Профспілки в боротьбі за гідний рівень життя

  7 серпня у Міністерстві соціальної політики відбулося чергове засідання Спільної робочої комісії сторін соціального діалогу з ведення переговорів і підготовки пропозицій щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2015 рік та переговорів щодо розміру посадового окладу праців­ника І тарифного розряду ЄТС на 2015 рік за участі представників профспі­лок виробничої і бюджетної сфер.

  Як повідомляє Департа­ментвиробничої політи­китаколективно-договірногорегулювання апа­ратуФПУ, на жаль, окремі представники сторони власників укотре продемонстрували свою антисоціальну політику, спрямо­вану на винищування українсько­го працівника.

Так, представник Міністерства фінансів України, враховуючи прогнозні макроекономічні показ­ники на 2014–2015 роки, запропо­нував залишити розмір мінімаль­ної заробітної плати наступного року на рівні грудня 2013 року.

Представник роботодавців, під­тримуючи Мінфін, зазначив, що підвищення розміру мінімальної заробітної плати в сучасних умо­вах не тільки неможливе, а й не­доцільне.

У відповідь на таке цинічне та антиконституційне ставлення до людини праці в.о. Голови ФПУ, перший заступник Голови СПО об’єднань профспілок Сергій Кон­дрюк наголосив, що замороження номінального розміру мінімаль­ної зарплати, а відтак фактичне зниження реального її розміру призведе:

– до фізичного винищення українського працівника;

– багатомільярдних відраху­вань з бюджету на допомоги та субсидії малозабезпеченим вер­ствам населення;

– шаленого зростання боргів за житлово-комунальні та тран­спортні послуги тощо.

Крім того, низька заробітна плата змушує працівни­ків недоїдати, а відтак – погано працювати, крас­ти, вбивати.

«Ми наполягаємо на тому, що замороження мінімальної заробітної плати нижче фактично­го прожиткового мініму­му є економічно навіть не хибним, а злочинним рішенням. З точки зору права – це злочин проти людяності», – наголосив Сергій Кондрюк.

Вкотре урядова сторона конста­тувала тенденції погіршення еко­номічного стану країни. При цьому Мінекономрозвитку та Мінфін жодного разу не розрахували, що реально відбудеться з економікою при зростанні мінімальної зарплати вдвічі або втричі, як це було зроблено у Польщі, яка навіть у кризу мала економічне зростання.

«За нашими розрахунками, під­вищення мінімальної заробітної плати на 1 гривню повертає до бю­джету щонайменше 1,2–1,6 гривні. Тобто бюджету вигідно підвищу­вати заробітну плату.

Ми переконані, якщо треба на­повнювати бюджет, то його треба наповнювати доходами та подат­ками, але в жодному разі не шля­хом цинічного невиконання Кон­ституції України, яка гарантує до­статній рівень життя кожному громадянину».

Профспілкова сторона висло­вила обурення відсутністю з боку сторони власників пропозицій і реальних дій, спрямованих на ле­галізацію хоча б малої частини ті­ньового бізнесу, боротьбу з ухи­ленням від сплати податків, збіль­шення оподаткування заможних верств, до­даткового оподаткуван­ня тютюнових і горілча­них виробів. Такі захо­ди забезпечать більш ефективне наповнення держбюджету, ніж усі антисоціальні урізання разом узяті.

Підсумовуючи, Сер­гій Кондрюк запропону­вав зафіксувати в прото­колі позиції сторін, ще раз наголосивши, що профспілки переконані в тому, що мінімальна заробітна плата у 2015 році, яка б забезпечувала те, що ви­магає Конституція, має перевищу­вати 4000 грн.

Розуміючи складність ситуа­ції, профспілки запропонували компромісну позицію, яка поля­гає в тому, що людина за все своє трудове життя має право зароби­ти мінімальну пенсію. Таким чи­ном, розмір мінімальної заробіт­ної плати у 2015 році з урахуван­ням прогнозних показників ін­фляції має становити 3093 грн.

Заступник голови Профспілки трудящих металургійної і гірничо­добувної промисловості України Олександр Рябко зазначив, що голо­вним завданням сьогодні має бути:

– недопущення зростання без­робіття;

– збереження та підвищення су­часного рівня заробітної плати;

– недопущення перекладання податкового тягаря виключно на плечі трудівника.

«Ми гадаємо, що наші посили сприйме новий Президент країни, який, сподіваємось, справді є га­рантом Конституції і не допус­тить свавілля, яке пропонується нам останнім часом», – підсуму­вав Сергій Кондрюк.

Проведення так званих «перего­ворів» – це чергова спроба сторони власників підмінити справді ефек­тивний соціальний діалог і легалі­зувати антисоціальні експеримен­ти стосовно людини праці та її ро­дини. Працюючу людину нині не тільки позбавляють можливості задовольняти свої основні життєві потреби, а прирікають її недоїда­ти. Діти фактично змушені зроста­ти в злиднях та без турботи бать­ків, які через соціальну скруту та економічні проблеми виїздять на чужину на заробітки. І це відбува­ється тоді, коли найбагатші в Єв­ропі вітчизняні бізнесмени продо­вжують збагачуватись, нехтуючи законами та нормами моралі.

З метою наближення нашої держави до європейських стан­дартів життя профспілки вимага­ють від Уряду та роботодавців встановити таку мінімальну заро­бітну плату, на яку працівник міг би не тільки виживати, а й утри­мувати сім’ю, як це передбачено українським законодавством.

 СЕРГІЙ КОНДРЮК: «СКЛАДНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ ПОТРЕБУЄ РІШУЧИХ ДІЙ»

  Профспілки мають оператив­но і відповідально реагува­ти на події, що відбуваються останнім часом у соціально-трудовій сфері. Про це заявив в.о. Голови Федерації профспі­лок України Сергій Кондрюк, повідомляє Інформаційно-аналітичний центр ФПУ.

  – Зараз маємо надзвичайно складну си­туацію, – на­голосив він. – Це виклика­но, по-перше, заморожен­ням зарплати. Як відомо, мінімальна зарплата зали­шається на рівні минулоріч­ної. Відтак уся зарплата сут­тєво зменшила темпи зрос­тання. По-друге, профспілки не може не турбувати ситу­ація з цінами та тарифами на певні види комунальних послуг. Так, на газ, теплу воду тарифи, зокрема, по Києву, збільшилися вдвічі. Водночас відбувається зрос­тання цін на продукти хар­чування, тарифи на зв’язок і перевезення. Третя пробле­ма – це, безумовно, те, що в цих умовах відбувається скорочення виробництва, і як наслідок – зменшується потреба у застосуванні пра­ці. Ми маємо масштабні проблеми з неповним ро­бочим часом, скороченим режимом роботи, звільнен­ням працівників. У деяких регіонах на одну вакансію претендують 30–40 осіб.