Нова модель вирішення трудових спорів в Україні
На засіданні Національної тристоронньої
соціально-економічної ради, що відбулося 18 лютого, голова Національної служби
посередництва і примирення Олександр Окіс презентував нову модель вирішення
трудових спорів в Україні. Як було анонсовано у № 8, «ПВ» розповідають
про базові принципи та основні риси нової української моделі вирішення
трудових спорів.
ПОТРЕБА У ЯКІСНИХ ЗМІНАХ
Український ринок праці, незважаючи на багату історію та
розвиток соціального діалогу, потребує якісних змін. Нині норми, що створюють
існуючу систему здійснення трудових прав та інтересів працівників, закріплені у
низці законодавчих актів, прийнятих у різний час, що ускладнює їх правозастосування.
Аналіз практики вирішення трудових спорів в Україні показав,
що індивідуальні трудові спори сконцентровані на судовому порядку вирішення, а
колективні трудові спори, навпаки, мають (за винятком колективних трудових
спорів, стороною в яких є працівники, на яких відповідно до закону поширюється
заборона на проведення страйків) лише позасудовий порядок урегулювання і,
фактично, позбавлені можливості розгляду в суді, що робить судову систему
недостатньо ефективним інструментом розгляду трудових спорів.
При цьому не передбачено сприяння НСПП щодо урегулювання
трудових конфліктів між працівником і роботодавцем у позасудовому порядку, недостатньо
використовується потенціал соціального діалогу як найважливішої рушійної сили
розвитку трудових правовідносин.
Усе це спонукало представників сторін профспілок і роботодавців
спільно з НСПП розпочати роботу над формуванням нової моделі вирішення
трудових спорів в Україні в напрямі становлення та розвитку спрощених і
оперативних позасудових процедур.
Робота над новою моделлю вирішення трудових спорів в Україні
значно активізувалася у 2011 році, коли за сприяння Шведського агентства з
питань розвитку і співробітництва (SIDA) в Україні було започатковано
Шведсько-український проект у сфері вирішення трудових спорів на основі
співпраці Національної служби посередництва Швеції та НСПП України.
Нову модель вирішення трудових спорів розробляла експертна
група, до якої увійшли досвідчені фахівці – представники сторін соціального
діалогу, НСПП, незалежні українські та шведські експерти.
ОСНОВНІ РИСИ І ПРИНЦИПИ
Нова модель базуватиметься на принципах верховенства права
та законності; незалежності, рівноправності та правоможності сторін трудового
спору; вирішення трудових спорів на основі соціального діалогу; оперативності
вирішення трудових спорів та оптимальності передбачуваних строків; простоти
та доступності процедури вирішення трудових спорів; пріоритетності примирних
процедур і компромісних рішень при вирішенні трудових спорів; безоплатності
примирних процедур для сторін трудового спору; обов’язковості рішення трудового
арбітражу; взаємної відповідальності сторін трудового спору, їхніх
представників за виконання рішень трудового арбітражу, зобов’язань за досягнутими
домовленостями.
Для нової моделі будуть характерними такі риси:
1. Класифікація трудових спорів за предметом спору – трудові
спори про права та трудові спори про інтереси.
Трудові спори про права стосуються невирішених розбіжностей
щодо реалізації чи виконання вже існуючих трудових прав та обов’язків,
встановлених законами, нормативно-правовими актами з питань трудових правовідносин,
колективними договорами і угодами, нормативними актами роботодавця,
трудовими договорами (контрактами), а також щодо тлумачення змісту колективних
договорів і угод, трудових договорів (контрактів).
Трудові спори про інтереси стосуються невирішених розбіжностей
щодо встановлення прав і обов’язків під час укладення нових колективних
договорів і угод чи внесення змін до чинних. Тобто трудовий спір про інтереси
породжується не існуючими правами, а інтересом однієї сторони створити таке
право шляхом включення його до колективного договору, угоди і незгодою іншої
сторони.
Поділ трудових спорів на трудові спори про права та трудові
спори про інтереси зумовлює і порядок їх вирішення. Так, трудові спори про
інтереси вирішуються виключно у позасудовому порядку, а трудові спори про
права – як у позасудовому, так і в судовому порядках.
2. Порядок вирішення трудових спорів включатиме мінімально
можливу кількість етапів, кожен з яких передбачатиме оперативність і
безоплатність процедур та реальну можливість досягнення сторонами
взаємоприйнятного рішення по суті спору.
3. Обов’язковість рішень трудових арбітражів, що створюються
відповідно до закону для вирішення трудових спорів про права, та визначення
чіткого механізму їх виконання.
4. Забезпечення права суб’єктів сторін трудового спору під
час його вирішення на подання скарги без будь-якої шкоди для себе; безпосередню
участь або через представників (у т. ч. організацій профспілок і роботодавців
вищого рівня) у вирішенні трудового спору; інформацію, необхідну для вирішення
трудового спору, та про хід його вирішення, а також про заходи, які вживаються
з метою його врегулювання; звернення до НСПП із проханням про сприяння у
вирішенні трудового спору; акції протесту.
5. Підвищення ролі та забезпечення інституціональної
спроможності НСПП.
6. Визначена роль профспілок і організацій роботодавців та
їх представників у процедурах вирішення трудових спорів на всіх рівнях – від
робочого місця до національного рівня. Законодавством будуть надані права
профспілкам і організаціям роботодавців та їх об’єднанням у процедурах вирішення
трудових спорів: визначати особливості здійснення позасудових процедур
вирішення трудових спорів у колективних договорах і угодах; представляти
інтереси працівника(ів)/роботодавців, які є членами організацій, під час
вирішення спору; сприяти веденню переговорів, де сторонами спору є особи –
члени цих організацій або членські організації, що входять до складу
об’єднань, федерацій шляхом надання методичної, організаційної допомоги та безпосередньої
участі своїх представників у цих переговорах; брати участь у роботі трудових
арбітражів шляхом делегування до участі в їх роботі своїх представників;
одержувати інформацію від державних органів, органів місцевого самоврядування
та громадських організацій із питань, що стосуються предмета трудового спору;
направляти своїх представників до судів загальної юрисдикції як народних
засідателів.
7. Визначена конкретна відповідальність за порушення порядку
вирішення трудових спорів і нормативно-правових актів із питань трудових
правовідносин, колективних договорів та угод, трудових договорів
(контрактів).
8. Інформаційне забезпечення процесу вирішення трудових
спорів.
9. Системна державна професійна підготовка трудових посередників
і трудових арбітрів.
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Запровадження нової моделі сприятиме: спрощенню існуючої в
Україні системи вирішення трудових спорів і закладе основи нової моделі
вирішення проблем у сфері соціально-трудових відносин; ефективності та
оперативності поновлення трудових прав та інтересів працівників; досягненню
соціального миру на ринку праці та соціальної стабільності; підвищенню ролі
профспілок і організацій роботодавців; формуванню сприятливих умов для
ведення бізнесу; покращенню умов праці, єдності поглядів на необхідність
технічних змін та продуктивності, досягненню економічної стабільності та
адаптації до ринкових змін; підвищенню рівня правової культури населення,
обізнаності громадян про можливості врегулювання соціально-трудових проблем
цивілізованим правовим шляхом за столом переговорів.
02.03.2014
Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»
|