ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Чарівний світ дитячої музи

Понад десятиліття тому Міністер­ство культури і мистецтв та Мінос­віти України разом із тодішнім Дер­жавним комітетом України в спра­вах сім’ї та молоді запровадили Всеукраїнський конкурс учнівської твор­чості (образотворче й декоративно-прикладне мистецтво), присвячений Шевченківським дням. Захід став традиційним, щорічним. А тема творчого змагання – «Ідея соборності України: творчість Тараса Шевчен­ка; народ, суспільство, держава, роди­на. Минуле, сучасне, майбутнє». Тож простір для фантазії величезний.

Спочатку кращі ди­тячі твори визна­чає кожна область, далі вони вируша­ють до Києва для остаточного оцінювання. Всю підготовчу, організа­ційну роботу, пов’язану з конкурсом, здійснюють працівники Державного ме­тодичного центру навчаль­них закладів культури й мистецтв України (дирек­тор Анатолій Корисько). Тут же, в приміщенні Наці­ональної музичної акаде­мії, відбувається й заключ­ний захід, де стають відо­мими імена переможців. Ось і цьогоріч хол другого поверху консерваторії запо­внили десятки творчих ро­біт дітей та юнацтва (від 8 до 17 років) – учнів загаль­ноосвітніх, шкіл естетично­го виховання та художніх з усіх областей України. Ре­презентовано олійні карти­ни, акварель, вишивку, пле­тіння, гаптування, гобеле­ни, аплікації, вироби з соло­ми, різьблення по дереву, малюнки олівцем, фарба­ми, фломастером, власно­руч змайстровані з різних матеріалів ляльки... І, окре­мо слід згадати, просто-таки неймовірної краси, ви­гадливості й майстерності витинанки.

Насправді йдеться не про виставку в нашому ро­зумінні: роботи було роз­кладено по периметру, аби члени поважного журі мали змогу добре роздиви­тися й відібрати ті дитячі роботи, які можуть претен­дувати на призові місця й нагороду, з урахуванням віку дитини й обраного нею жанру образотворчості. Во­їстину нелегке завдання!

Я попросила члена журі, директора Державної ху­дожньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка, заслуже­ного діяча мистецтв Украї­ни, доцента Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури Олену Авраменко коротко висловити свої враження та висновки щодо цьогорічно­го конкурсу.

– Спостерігається певна динаміка, і передусім тому, що сучасні матеріали да­ють дітям більше можли­востей розвивати образотворчі техніки, здебільшого в декоративно-прикладному мистецтві. Запам’яталися роботи з АР Крим, дуже цікаві Івано-Франківська, Сумська області, чу­дова Харківська школа ви­тинанки. Загалом на кон­курсі завжди представлені витинанки, але нині вони принципово нові, набагато складніші, є навіть багато­шарові. Журі традиційно намагається відібрати за обома номінаціями такі ди­тячі роботи, які не лише вправні з художнього по­гляду, а й вирізняються сво­єю оригінальністю, склад­ною технікою. Придивляє­мося до робіт молодших школярів: як правило, їхні праці привертають увагу своєю відвертістю, безпосе­редністю; часом таланови­та дитина, на рівні інтуїції, створює роботу кращу й преконливішу за твори старших дітей, які уже бага­то чому навчились. А пере­можців має бути аж 54 – по 27 у кожній номінації. Наго­роди вручатимуться під час Шевченківських свят у травні, в Каневі.

З ІСТОРІЇ ГІМНУ ДАХК «АРТЕМ»

ДО 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ БОГАТІКОВА

Знайомство і співпраця артемівців з незабутнім співаком, народним ар­тистом СРСР, народним артистом України Юрієм Богатіковим відбулися пам’ятного 2002 року. У березні в Національному палаці «Україна» Юрій Йосипович відпрацював концерт на честь свого 70-річчя.

А в травні 2002-го завод ім. Артема готувався від­значити свій ювілей: 110-річчя. До цієї дати компо­зитор Юрій Шевченко і поет Олександр Врата­рьов створили пісню «Ти наша доля – «Артем». І не­сподівано для нас, завод­чан, автор віршів, відомий поет О. Вратарьов сказав, що не може довірити таку пісню нікому, крім Кобзо­на чи Богатікова. Юрій Йо­сипович погодився. І саме він вперше виконав гімн заводу під час святкового концерту, що відбувся в Міжнародному центрі культури та мистецтв ФПУ.

Коли Ю. Богатіков заспі­вав: «Артем», «Артем», «Ар­тем» – завода родного марка», у людей на очах з’явилися сльози. Вони стоячи аплодували вико­навцеві вже з перших ряд­ків приспіву. Тричі викли­кали «на біс». Потім на сце­ну вийшов президент хол­дингової компанії «Артем» Олександр Качура, поклав співакові руку на плече, й вони вже вдвох, підтрима­ні всім залом, ще раз про­співали цей закличний ря­док. Після виступу Ю. Бога­тіков зауважив: «Шкода, що нині так мало пишуть пісень про робітничий клас, про людей праці».

На жаль, це було його останнє прем’єрне вико­нання. 8 грудня 2002 року Юрія Йосиповича не ста­ло. А от пісня, яку він по­дарував артемівцям, зали­шилась, стала гімном ко­лективу. І вже десять ро­ків поспіль на початку всіх офіційних, культурно-масових, спортивних за­ходів ДАХК «Артем» лунає гімн, який містить часточ­ку світлої пам’яті про ви­датного артиста.

2003 року компанія «Ар­тем» випустила компакт-диск із піснями у виконан­ні Юрія Богатікова. Назва диску – слова з артемів­ського гімну: «С тобой мы вчера и завтра…», і спра­ва тут не лише в безмеж­ній відданості артемівців рідному заводу, це також наша данина шані та пам’яті людини, що стала мистецьким речником ро­бітничого класу.

 Олександр КЕЛЬЇН, голова профкому ДАХК «Артем»

НА ПОЛОТНІ Й У ДУШІ

Як відомо, недавно вийшла друком непересічна праця – «Історія української вишив­ки», презентація якої відбула­ся в січні у київському Музеї де­коративного мистецтва.

Автор об’ємного видання – славетна дослідниця, док­тор мистецтвознавства Те­тяна Кара-Васильєва при­мушує читача подивитися на таку звичну для нас українську вишивку під зо­всім іншим кутом: як на ви­твір мистецтва й художнє вираження філософії націо­нального світобачення. «Основна ідея моя у ви­вченні народної вишивки, – зазначила автор книги, – полягає в тому, щоб проде­монструвати: вишивка ні­коли не була просто оздо­бленням речей. З одного боку, це витвір високої ху­дожньої якості, а з іншого – у кольори й орнаменти майстрині обов’язково вкладали свої думки, пере­давали свої почуття...» Ізкниги дізнаємося, що, приміром, є церковна ви­шивка, яка створювалася у монастирях. Ще один зріз мистецтва вишивання – співпраця майстринь та професійних художників... Так було при опорядженні Володимирського собору в Києві: вишивки створюва­лися за малюнками Васне­цова, Нестерова, Прахова. А коли представники укра­їнської інтелігенції працю­вали над формулюванням так званого українського стилю та вивчали мисте­цтво бароко, вони залучи­ли саме народних майстринь-вишивальниць до створення унікальних праць. Є також приклади співпраці народних май­стрів і художників-авангардистів. Уявляєте: україн­ська вишивка за авангард­ними малюнками! Майже всі роботи такого напряму було втрачено, але зна­йшлися ескізи, за якими створювалися відповідні вишивки.

Зрештою, як стверджує Тетяна Валеріївна, раніше існували понад 100 різних технік вишивання!

УСЕ МАЄ ЦІНУ

Торік у ЗМІ широко повідомлялося про те, що до вересня 2012 року (в деяких виданнях – до осені 2013го) Україна має збудувати пам’ятник жертвам голодомору у Вашингтоні.

Адже ще в жовтні 2008-го конгрес США дозволив українському уряду «спору­дити меморіал на вшану­вання пам’яті жертв голоду 1932–1933 років на феде­ральній землі округу Колум­бія». Тож 2009 року Мінкуль­тури України провело твор­чий конкурс, на який спів­шукачі подали 51 ескізний проект майбутнього пам’ятника. З них обрали 5, які й передали американській стороні для остаточного ви­значення переможця.

Прикметно, що попервах ішлося про виділення Укра­їною 4 млн грн на спору­дження меморіалу, проте задля версифікації підви­щення власного міжнарод­ного іміджу нашій державі довелося розподілити гро­ші «за статтями». Так, при­міром, відомо, що в січні у впливовій американській газеті Washington Post ви­йшло шість сторінок, при­свячених економіці й куль­турі України, і за цю вклад­ку МЗС сплатило 140 тис. доларів.

Отже, за повідомленням nr2.com.ua, український уряд своєю постановою від 8 лютого ц. р. виділив 1 млн 130 тис. грн на заходи, пов’язані з відкриттям ме­моріалу. Крім того, цей до­кумент передбачає значну фінансову підтримку укра­їнських громад за кордо­ном для випуску ними пері­одичних видань, підготов­ки та випуску теле- і радіо­програм, публікацій україн­ської тематики в закордон­них засобах масової інфор­мації, широке використан­ня з цією ж метою Інтернет-ресурсів. Передбачено та­кож фінансово підтримати українські закордонні гро­мади в організації та про­веденні ними науково-освітніх, культурно-мистецьких заходів україн­ського спрямування. Не за­лишаться поза увагою на­шої держави й українські школи за кордоном.

Сторінку підготувала Тетяна МОРГУН, «ПВ»

04.03.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини