На подіумі – містери «Південмашу»
Ми вже звикли милуватися чарівними представницями
прекрасної статі у галузевих конкурсах «Нумо, дівчата!», «Міс «Південмашу»,
«Міс «Космомашу», «ПрофLady» тощо. «А хіба гірші молоді хлопці? – подумала
наша сильна половина. – Тим більше, працівники провідного підприємства
ракетно-космічної галузі України – «Південмашу?!»
З одного боку, хотілося зробити
сюрприз жінкам, з іншого, не за горами професійне свято – День космонавтики,
здебільшого все ж таки свято чоловіче! Одне слово, ідея провести чоловічий конкурс
«Містер «Південмашу» припала до смаку всім; її охоче підтримали та зголосилися
реалізувати комісія профкому роботи з молоддю (голова Анжела Огієнко) і Рада
молодих працівників підприємства (голова Олеся Степаненко). Залучився до його
організації і заступник директора Палацу машинобудівників Сергій Биканов.
Тому, мабуть, конкурсанти й спромоглися невимушено й переконливо розкрити
свої таланти перед глядачами у залі на тисячу місць.
Отже, вперше на сцені заводського
Палацу культури (директор Володимир Боярин) відбувся конкурс «Містер
«Південмашу».
Вісім хлопців, набравшись
сміливості, вийшли на сцену показати себе. Більше того, їм удалося приємно
здивувати й порадувати зал. Ці молоді люди – представники різних професій: від
верстатників і майстрів до інженерів та головних спеціалістів заводських
підрозділів.
Зрозуміло, журі цього разу було
виключно жіноче: Анжела Огієнко, головний бухгалтер профкому Надія Сподинець,
голова комітету у справах сім’ї й молоді Красногвардійського району Дніпропетровська
Яна Щегельська, заступник начальника соціально-побутового управління заводу
Валентина Сирота, спонсор і партнер усіх молодіжних заходів, директор
туристичної фірми «Арго» Наталя Тєлкова.
Учасники конкурсу мали виконати
чотири завдання. Передусім їм належало репрезентувати себе; далі – гарно
привітати жінок із 8 Березня: тож хто співав, хто вірші читав, а хто
розповідав легенди... Третє змагання планувалося як спортивне, але обернулося
на конкурс... компліментів, і хлопцям таки вдалося нагородити жінок гарними,
свіжими й незвичайними словами захоплення. Наостанок відбувся конкурс кліпів:
конкурсанти пародіювали пісні відомих виконавців, присвячені жінкам.
Урешті-решт враження від усього
побаченого й почутого перевершило найсміливіші сподівання. А коли оголошували
кращих у різних номінаціях і прізвище переможця, то зал вибухнув шквалом
овацій. Усі учасники конкурсу отримали пам’ятні подарунки й сувеніри, а «Містер
«Південмашу» – Сергій Манушин одержав безплатну путівку до заводського
пансіонату санаторного типу в Євпаторії.
Хотілося б, аби перший конкурс
«Містер «Південмашу» виявився гарним прикладом для решти космомашівців і
дістав продовження. Бо ж наші чоловіки варті цього!
Борис МЕЛЬНИЧЕНКО,
заступник голови ЦК профспілки
«Космомаш» України
Фото
Олесі Степаненко
ЗНАЄТЕ, ЯКИМ ВІН ХЛОПЦЕМ БУВ?
Торік, приурочивши святкову подію до 50-річчя
з початку епохи пілотованих польотів у космос, у Лондоні урочисто відкрили
пам’ятник першому космонавту планети Юрію Гагаріну. Монумент виготовили в
Іжевську; він є точною копією скульптури Анатолія Новикова 1984 року, що її
встановлено перед професійним ліцеєм у м. Люберці (колишнє ремісниче
училище), де з 1949 до 1951 року навчався майбутній космонавт.
Російська сторона подякувала владі Великобританії
за те, що саме в Лондоні було встановлення цей пам’ятник, котрий формально
вважається подарунком Британській раді від Роскосмосу. Монумент (на постаменті
з білого каменю) височить у самому центрі столиці, поблизу штаб-квартири
Британської ради й навпроти пам’ятника англійському мореплавцеві Джеймсу
Куку, біля Трафальгарської площі на алеї Мелл, що прямує до Букінгемського
палацу.
Гагаріна в Англії знають і
люблять; досі його часто сприймають здебільшого як просту, доброзичливу,
відкриту людину. Зрештою, відомо, що візит Юрія Гагаріна до Великобританії
1961 року, на піку його слави, спершу ініціювала профспілка ливарників (адже
космонавт розпочинав свій трудовий шлях саме як ливарник). А вже потому до програми
перебування додалися зустрічі з прем’єр-міністром Гарольдом Макмілланом і
Королевою Великої Британії Єлизаветою ІІ. Тож чи слід дивуватися, що Гагарін
зачарував саму англійську королеву? Не кажучи вже про її підданих! До речі, поряд
із пам’ятником розташоване Адміралтейство, де колишній прем’єр-міністр приймав
Ю. Гагаріна під час його візиту. Отже, все символічно у цьому заході.
Дочка першого космонавта Олена
Гагаріна, директор музеїв Московського Кремля, представила мешканцям
британської столиці пам’ятник своєму видатному батькові. А зрештою,
планується, що монумент височітиме у центрі Лондона рівно рік. Згодом його
буде передано до одного з британських культурних інститутів.
ЩАСТЯ – ВОНО Є!
Інтернет і радіопростір присвятили чимало уваги
новій постановці Житомирського обласного муздрамтеатру ім. І. Кочерги –
виставі за мотивами п’єси Івана Франка «Украдене щастя», прем’єрні покази якої
відбулися 27 і 28 березня.
Здавалося б, твір І. Франка – класика, тож
актуальний «у первісному вигляді» для всіх часів і народів. Але художній
керівник театру та режисер-постановник вистави Наталя Тимошкіна підійшла до
цієї п’єси по-своєму, поставила її в стилі модерн, зробила акцент на
побутово-психологічному аспекті, виокремивши складну психологію міжособистісних
стосунків усередині любовного трикутника.
Отже, йдеться про трагедію як
наслідок пароксизму відчаю й безпорадності героя, прикру розв’язку неоднозначної
життєвої ситуації, спричиненої некерованими почуттями; про страждання «заангажованого
коханням» серця у замкненому й недружньому оточенні «тут і зараз».
Пояснюючи власне бачення й нову
естетику постановки, Н. Тимошкіна зауважила, що втішена можливістю відійти від
радянських ідеологічних настанов і показати на матеріалі цього твору життя таким,
яким воно є насправді. А в реальності, дійсно, проблеми соціально-економічні
чи «доброго-поганого» державного устрою часто тьмяніють на тлі набагато активнішого
«життя емоцій» – щастя, муки невизначеності, ревнощі, обман і бажання бути
ошуканим, ілюзії та надії, котрі подеколи стають надто важким випробуванням
для людського серця та неабиякою перевіркою людських якостей.
Схоже, молодим акторам, що
зайняті у виставі (було підготовлено два склади виконавців), усе це близьке й
зрозуміле. Вони захопилися дійством, репетирували до самозабуття, тож доводилося
навіть зупиняти, хвалити, мало не заспокоювати. Кажуть, що й глядачі мимоволі
повторювали всі емоції, котрі потужним енергетичним струменем «били» в зал. До
слова, музичне супроводження вистави теж специфічне, адже було використано
композиції українського етногурту «ДахаБраха».
Прем’єрні вистави пройшли з
аншлагом. Це справжня перемога театру – тож вітаємо його!
ФЕСТИВАЛЬ ПИСАНОК
15 березня розпочався всеукраїнський фестиваль
писанок, який триватиме до Христова Воскресіння
Один з організаторів фестивалю, відомий
музикант Олег Скрипка, під час установчих зборів Громадянського форуму Києва
повідомив, що 15 квітня у центрі міста буде представлено диво-писанку:
«Об’єднавши зусилля громад і місцевої влади, ми зробимо величезну писанку
розміром 2х3 метри та репрезентуємо її киянам». Уже відомо, що столичний
візерунок на диво-писанці виконають відомі майстрині розпису Людмила й Наталя
Дворяківські, а проект малюнка належатиме Оксані Білоус. З початку фестивалю
згадана писанка мандрує регіонами України, де місцеві митці долучаються до її
розписування. Загалом до Великодня у кожному обласному центрі на головній
площі буде розміщено свою унікальну писанку заввишки близько чотирьох
метрів. Така незвичайна всеукраїнська експозиція стане прелюдією до
загальнонаціонального «Параду вишиванок–2012», що має відбутися на День
Незалежності України. Всі писанки зрештою привезуть до Києва, і ними можна
буде помилуватися 24 серпня на згаданому Параді вишиванок, що вважатиметься
також і першим національним карнавалом.
Сторінку підготувала
Тетяна МОРГУН,
«ПВ»
17.04.2012
|