« на головну 25.04.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1248)
04
Квітень
 
Інтерв’ю
 
ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Людина і праця

З повагою до людини праці

З повагою до людини праці

Володимир КАЗАЧЕНКО

голова Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України

День металурга і гірника, що відзначається 21 липня, для України свято особливе. Адже гірничо-металургійний комплекс завжди був і залишається становим хребтом вітчизняної економіки. Результати його роботи вплива­ють на життєдіяльність і технічний рівень ба­гатьох інших галузей, наповнюють держбю­джет, дають змогу впроваджувати масштабні соціальні програми. Всі заслуги вітчизняного ГМК насамперед пов’язані із самовідданою працею трудящих підприємств галузі, їхнім високим професійним рівнем, ініціативою і творчим потенціалом. І тому ці люди заслу­говують на гідний рівень життя, пошану сус­пільства та увагу держави до своїх проблем.

 Останнім часом у про­мисловому секторі України, в тому числі в гірничо-металургійному комплексі, набу­ває особливої гостроти пробле­ма зниження рівня престижнос­ті робочих професій. Сьогодні непрості й украй важливі про­фесії металургів, гірників, трубників не користуються від­повідною повагою і попитом у суспільстві. Не кожен робітник гірничо-металургійної сфери порадить своїм дітям іти його слідами. Тож не дивно, що мо­лодь, визначаючись із майбут­ньою професією, робить ставку не на ГМК, а на більш «модні» сфери. Як наслідок – надлишок на ринку праці України юрис­тів, економістів, менеджерів усіх напрямів, і майже повсюд­на нестача кваліфікованих ро­бочих кадрів. Для більшості ви­робничих підприємств така си­туація створює серйозні про­блеми, які, у свою чергу, нега­тивно позначаються на діяль­ності профільних навчальних закладів. Ця небезпечна тен­денція загрожує відчутним па­дінням кадрового потенціалу промисловості й може призвес­ти до кадрового дефолту.

Підвищення престижу лю­дини праці, робочих професій, добросовісної і кваліфікованої праці – давно назріла й гостра громадська потреба. Тож на державному рівні треба вжива­ти системних і рішучих дій для перелому цієї небезпечної ситуації.

Як відомо, престижність будь-якої професії визначаєть­ся комплексом чинників: соці­альним статусом, громадською значущістю професії; рівнем оплати праці; умовами праці; пакетом соціальних гарантій і благ, вклю­чаючи забезпечення житлом; наявністю особових перспектив розвитку й службово­го зростання.

Відповідно, соці­альна і кадрова полі­тика держави й влас­ників бізнесу, аби бути ефек­тивною в цій сфері діяльності, має використовувати всі вище перелічені чинники для моти­вації сьогоднішніх і майбутніх працівників. Це потребує кар­динальної зміни політики, яку проводить держава у сфері тру­дових ресурсів. У свою чергу, бізнес також має усвідомити, що без сумлінних і кваліфіко­ваних робітничих кадрів ство­рювати конкурентоспромож­ний продукт неможливо.

Враховуючи це, для вирі­шення системних проблем у цій сфері вважаємо за доцільне вжити таких заходів.

На загальнодержавному рівні:

– цього року розробити й ухвалити науково-обґрунтовану комплексну державну програму збереження і розви­тку трудових ресурсів країни, яка передбачатиме систему за­ходів щодо підвищення прести­жу людини праці й робочих професій. Під час створення програми вважаємо за доціль­не використати й застосувати в нових соціально-економічних умовах позитивний досвід, на­копичений у сфері формування престижу людини праці в ра­дянські часи (комплекс соці­альних гарантій, матеріальних винагород і моральних стиму­лів, що діяв у той період);

– забезпечити виконання зарплатою відновної, стимулю­ючої та регулюючої функцій; переглянути розмір прожитко­вого мінімуму на новій методо­логічній основі, розширити склад і структуру споживчого кошика;

– переглянути чинну систе­му державних соціальних стан­дартів і нормативів і привести її у відповідність із певними соціально-економічними умо­вами; розробити та затвердити галузеві соціальні стандарти, насамперед стан­дарт оплати праці;

– знизити надмір­ну поляризацію до­ходів громадян, запровадити справедливий механізм їх пере­розподілу;

– створити механізм залу­чення коштів бізнесу для орга­нізації професійної освіти й підготовки кадрів; законодавчо врегулювати роль, відповідаль­ність і зацікавленість робото­давців в організації технічної і професійної освіти;

– якомога ширше використо­вувати форми морального зао­хочення досягнень у праці (упровадити нові й активніше застосовувати чинні державні та галузеві трудові нагороди (ордени, медалі), які вручають за успіхи в праці, знаки пере­можця змагань і конкурсів про­фесійної майстерності; напере­додні 1 Травня проводити уро­чисті заходи з відзначення Пре­зидентом країни, головами держадміністрацій регіонів і головами місцевого самовряду­вання кращих працівників).

З боку роботодавців та їх асо­ціацій варто:

– підвищити рівень оплати праці в реальному секторі еко­номіки, насамперед для квалі­фікованих працівників;

– формувати більш широкий соцпакет, що включає додаткове медичне страхування та пенсій­не забезпечення працівників;

– впроваджувати найприва­бливіші для молодих робітни­ків іпотечні програми;

– впроваджувати міжнарод­ні стандарти безпечних умов праці, нові прогресивні техно­логії, що забезпечують знижен­ня шкідливого впливу факторів виробничого середовища;

– встановлювати й розвива­ти договірні партнерські відно­сини підприємств із коледжа­ми, профтехучилищами та лі­цеями, які готують кадри з по­трібних їм робочих професій;

– встановлювати у колдого­ворах обсяги профнавчання працівників і загальні витрати коштів на ці цілі відповідно до потреб виробництва та законо­давчих актів у цій сфері; забез­печувати підвищення кваліфі­кації працівників не рідше од­ного разу на п’ять років;

– активізувати профорієнта­ційну роботу серед молоді, по­пуляризувати здобуття якісної освіти за робочими професія­ми, сприяти відродженню шеф­ства підприємств над освітні­ми установами;

– організовувати та проводи­ти конкурси кращих за профе­сією;

– ініціювати в ЗМІ публіка­ції, теле- та радіопередачі, спрямовані на підвищення со­ціального статусу трудящої людини і повагу до її праці;

– відродити на підприєм­ствах і в організаціях алеї тру­дової слави, дошки пошани, систему наставництва, тради­ції проведення зльотів трудо­вих династій.

На профспілковому рівні:

– домагатися включення до Генеральної, територіальних, галузевих угод і колективних договорів розділів, що містять заходи з підвищення престиж­ності праці і поваги до людини праці;

– брати участь у розробленні комплексних заходів з охорони праці, гігієни праці й виробни­чого середовища, підвищення рівня безпеки праці, запобіган­ня випадкам виробничого трав­матизму, професійним захво­рюванням, аваріям;

– брати участь у проведенні заходів, які організовує сторо­на роботодавців, спрямованих на підвищення престижу люди­ни праці;

– здійснювати громадський моніторинг і контроль за реалі­зацією планів і програм, що містять заходи щодо підвищен­ня престижу людини праці.

Виконання усього вищепере­ліченого сприятиме підвищен­ню престижності праці праців­ників, які пов’язали своє життя з промисловістю, зокрема з під­приємствами ГМК.

Тільки після цього можна конкретно говорити про щонай­більше залучення молоді до ро­боти у галузі. Крім того, цей процес обов’язково має відбува­тися паралельно з технічним переозброєнням і модернізаці­єю застарілих потужностей, тех­нологій. Інакше молоді праців­ники просто не зможуть реалі­зувати свій потенціал.

Не можна забувати, що су­часна молодь багато чим від­різняється від представників попередніх поколінь. З одного боку, сьогодні молоді люди від­чувають свою соціальну неза­хищеність, не наслідують тра­дицій, а деякі з них інколи різ­ко негативно оцінюють досвід батьків і дідів.

З іншого, постійні зміни, не­стабільність у державі та сус­пільстві виробляють у них стій­кість до стресів, здатність та бажання швидко розвиватися, підійматися кар’єрними схода­ми, будувати своє життя влас­ними руками. Враховуючи осо­бливості нового покоління тру­дящих, соціальні партнери мають постійно аналізувати складові поняття «престижна праця» у сприйнятті молоді і залежно від результатів кори­гувати заходи із залучення молоді працювати на підпри­ємствах.

18.07.2013



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

05.04.2024 21:44

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

10.02.2024 17:58

10.02.2024 17:48

12.01.2024 20:50

12.01.2024 20:49

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання