ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Місто лева – місто успіху

 Львівська облдержадміністра­ція повідомила чудову новину: дві книжки львівських видавців увійшли до кращих видань світу. Точніше – до престижного що­річного каталогу кращих світо­вих видань «Білі ворони–2012». Це «Казка про Старого Лева» Мар’яни Савки («Видавництво Старого Лева») та артбук «Ру­кавичка» львівської творчої майстерні «Аграфка».

 «Видавництво Старого Лева» засну­вали наприкінці грудня 2001 року молоді львів’яни Юрій Чопик і Мар’яна Савка. Обоє філо­логи й яскраві творчі осо­бистості. З часу заснуван­ня видавництво дбає про особливий літературно-мистецький і поліграфіч­ний рівень видань, співпрацюючи з високопрофе­сійними українськими ав­торами, перекладачами, художниками.

«Казка про Старого Лева» – віршований твір; побачила світ іще торік й одразу здобула чималу прихильність як дітей, так і дорослих. Сама ж Мар’яна Савка зауважує, що писала свою казку не лише для ді­тей, відтак дуже задоволе­на, що твір залюбки чита­ють люди різного віку. Книжка гарно оформлена: що не сторінка – то нові картини Львова, малюнки й текст цілком суголосні.

Окрім почесного визна­ння, зафіксованого у між­народному каталозі, книж­ка про Старого Лева здобу­ла низку інших нагород. Торік вона стала «Книгою року», тоді ж дістала спе­ціальний приз на Форумі книговидавців. Нарешті «Старий Лев» приніс моло­дій письменниці й Золо­тий герб Львова.

Другу книжку – «Рука­вичка» – теж створили львівські майстри. Саме так, бо всім відому казку оформлено у незвичайний спосіб: артбук ручної робо­ти з плетеними вставками. Фундатори згаданої твор­чої майстерні (дизайн-студії) Романа Романишин та Андрій Лесів займають­ся не лише артбуком, а й дизайном книги, графіч­ним дизайном, станковою графікою.

Каталог називається «White Ravens»: це перелік 250 кращих дитячих кни­жок, що їх видано у сорока країнах світу. Вважається, що «Білі ворони» – одне з найвпливовіших та авто­ритетних видань у царині дитячої та підліткової лі­тератури. Причому поря­док у списку значення не має, бо в каталозі не перед­бачено окремих місць для того чи іншого видавця.

Виявляється, Львівська обласна дитяча бібліотека щороку надсилає книжки до Мюнхена, в Міжнарод­ну молодіжну бібліотеку, і саме її співробітники ви­значають, які видання по­траплять до каталогу «Білі ворони». Отже, дві львів­ські книги були надіслані до Мюнхена, й обидві по­трапили до почесного списку кращих видань.

 ВШАНОВАНО ЮНИХ МИТЦІВ

 У приміщенні Навчально-методичного центру Федерації профспілкових організацій Чернігівської області урочисто відзна­чили переможців регіо­нального туру конкурсу дитячого малюнка «Охо­рона праці очима дітей».

 Майже сорок школярів, се­ред яких автори найбільш цікавих творів, їхні творчі керівники й батьки, зібрали­ся в актовому залі центру, де їх привітали члени орга­нізаційного комітету та журі.

Серед них, зокрема, і голова Федерації профспілкових організацій області Микола Богдан, заступник началь­ника теруправління Держгірпромнагляду області Сер­гій Дорошенко, заступник начальника управління ви­конавчої дирекції обласного Фонду соціального страху­вання від нещасних випадків на виробництві та професій­них захворювань України Володимир Корогод та ін.

Юні учасники конкурсу, які посіли призові місця, були відзначені грамотами й цін­ними призами. Школярі, чиї роботи виявилися найцікаві­шими й найбільш оригіналь­ними (усього 30 осіб), одер­жали подяки від організацій­ного комітету та територі­ального управління Держ­гірпромнагляду в Чернігів­ській області. Перші місця у своїх вікових категоріях по­сіли три дівчини: дві з Черні­гівської міської школи мис­тецтв і одна – з Корюківсько­го районного центру дитячої та юнацької творчості. При­зи також отримали виклада­чі образотворчого мисте­цтва, які підготували учнів-переможців конкурсу.

Проте нагородженням учас­ників конкурсу свято не за­вершилося. Усі діти разом із батьками та вчителями були запрошені до «солодкого столу». Під час гостини весе­лі клоуни розважали при­сутніх, а всі охочі танцюва­ли під запальні ритми попу­лярних дитячих пісень.

Віталій Копиш,

Заступник завідувача навчального відділу підприємства «Навчально-методичний центр» ФПО Чернігівської обл.

 ЧАРІВНИК ПЛАНЕТИ «ДИТИНСТВО»

 31 березня виповнилося 130 років із дня наро­дження Корнія Чуковського.

 У життя багатьох із нас іще змалечку назавжди ввій­шли його казки для дітей (насправді ім’я письменни­ка Микола Корнейчуков) з їхнім пісенно-мелодійним ритмом і захопливими сю­жетами. І якщо з часом сти­ралися з пам’яті якісь окре­мі рядки, то імена улюбле­них казкових героїв – що­найменше Айболить, Бар­малей, Мийдодір, Муха-Цокотуха, Тараканище – за­лишилися в ній на все жит­тя, виявилися яскравими й зрозумілими характеристи­ками. Письменник написав багато пречудових казок і віршів для дітей, але водно­час він був іще й видатним літературознавцем і пере­кладачем. Однак, як він за­уважував, його серйозні праці не дістали такого гуч­ного читацького резонансу, як «граючись написані» ди­тячі книжки.

Мати К. Чуковського була українка з Полтавщини і, як повідомив онук письмен­ника Дмитро Чуковський, його основною мовою була українська, він знав напам’ять Шевченків «Кобзар», «Енеїду» Котляревського. Любив українські прислів’я й приказки й до кінця жит­тя залюбки смакував галуш­ками та варениками з вишнями.

 ЮВІЛЕЙ ЖУРНАЛУ

 Першого квітня (а чого дивуватися?) виповни­лося 90 років найстарі­шому й добре знаному в Україні сатирично-гумористичному жур­налу «Перець».

 З цієї нагоди у Національ­ному музеї літератури України відбулися урочис­тості, де згадувалося, що видання, скажімо, у 80-ті роки минулого століття вважалося одним із найпо­пулярніших у Радянському Союзі – разом з не менш ві­домим «Крокодилом». Від­так наклад «Перця» пере­вищував 3 млн примірників (нинішній тираж – 10 ти­сяч). Мабуть, найвідоміший із редакторів був письмен­ник Федір Маківчук, котрий керував «Перцем» сорок років – з 1946 до 1986-го. З часів незалежності Украї­ни журнал редагує Михай­ло Прудник, який ствер­джує, що за гумористични­ми творами можна написа­ти історію будь-якої країни, з усіма її проблемами, не­досконалістю влади, люд­ськими пороками тощо.

Як відомо, першим редак­тором «Перцю» був україн­ський письменник і рево­люційний діяч Василь Еллан-Блакитний (попер­вах журнал називався «Червоний перець»). Тут друкував свої твори сла­ветний Остап Вишня. У се­редині 30-х років майже весь творчий колектив журналу було репресова­но, багатьох знищено. І фактично лише у роки ві­йни влада виявила проду­ману прихильність до мате­ріалів «з перчинкою», до­зволивши задерикуватому «Перцю» розважати між бо­ями радянських солдатів.

Сьогодні «Перець» на­тхненно працює із понад ста авторами, друкує мате­ріали різних жанрів – фей­летони, байки, памфлети, гуморески, сатиричні но­татки й, звісно, традиційні карикатури, викриваючи негативи нашої дійсності. А читач, як завжди, повинен уміти там, де треба, розсмі­ятися. Хоч інколи, мабуть, і крізь сльози...

 Сторінку підготувала Тетяна МОРГУН, «ПВ»

09.04.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини