,
як відомо, від І розряду залежить зарплата й по вищих розрядах. Обстоюємо також
поширення 20-відсоткової надбавки за престижність професії, яку було запроваджено
два роки тому, на всіх освітян, у тому числі на працівників дошкільних та позашкільних
закладів. Прикро, що теперішня влада не дуже йде на соціальний діалог.
Світлана Пінчук, Чернігівська обл.:
– Працюю сільською вчителькою. Зарплата – 1500 гривень, добра
її частина йде на комунальні послуги. Спасибі нашій районній профорганізації, яка
домовилася з перевізниками про пільговий проїзд учителів району. Отож маємо певну
економію на проїзді. Школа у нас невелика, вчителів не вистачає, тому викладаємо
по декілька предметів. І все це – за чисто символічну оплату. Методичну літературу
купуємо за власний кошт. Економимо на всьому – їжі, одязі...
Світлана Коваль, Чернігівська обл.:
– Сільський учитель, як правило, викладає не один, а чотири–п’ять
предметів. І з усіх має пройти курсову перепідготовку. Проте в районному відділі
кошти закладені лише з розрахунку на один предмет, атестуватися з інших потрібно
за свої гроші. А якщо не атестуєшся – отримуватимеш зарплату лише як спеціаліст.
У статті 57 Закону України «Про освіту» записано, що зарплата вчителя має бути на
рівні зарплати по промисловості. А ми маємо вдвічі нижчу.
Іван Кісьяк, Івано-Франківська обл.:
– Бюджетних коштів не вистачає не лише на шкільні меблі та м’ячі,
а й на зарплати. Одержуємо то 40, то 60% від належного. Влада скаржиться на важкі
часи, брак коштів, через що, мовляв, не може хоча б щось додати до вчительських
зарплат, збирається підвищити пенсійний вік для жінок. Проте їй вистачає і на
депутатів, і на вертольоти. Високопосадовці хочуть, щоб наші жінки працювали до
60-ти, а хто подумав про те, що вже сьогодні у нас немає вакансій для молодих педагогів?
26.03.2011
Олена СУХОРУКОВА, «ПВ»
|