Оплата праці: на що сподіватися далі?
Питання підвищення
трудових доходів населення набуває сьогодні особливої актуальності, адже всупереч
гарантованому Конституцією праву на гідну винагороду за працю загалом рівень
її оплати в Україні важко назвати гідним.
Розмір мінімальної
заробітної плати (в червні 2012 року – 1094 грн, у липні – 1102 грн) є
несправедливо заниженим і майже на чверть нижчий за межу бідності.
Нині в структурі доходів населення частка заробітної плати
є критично низькою і становить лише 40%. Це пояснюється вкрай низькою часткою
заробітної плати в собівартості продукції (в Україні вона становить 6–12%,
водночас у Європі та США цей показник перебуває в середньому на рівні 40%, а
в наукомістких галузях і сфері послуг сягає 90%), і як з економічної, так і
соціальної точки зору свідчить про надмірну експлуатацію робочої сили.
Існуючий підхід до визначення урядом у державі базових мінімальних гарантій в
оплаті праці за залишковим принципом сприяє поширенню бідності серед трудящих
і, відповідно, серед пенсіонерів через низький рівень їх пенсійного
забезпечення, а також зумовлює недостатнє фінансування системи
загальнообов’язкового державного соціального страхування, місцевих і державного
бюджетів.
Окремою проблемою є оплата праці в бюджетній сфері, де тарифна
ставка (посадовий оклад) працівника І тарифного розряду за Єдиною тарифною сіткою
встановлюється на рівні нижче розміру мінімальної заробітної плати. Наразі
фактично заниженою залишається зарплата близько 4 млн людей, оплата праці яких
здійснюється на основі ЄТС, що нівелює кваліфіковану працю в бюджетній сфері.
Національним законодавством передбачено, що оплата праці
трудящих бюджетної сфери регулюється постановою Кабміну. Проте, до 2007 року
це питання не було прерогативою виключно Кабінету Міністрів України, оскільки
регулювалося не лише нормативними актами України, а й Генеральною, галузевими,
регіональними угодами та колективними договорами.
Наприкінці 2007 року Законом «Про Державний бюджет України
на 2008 рік» до статті 13 Закону «Про оплату праці» було внесено зміни, якими
фактично позбавлено права працівників бюджетної сфери на колективно-договірне
регулювання оплати праці та встановлено ручне управління цим процесом. Рішенням
Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008 ця норма визнана
неконституційною. Проте й досі є чинною, що дало змогу урядові наприкінці 2008
року прийняти рішення про вихід із кризи за рахунок працівників, насамперед
тих, чиє утримання фінансується з державного бюджету. Відбулося заморожування
Єдиної тарифної сітки.
ФПУ не відмовляється від своєї пропозиції створити
відповідну організаційну структуру для системної та послідовної співпраці у
вирішенні зазначеної проблеми. І не втрачає надії переконати соцпартнерів у
необхідності спільної роботи над цим та іншими питаннями, пов’язаними з
визначенням соціальних стандартів для людини праці, а також має низку
попередніх домовленостей із сторонами соцдіалогу. Саме тому визначені в Цільовій
програмі ФПУ «Гідна оплата праці» питання підвищення розміру мінімальної
заробітної плати та базового окладу на основі ЄТС є постійним предметом
тристоронніх переговорів, обов’язково фіксуються в положеннях Генеральної
угоди та залишаються ключовими під час обговорень з представниками влади на
найвищому рівні.
У лютому 2012 року профспілкова сторона виступила з
ініціативою розпочати в установлені регламентом терміни тристоронні
колективні переговори щодо розміру мінімальної зарплати на наступний рік у
рамках роботи спільної робочої комісії повноважних представників власників та
профспілок. Протягом квітня – травня відбулися три засідання зазначеної
комісії та низка консультацій, на яких розглядалися питання підвищення
мінімальних гарантій оплати праці. Йшлося, зокрема, про те, що співвідношення
мінімальної та середньої заробітної плати в Україні не досягає навіть 40% (в
2011 році – 36,6%; за 5 місяців 2012 року – 37,6%). При цьому рівень середньої
зарплати в Україні (у січні – травні 2012 року – 2879,84 грн, або 360 дол.) є
нижчим, ніж у розвинених європейських країнах у 2,5–25 разів! Наголошувалося
також на тому, що пропозиція щодо темпів зростання в 2013 році реальної
мінімальної зарплати відповідно до зростання реального ВВП – це компромісний
варіант для профспілок за умови визначення етапності досягнення нею величини
фактичного прожиткового мінімуму з урахуванням ставки на податок із доходів
фізичних осіб.
Проте на момент другого засідання комісії, незважаючи на
вимоги профспілок зафіксувати в протоколі позиції сторін, сторона власників
не виробила власної спільної позиції щодо розмірів мінімальної заробітної плати
в 2013 році. При цьому представники Мінфіну оголосили результати обрахунків необхідних
додаткових бюджетних коштів за чотирма варіантами збільшення основних мінімальних
державних стандартів та гарантій у 2013 році, а представники СПО роботодавців
– пропозиції щодо можливих темпів зростання мінімальної зарплати не більш ніж
на 7,5% і періодичності її підвищення протягом року не частіше двох разів.
Що ж до розміру І тарифного розряду ЄТС, то за підрахунками
урядової сторони грошовий розрив між ним та мінімальною заробітною платою у
2013 році залишився без змін, із чим профспілки категорично не погодилися. При
цьому ні представники уряду, ні роботодавці не підтримали низку пропозицій
профспілок.
У травні 2012 року відбулися третє засідання спільної
комісії з ведення колективних переговорів щодо встановлення розміру мінімальної
зарплати й одночасно – переговори стосовно визначення розміру прожиткового
мінімуму і посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС на 2013 рік.
На засіданні йшлося про те, що профспілки вважають за необхідне наблизити
розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб до його фактичного розміру з
урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до зростання ВВП.
На їхню думку, темпи зростання реальної мінімальної заробітної плати в 2013
році також не можуть бути нижчими за темпи зростання реального ВВП
(середньорічний розмір мінімальної заробітної плати в абсолютному вимірі повинен
зрости не менш як на 10,7%), а підвищення посадового окладу працівника І
тарифного розряду ЄТС має відбуватись із забезпеченням зменшення грошового
розриву між розміром мінімальної зарплати та посадовим окладом, а також відповідною
вимогою чинної Генеральної угоди.
Підготувала
Анна Рєпіч, «ПВ»
ПРОГНОЗИ
Проект економічного і соціального розвитку України на 2013
рік, основних макропоказників на 2014–2015 роки прогнозує певне погіршення
тенденцій. Так, у 2013 році розмір мінімальної заробітної плати передбачається
підвищити на прогнозний індекс споживчих цін, а розмір посадового окладу
працівника І тарифного розряду ЄТС – з урахуванням зменшення грошового розриву
між цим показником та мінімальною заробітною платою (на кінець року цей розрив
передбачений у розмірі 209 грн проти 295 грн у грудні 2012 року).
Профспілки категорично заперечують проти такого заниження
темпів зростання базових показників оплати праці, посилаючись на
невідповідність завданням Президента й уряду країни, а також на домовленості
сторін соціального діалогу щодо підвищення рівня оплати праці з метою подолання
бідності серед трудящих, зменшення рівня тінізації заробітних плат та суттєвого
зростання купівельної спроможності.
З огляду на те, що можливості сторін соціального діалогу
дійти згоди щодо розміру та темпів зростання мінімальної заробітної плати в
2013 році в форматі тристоронніх переговорів практично вичерпані, 18 червня ц.
р. керівник СПО профспілок Голова ФПУ Юрій Кулик звернувся до віце-прем’єр-міністра
– міністра соціальної політики України Сергія Тігіпка з проханням провести
додаткові консультації з означеного питання під безпосереднім головуванням
останнього.
За результатами розгляду профспілкових пропозицій питання
щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2013 рік буде розглянуто на
засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові
України (орієнтовно в першій декаді вересня).
09.08.2012
|