ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Підвищення престижності праці в Україні

 Важливою складовою ринкових відносин є престижна праця, яка забезпечує сталий економічний розвиток країни, позитивні со­ціальні та демографічні процеси, підвищен­ня загального добробуту населення. Проте до сьогодні в нашій країні не створено ме­ханізм підвищення престижності праці, а це наразі вкрай необхідно.

 Анна Рєпіч

редактор відділу «ПВ»

(За матеріалами Департаменту виробничої політики та колективно-договірного регулювання)

Ще не так давно наша країна стикалася з проблемою «витоку умів», тепер нам не вистачає і робочих рук. У багатьох містах спостері­гається парадоксальна ситуа­ція: за наявності офіційного без­робіття підприємства постійно інформують про наявні вакансії робочих місць.

Така ситуація пояснюється низкою причин, серед яких, зо­крема, відсутність розвинених ринкових відносин; криза вироб­ництва та розбалансований стан економіки; наявність застарілої матеріально-технічної бази на більшості підприємств; зневаж­ливе ставлення до робочих спе­ціальностей і простих трудівни­ків, сформоване в суспільстві за останні десятиліття; недоскона­лий порядок оподаткування за­робітної плати тощо.

Приміром, нині працююча людина перебуває в нерівному становищі порівняно з бізнесом, адже зарплата оподатковується за ставками щонайменше втри­чі вищими, ніж доходи не від трудової діяльності.

Окрім того, праця в Україні є нерентабельною. Так, розмір зарплати у 3–10 разів менший, ніж у сусідніх країнах. Розмір мінімальної заробітної плати для третини працюючих мен­ший за фактичний прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Поєднання матеріального й нематеріального стимулювання (грамоти, Дошка пошани, почес­ні звання тощо) може бути осно­вою успішної реалізації систе­ми стимулювання праці та її престижності. Аби підвищити престижність праці держава має створювати умови для висо­копродуктивної і безпечної пра­ці на основі механіза­ції та впровадження новітніх технологій у виробничі процеси.

Не менш важливим є забезпечення стиму­лювання праці в бю­джетній сфері за допо­могою утвердження у суспільній свідомості цінності праці ліка­рів, педагогів, учених, працівників культури і мистецтва – людей, які забезпе­чують фізичне й моральне здоров’я нації.

Низький рівень зарплат пра­цівників бюджетної сфери – чи не найболючіше нині питання. Такі обмеження бюджетників не мають об’єктивної основи, оскільки ці працівники мають гідний рівень професійної осві­ти та кваліфікації.

Враховуючи особливу роль профспілок у прискоренні вирі­шення важливих питань соціально-економічного захисту пра­цюючих та членів їхніх сімей і для формування позитивного іміджу й поваги суспільства до профспілок, доцільно також під­вищувати престижність проф­спілкової роботи. Відтак потріб­на мотивація молодих активіс­тів до роботи у профспілках.

Відповідно соціальна й ка­дрова політика держави і влас­ників бізнесу, щоб виявитися ефективною в цій сфері діяль­ності, має орієнтуватися на вра­хування всього комплексу чин­ників у системі мотивації тепе­рішніх і майбутніх працівників. А це потребує кардинальної змі­ни політики держави у сфері трудових ресурсів. Бізнес має усвідомити, що без добросовіс­них і кваліфікованих робочих кадрів створити конкуренто­спроможний продукт у ниніш­ніх умовах неможливо.

Пропозиції профспілок

Для вирішення системних про­блем, що існують у цій сфері, профспілки вважають за доціль­не вжити низку заходів. Насампе­ред на загальнодержавному рівні необхідно розробити й прийняти науково-обґрунтовану комплек­сну державну програму збере­ження і розвитку трудових ресур­сів країни, яка передбачала б і систему заходів щодо підвищен­ня престижу людини праці та ро­бочих професій. Рані­ше затверджена Каб­міном 2009 року «Кон­цепція Загальнодер­жавної цільової соці­альної програми збе­реження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року» має декла­ративний характер, не відповідає реаліям і тому не може бути конструктивною основою для розроблення такої програми.

Надзвичайно важливим є і за­безпечення виконання заробіт­ною платою відтворювальної, стимулюючої і регулюючої функ­цій. Конче потрібно переглянути розмір прожиткового мінімуму на новій методологічній основі, розширити склад і структуру спо­живчої корзини. Крім того, слід переглянути діючу систему дер­жавних соціальних стандартів і нормативів; розробити і затвер­дити галузеві соцстандарти, на­самперед стандарт оплати праці; створити механізм залучення за­собів бізнесу в організацію профосвіти і підготовки кадрів; зако­нодавчо врегулювати роль, відпо­відальність і зацікавленість ро­ботодавців в організації техніч­ної і професійної освіти тощо.

Профспілки також наголошу­ють, що треба ширше викорис­товувати форми морального за­охочення за досягнення в праці шляхом заснування нових і ак­тивнішого використання існую­чих державних і галузевих тру­дових нагород (ордени, медалі), що вручаються трудящим за успіхи в праці, знаки перемож­ця змагань і конкурсів профе­сійної майстерності та ін.

На думку профспілок, робо­тодавці та їх асоціації зі свого боку мають підвищити рівень оплати праці в реальному секто­рі економіки, насамперед для кваліфікованих працівників; формувати ширший «соціаль­ний пакет», що включає додат­кове медичне страхування і пен­сійне забезпечення працівників; упроваджувати привабливі для молодих робітників іпотечні програми. Слід упроваджувати міжнародні стандарти безпеч­них умов праці, нові прогресив­ні технології; встановлювати й розвивати договірні партнер­ські відносини підприємств із коледжами, профтехучилища­ми та ліцеями, що готують спе­ціалістів із робочих професій; організовувати й проводити конкурси кращих за професією; відродити на підприємствах і в організаціях Алею трудової сла­ви, Дошку пошани, систему на­ставництва, традиції проведен­ня зльотів трудових династій.

Для вирішення проблем щодо підвищення престижності праці в Україні на профспілковому рів­ні заплановано домагатися включення до Генеральної, тери­торіальних, галузевих угод і кол­договорів розділів, що містять заходи з підвищення престиж­ності праці та пошани до люди­ни праці. Також профспілки про­довжуватимуть брати участь у розробленні комплексних захо­дів з охорони праці, гігієни праці та виробничого середовища, під­вищення рівня безпеки праці, за­побігання випадкам виробничо­го травматизму, професійним за­хворюванням, аваріям.

Також необхідно проводити широку роз’яснювальну роботу про те, що лише офіційна трудо­ва діяльність забезпечить на­лежний соціальний захист пра­цівника; проводити моніторинг і суспільний контроль за реалі­зацією планів і програм, які міс­тять заходи з підвищення пре­стижу людини праці тощо.

Міжнародний досвід

Президент Росії Володимир Путін 29 березня 2013 року під­писав указ про відродження в Росії звання «Герой праці». Зван­ня присуджуватимуть громадя­нам Російської Федерації, які досягли видатних результатів у державній, суспільній і госпо­дарській діяльності, зробили значний внесок у соціально-економічний розвиток країни, зокрема в розвиток промислово­го та сільськогосподарського виробництва, транспорту, будів­ництва, науки, культури, освіти та охорони здоров’я, а також ін­ших галузей діяльності.

У Республіці Казахстан нині обговорюється проект загально­національного плану соціальної модернізації «Двадцять кроків до суспільства загальної праці» на період до 2016 року. В його основі – реальна виробнича пра­ця. Модернізація здійснювати­меться за принципами еволю­ційності, загальної відповідаль­ності, партнерської участі, сти­мулювання, професіоналізму.

Соціальна політика Казахста­ну спрямована на створення кон­курентоспроможного й сильного суспільства загальної праці.

19.05.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини