ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Напрями регулювання ринку праці України в умовах глобалізації

 У Будинку спілок 24 квітня відбувся круглий стіл на тему «Презентація практичних ре­комендацій «Ринок праці в умовах глобалі­зації», у якому взяли участь представники членських організацій і фахівці апарату ФПУ.

МОБІЛЬНІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ

Україна поки що тільки почи­нає здійснювати перехід до ін­формаційного суспільства. У су­часних умовах розвитку еконо­міки є актуальним використан­ня телероботи (дистанційної ро­боти) в Україні, адже цей вид праці дає змогу підвищувати рі­вень якості товарів і послуг за рахунок підвищення продуктив­ності праці. Телеробота також сприяє підвищенню задоволе­ності робітників своїм робочим місцем і найбільш повній реалі­зації соціально-особистісних по­треб. Упровадження та поши­рення телероботи в Україні до­поможе вирішити чимало еко­номічних, соціальних і тран­спортних проблем. Також вико­ристання телероботи сприятиме залученню до активного життя людей з обмеженими можливос­тями: інвалідів, людей, які до­глядають за хворими та літніми батьками, тощо.

Вивчення міжна­родного досвіду ство­рення віртуальних підприємств, ефек­тивного застосування телероботи та його використання на рин­ку праці України змо­же сприяти не лише розширенню націо­нального ринку пра­ці, а й дозволить наці­ональній економіці брати активну участь у міжнародному тех­нічному розподілі праці та най­більш повно використовувати переваги від використання теле­роботи. Використання телеробо­ти дозволить ефективніше зба­лансувати попит та пропозицію на ринку праці України, стати українській робочій силі мобіль­нішою, допомогти знайти роботу або додатковий дохід населенню депресивних регіонів країни.

Ще одним напрямом регулю­вання впливу глобалізації на вітчизняний ринок праці є за­безпечення мобільності вітчиз­няної робочої сили. Досліджен­ня сучасної міграційної ситуа­ції в Україні дозволяє припусти­ти, що вплив глобалізації на вітчизняний ринок праці є скоріше негативним, аніж позитивним. З метою оптимізації мобільнос­ті робочої сили, на думку авто­рів, варто здійснити регулюван­ня у напрямі вдосконалення мі­граційної політики та міграцій­ного законодавства, зокрема, не­обхідним є розроблення такої політики регулювання міграції як в сфері експорту, так і імпор­ту робочої сили, що забезпечу­вало б захист національних ін­тересів України в умовах вхо­дження до світового ринку пра­ці. З цією метою варто викорис­тати міжнародний досвід регу­лювання трудової міграції з ура­хуванням політики МОП.

ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНА МІГРАЦІЯ

Одним із запропонованих на­прямів підвищення мобільності вітчизняної робочої сили та зменшення обсягів зовнішньої трудової міграції є забезпечення умов внутрішньодержавної мі­грації як альтернативи зовніш­ній, що може бути здійснене за умов стимулювання розвитку підприємництва, зокрема у ре­альному секторі економіки; за­безпечення можливос­тей продуктивної за­йнятості, прийнятних побутових умов життя, можливості оренди житла, рівного досту­пу до освіти, інформа­ції, якісного медично­го обслуговування мешканців усіх тери­торій України; форму­вання місткого і прива­бливого внутрішнього ринку праці, посилен­ня мотивації до легаль­ної зайнятості; створення умов для подолання тенденцій виїзду висококваліфікованих фахівців за кордон на низькокваліфікова­ні роботи шляхом розроблення науково обґрунтованого механіз­му визначення оплати праці, який би передбачав винагороду залежно від посади, здібностей, результатів праці, кваліфікації, забезпечував потреби фахівців і скорочував розрив у оплаті пра­ці порівняно з розвинутими кра­їнами; формування попиту на ро­бочу силу у трудонадлишкових регіонах країни шляхом створен­ня виробництв, діяльність яких не пов’язана з наявністю природ­них ресурсів; розвиток соціаль­ної, транспортної та ринкової інфраструктури в регіонах.

Задля мінімізації негативних наслідків іноземного інвесту­вання та діяльності іноземних фірм на території України дер­жавна політика має зосереджу­ватися на створенні й підтримці сприятливого інвестиційного клімату, забезпеченні інвесту­вання коштів у інноваційні види діяльності, стимулюванні іно­земних компаній до вибору стра­тегії поведінки «стратегічного інвестора», зобов’язанні створю­вати якісно нові робочі місця та впроваджувати передові форми менеджменту та корпоративної культури, оснащувати робочі місця з використанням передо­вих технологій і проводити під­вищення кваліфікації та перена­вчання працівників для роботи з комп’ютерною технікою, у разі придбання інвестором місцевої фірми зобов’язати його зберегти пільги та соціальні гарантії для працівників.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ

У напрямі підвищення ефек­тивності функціонування ринку праці автори вважають за необ­хідне підвищувати конкуренто­спроможність вітчизняної робо­чої сили, що в сучасних умовах можливе лише на засадах парт­нерства держави, бізнесу та пра­цівників.

Одним із напрямів стимулю­вання створення робочих місць є підвищення конкурентоспро­можності продукції вітчизняних товаровиробників на внутріш­ньому та зовнішніх ринках збу­ту, відповідно, зростання частки ринку збуту, що належить ві­тчизняним підприємствам і на­самперед тим, що активно спри­яють вирішенню проблеми мо­лодіжного безробіття; зростання купівельної спроможності насе­лення України та, відповідно, місткості внутрішнього ринку, обсягів експорту продукції ві­тчизняних товаровиробників, об­сягів державного замовлення на продукцію та послуги вітчизня­них підприємств, що активно сприяють вирішенню проблеми молодіжного безробіття.

У напрямі забезпечення кон­курентного рівня заробітної пла­ти слід докорінно змінити погля­ди на політику у сфері форму­вання заробітної плати; важли­вим є перехід від фіксованої мі­німальної зарплати до норма­тивної, що має ґрунтуватися не на прожитковому мінімумі, а на затвердженому соціальному стандарті нормального відтво­рення робочої сили. У приватно­му секторі відповідальність за дотримання соціального стан­дарту має покладатися на бізнес, у державному секторі – на дер­жаву. Ринкова реформа зарпла­ти має стати не боротьбою з бід­ністю, а боротьбою за ефектив­ність виробництва. Крім того, принципово важливим є не під­вищення власне номінальної за­робітної плати, а зростання її ре­ального наповнення.

Отже, у напрямі підвищення ефективності функціонування ринку праці в умовах посилення глобалізаційних процесів пер­шочерговим завданням є враху­вання іноземного досвіду та ви­роблення власної моделі регу­лювання українського ринку праці, яка має бути спрямована на захист соціально-трудової сфери від негативних наслідків впливу глобалізації та максимі­зації вигод від інтеграції до сві­тового ринку праці.

13.05.2013

Олена ОВЕРЧУК редактор відділу «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини