« на головну 23.11.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1261)
24
Жовтень
 
Інтерв’ю
 
ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ


РУБРИКИ


Передплата





Статті Культура

На подіумі – містери «Південмашу»

На  подіумі – містери «Південмашу»

 Ми вже звикли милува­тися чарівними пред­ставницями прекрасної статі у галузевих кон­курсах «Нумо, дівчата!», «Міс «Південмашу», «Міс «Космомашу», «ПрофLady» тощо. «А хіба гір­ші молоді хлопці? – поду­мала наша сильна поло­вина. – Тим більше, пра­цівники провідного під­приємства ракетно-космічної галузі України – «Південмашу?!»

З одного боку, хоті­лося зробити сюрприз жінкам, з ін­шого, не за горами професійне свято – День космонавтики, зде­більшого все ж таки свято чоловіче! Одне слово, ідея провести чоловічий кон­курс «Містер «Південма­шу» припала до смаку всім; її охоче підтримали та зголосилися реалізува­ти комісія профкому робо­ти з молоддю (голова Ан­жела Огієнко) і Рада моло­дих працівників підприєм­ства (голова Олеся Степа­ненко). Залучився до його організації і заступник ди­ректора Палацу машино­будівників Сергій Бика­нов. Тому, мабуть, конкур­санти й спромоглися неви­мушено й переконливо розкрити свої таланти пе­ред глядачами у залі на ти­сячу місць.

Отже, вперше на сцені заводського Палацу куль­тури (директор Володимир Боярин) відбувся конкурс «Містер «Південмашу».

Вісім хлопців, набрав­шись сміливості, вийшли на сцену показати себе. Більше того, їм удалося приємно здивувати й пора­дувати зал. Ці молоді люди – представники різ­них професій: від верстат­ників і майстрів до інжене­рів та головних спеціаліс­тів заводських підрозділів.

Зрозуміло, журі цього разу було виключно жіно­че: Анжела Огієнко, голо­вний бухгалтер профкому Надія Сподинець, голова комітету у справах сім’ї й молоді Красногвардій­ського району Дніпропе­тровська Яна Щегельська, заступник начальника соціально-побутового управління заводу Валенти­на Сирота, спонсор і парт­нер усіх молодіжних захо­дів, директор туристичної фірми «Арго» Наталя Тєлкова.

Учасники конкурсу мали виконати чотири за­вдання. Передусім їм нале­жало репрезентувати себе; далі – гарно привітати жі­нок із 8 Березня: тож хто співав, хто вірші читав, а хто розповідав легенди... Третє змагання планува­лося як спортивне, але обернулося на конкурс... компліментів, і хлопцям таки вдалося нагородити жінок гарними, свіжими й незвичайними словами за­хоплення. Наостанок від­бувся конкурс кліпів: кон­курсанти пародіювали піс­ні відомих виконавців, присвячені жінкам.

Урешті-решт враження від усього побаченого й по­чутого перевершило най­сміливіші сподівання. А коли оголошували кращих у різних номінаціях і пріз­вище переможця, то зал вибухнув шквалом овацій. Усі учасники конкурсу отримали пам’ятні пода­рунки й сувеніри, а «Міс­тер «Південмашу» – Сергій Манушин одержав без­платну путівку до завод­ського пансіонату санатор­ного типу в Євпаторії.

Хотілося б, аби перший конкурс «Містер «Півден­машу» виявився гарним прикладом для решти кос­момашівців і дістав продо­вження. Бо ж наші чолові­ки варті цього!

Борис МЕЛЬНИЧЕНКО,

заступник голови ЦК профспілки «Космомаш» України

Фото Олесі Степаненко

 

 ЗНАЄТЕ, ЯКИМ ВІН ХЛОПЦЕМ БУВ?

 Торік, приурочивши святкову подію до 50-річчя з початку епохи пілотованих польотів у космос, у Лондоні урочисто відкрили пам’ятник першому космонав­ту планети Юрію Гагаріну. Монумент виготовили в Іжевську; він є точною ко­пією скульптури Анатолія Новикова 1984 року, що її встановлено перед профе­сійним ліцеєм у м. Люберці (колишнє ре­місниче училище), де з 1949 до 1951 року навчався майбутній космонавт.

 Російська сторона подя­кувала владі Великобри­танії за те, що саме в Лон­доні було встановлення цей пам’ятник, котрий формально вважається подарунком Британській раді від Роскосмосу. Мо­нумент (на постаменті з білого каменю) височить у самому центрі столиці, поблизу штаб-квартири Британської ради й на­впроти пам’ятника англій­ському мореплавцеві Джеймсу Куку, біля Тра­фальгарської площі на алеї Мелл, що прямує до Букінгемського палацу.

Гагаріна в Англії знають і люблять; досі його часто сприймають здебільшого як просту, доброзичливу, відкриту людину. Зрештою, відомо, що візит Юрія Гага­ріна до Великобританії 1961 року, на піку його сла­ви, спершу ініціювала профспілка ливарників (адже космонавт розпочи­нав свій трудовий шлях саме як ливарник). А вже потому до програми пере­бування додалися зустрічі з прем’єр-міністром Га­рольдом Макмілланом і Королевою Великої Брита­нії Єлизаветою ІІ. Тож чи слід дивуватися, що Гагарін зачарував саму англійську королеву? Не кажучи вже про її підданих! До речі, по­ряд із пам’ятником розта­шоване Адміралтейство, де колишній прем’єр-міністр приймав Ю. Гагаріна під час його візиту. Отже, все символічно у цьому заході.

Дочка першого космонав­та Олена Гагаріна, дирек­тор музеїв Московського Кремля, представила меш­канцям британської столи­ці пам’ятник своєму видат­ному батькові. А зрештою, планується, що монумент височітиме у центрі Лон­дона рівно рік. Згодом його буде передано до од­ного з британських куль­турних інститутів.

 

 ЩАСТЯ – ВОНО Є!

 Інтернет і радіопростір присвятили чимало уваги новій постановці Житомирського обласно­го муздрамтеатру ім. І. Кочерги – виставі за мо­тивами п’єси Івана Франка «Украдене щастя», прем’єрні покази якої відбулися 27 і 28 березня.

 Здавалося б, твір І. Франка – класика, тож актуальний «у первісному вигляді» для всіх часів і народів. Але ху­дожній керівник театру та режисер-постановник ви­стави Наталя Тимошкіна пі­дійшла до цієї п’єси по-своєму, поставила її в стилі модерн, зробила акцент на побутово-психологічному аспекті, виокремивши складну психологію міжо­собистісних стосунків усе­редині любовного трикутника.

Отже, йдеться про трагедію як наслідок пароксизму від­чаю й безпорадності героя, прикру розв’язку неодноз­начної життєвої ситуації, спричиненої некеровани­ми почуттями; про страж­дання «заангажованого ко­ханням» серця у замкнено­му й недружньому оточенні «тут і зараз».

Пояснюючи власне бачення й нову естетику постановки, Н. Тимошкіна зауважила, що втішена можливістю відійти від радянських ідеологічних настанов і показати на мате­ріалі цього твору життя та­ким, яким воно є насправді. А в реальності, дійсно, про­блеми соціально-економічні чи «доброго-поганого» дер­жавного устрою часто тьмя­ніють на тлі набагато актив­нішого «життя емоцій» – щастя, муки невизначеності, ревнощі, обман і бажання бути ошуканим, ілюзії та на­дії, котрі подеколи стають надто важким випробуван­ням для людського серця та неабиякою перевіркою людських якостей.

Схоже, молодим акторам, що зайняті у виставі (було підготовлено два склади виконавців), усе це близьке й зрозуміле. Вони захопи­лися дійством, репетирува­ли до самозабуття, тож до­водилося навіть зупиняти, хвалити, мало не заспокою­вати. Кажуть, що й глядачі мимоволі повторювали всі емоції, котрі потужним енергетичним струменем «били» в зал. До слова, му­зичне супроводження ви­стави теж специфічне, адже було використано компо­зиції українського етногур­ту «ДахаБраха».

Прем’єрні вистави про­йшли з аншлагом. Це справжня перемога театру – тож вітаємо його!

 

 ФЕСТИВАЛЬ ПИСАНОК

 15 березня розпочався всеукраїнський фестиваль писанок, який триватиме до Христова Воскресіння

 Один з організаторів фести­валю, відомий музикант Олег Скрипка, під час уста­новчих зборів Громадян­ського форуму Києва пові­домив, що 15 квітня у центрі міста буде представлено диво-писанку: «Об’єднавши зусилля громад і місцевої влади, ми зробимо величез­ну писанку розміром 2х3 метри та репрезентуємо її киянам». Уже відомо, що столичний візерунок на диво-писанці виконають ві­домі майстрині розпису Людмила й Наталя Дворя­ківські, а проект малюнка належатиме Оксані Білоус. З початку фестивалю згадана писанка мандрує регіонами України, де місцеві митці до­лучаються до її розписуван­ня. Загалом до Великодня у кожному обласному центрі на головній площі буде роз­міщено свою унікальну пи­санку заввишки близько чо­тирьох метрів. Така незви­чайна всеукраїнська експо­зиція стане прелюдією до загальнонаціонального «Параду вишиванок–2012», що має відбутися на День Незалежності України. Всі писанки зрештою приве­зуть до Києва, і ними можна буде помилуватися 24 серп­ня на згаданому Параді ви­шиванок, що вважатиметь­ся також і першим націо­нальним карнавалом.

  Сторінку підготувала Тетяна МОРГУН, «ПВ»

17.04.2012



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

11.11.2024 21:24

11.11.2024 21:23

25.10.2024 21:44

11.10.2024 22:50

10.10.2024 22:03

08.09.2024 21:09

23.08.2024 22:29

23.08.2024 22:00

10.07.2024 21:02

08.07.2024 20:16

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання