ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

На перехресті пройдених доріг

Дід Мороз, Санта Клаус, Пер Ноель, Бабо На­талє, Йоулупуккі, Юлетомте... Що їх об’єднує? Та все! Це один і той самий новорічно-різдвяний персонаж, лише в різному вигляді. Свого часу вийшов американський фільм «На­зивайте мене просто Клаус», де Сантою врешті-решт виявилася не надто молода чорношкіра жінка! Тож річ зовсім не в зо­внішності. А в тому, що кожен із цих персо­нажів – істота посправжньому добра й лю­дяна, та ще новорічної ночі дарує дітям і до­рослим пречудові подарунки...

Звичай зустрічати Новий рік із при­крашеною ялин­кою й Дідом Моро­зом з’явився пере­дусім у Росії після того, як 1840 року надрукували каз­ку князя й письменника Володимира Одоєвського «Мороз Іванович». На­справді то було лише літе­ратурне опрацювання власне загальнослов’янської казки «Морозко», до­волі жорстокої, що розпо­відає про недоброго воло­даря зимових холодів, який до смерті заморозив ледачу дівку. Одоєвський пом’якшив сюжет, зали­шивши антигероїні життя й покаравши її лише на­мистом з бурульок.

Отже, Дід Мороз, хоч і не є суто українським пер­сонажем, був присутнім у східнослов’янському фоль­клорі з давніхдавен: ста­рий мешканець села в те­плому кожусі з червоним від холоду носом. Між ін­шим, побутувала й така ле­генда, що, мовляв, живе Мороз у лісі, в крижаній хатині, і коли хто наго­диться до нього в гості, вручає захожому щедрий подарунок. У свою чергу, й селяни практикували при­гощання Мороза: напере­додні Різдва старший у сім’ї виходив на вулицю, виносив їжу для зимового господаря.

До речі, Снігуронька так само персонаж напівліте­ратурний. Річ у тім, що 1873 року драматург О.  Остров­ський написав чарівливу весняну п’єсу «Снігуронь­ка», поклавши в основу сю­жету народну казку з дру­гого тому «Поетичних по­глядів слов’ян на природу» О. Афанасьєва. Попервах Снігурка виступала як до­чка Мороза, символ засти­глої під кригою води, але згодом письменники й по­ети, які вподобали цей ро­мантичний образ, переро­били дівчину на онуку го­ловного персонажа. Вона тішила і розважала дітла­хів на новорічні свята до 20–30х років минулого сто­ліття. Проте не влаштувала когось із вищого політично­го керівництва – і Снігу­роньку прибрали з усіх святкових заходів. Із чужої злої волі вона «розтанула», як і героїня О. Островсько­го, на довгі роки. Лише в 50-х роках зусиллями Льва Кассіля та Сергія Михалко­ва, які писали сценарії для кремлівських ялинок, золо­токоса й блакитноока по­мічниця Діда Мороза відро­дилася для своїх новоріч­них обов’язків.

За всіма переказами й літературними творами справжній Дід Мороз має сріблясте волосся та довже­лезну сиву бороду. Шуба його має бути червоного або синього кольору з бі­лим хутром (Санта Клаус носить коротку шубу). Шапка – напівовальна (в Санта Клауса – ковпак), розшита сріблом та перла­ми; довершують образ білі рукавиці й червоні (чи сині) чоботи або білі валян­ки. Обов’язковий елемент – посох (кришталевий чи срібний) із символом вла­ди, плодючості, щастя.

В Україні тривалий час, аж до початку ХХ століття, святкування Нового року поєднувало в собі язич­ницькі та християнські традиції й тривало 12 днів. Твердо вірили наші пред­ки, що ворожіння в ці дні є найбільш правдивими, бо відкриваються небеса. Останній день старого й перший день нового року були й лишилися святами Маланки (на честь Св. Ме­ланії, день якої, за Юліан­ським календарем, припа­дає на 31 грудня) та Васи­ля. Узагалі, за давньою традицією, з дідів-прадідів, українці 25 грудня святкували Різдво, 1 січня – Новий рік і 6 січня – Хре­щення. Проте перехід на нове літосчислення, яке одні конфесії підхопили, а інші проігнорували, вніс значну плутанину в сучас­ні новорічні свята. Те, що ми називаємо «старим Но­вим роком», насправді є «новим Новим роком», тоб­то за сучасним стилем, оскільки, як відомо, всі старі дати «зсунулися» вперед на два тижні. Та хай там як, тепер у нас Ма­ланка (своєрідний карнавал-перевдягання, в якому превалюють шлюбні моти­ви) святкується 13 січня, а Василь – 14го. До слова, в цих обрядах святкуваннях традиційно беруть участь ряджені з масками Кози, Ведмедя, Журавля, Бика й Коня, і саме це об’єднує загальнослов’янські уяв­лення: адже, скажімо, зо­браження Бика на посоху Діда Мороза є символом родючості й щедрості. По­пулярні на наших теренах маски Діда й Баби апелю­ють до язичницького ми­нулого українців, а улю­блені побутові, соціальні та етнічні маски завжди відтворюють тогочасну (сучасну) соціальну струк­туру українського суспіль­ства. І незмінно окрасою новорічних свят лишають­ся наші неперевершені ще­дрівки та колядки.

УСІ ПОТРІБНІ, ВСІ ВАЖЛИВІ

Французький Пер Ноель ніколи не з’являється сам. Поруч із ним пильний Пер Фуеттар (Дід із різками), який, правда, нікого не карає, зате уважно стежить за добрими й поганими вчинками дітей, а відтак дає поради Ноелю, що й кому дарувати. У словаччині мешкає «найзаконспі­рованіший» Дід Мороз – Єжишек. Його ніхто й ніколи не бачив, але він щедро обдаровує слух­няних дітей. Мешканці Лапландії переконані, що найголовніший Дід Мороз проживає саме в них, за Північним ко­лом, і притому дуже й дуже здавна. Це добрий лісовий дух, який допо­магає тим, хто заблукав у лісі, лікує хворих чи поранених звірів.

ДЕЩО ПРО САНТУ

Історія Санта Клауса починається саме зі Свя­того Миколая, улюбленця всіх країн, – доброго, уважного, щедрого на подарунки.

Та винахідливі американці, які «прийняли» Cв. Мико­лая з Голландії, піддали жару, додавши цьому пер­сонажу необхідний ново­річний антураж. У 1822 році мешканець Нью-Йорка клемент Мур напи­сав серію казок про те, що санта клаус прибуває на восьми північних оленях і потрапляє в будинки через димохід, аби залишити ді­тям подарунки. А 1869 року було надруковано вірші Жоржа Вебстера, де гово­рилося, що батьківщина Санти – Північний полюс. Через певний час з’явилися вітальні листів­ки, на яких був намальо­ваний дуже привабливий старенький санта клаус у червоно-білому костюмі.

І відтоді хтось вирішив, що цей образ винайшла рекламна служба компа­нії CocaCola, бо черво­ний та білий – її фірмові кольори. Насправді все було якраз навпаки: худож­ник Хадон сандблом почав працювати над рекламою компанії тільки на початку 30-х років минулого століт­тя. І його креатив, по суті, полягав лише в тому, що, використавши давно зна­йдений образ санти, який так вдало збігався із симво­лами компанії, рекламіст просто «вклав» йому в руку пляшку фірмового напою. Щоправда, вийшла зовсім непогана «взаємореклама». Оце й усе.

ДЕЯКІ ТРАДИЦІЇ

На Британських островах поширений звичай «впуска­ти» Новий рік. Це ніби сим­волічний рубіж – перехід від минулого життя до ново­го, майбутнього. Опівночі з першим ударом годинни­ка мовчки відкривають за­дні двері будинку, аби випус­тити старий рік, а з останнім ударом відкрива­ють передні двері, впускаю­чи новий.

У Шотландії в новорічну ніч, поважаючи звичай, під­палюють діжки з дьогтем і котять їх вулицями, спалю­ючи в такий спосіб старий рік та запрошуючи новий. А ще шотландці вважають: від того, хто першим заві­тає до їхнього дому в ново­му році, залежить благопо­луччя чи невдачі родини на весь поточний рік. Неабия­ку удачу обіцяє, на їхній по­гляд, візит темноволосого чоловіка, який приходить із подарунками.

Мешканці Бразилії на Но­вий рік вдягаються в усе біле й виходять до океану – дякувати богині моря. До маленьких човнів склада­ють різноманітні подарун­ки – квіти, парфуми, люс­терка тощо. Так бразильці висловлюють свою вдяч­ність за все добре, що було в старому році, та просять про добробут у новому.

В Італії, за переказами, в новорічну ніч можуть від­буватися різні дива, зокре­ма пов’язані з водою. При­міром, є така легенда: в од­ній із місцевих річок опів­ночі, саме під Новий рік, вода на мить зупиняється і стає... золотою. Традиція зобов’язує італійців їсти святкової ночі виноград, що висох у гроні: золоті ви­ноградини нагадують мо­нети. Той, хто з’їсть більше, в новому році зароблятиме краще за інших.

А в Іспанії та Португалії, де також вважають виноград символом достатку й здоров’я, належить у новорічну ніч із кожним ударом годин­ника з’їдати по одній вино­градині, щоразу загадуючи нове бажання. 12 ударів – 12 заповітних бажань на ко­жен місяць нового року.

31.12.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини