СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Люби те, чим займаєшся

Уперше про Миколу Помогалова та його ди­вовижний еко- й зоопарк «Лукомор’я», що в Севастополі, я почула в одній із радіопере­дач. І почала шукати матеріали про цю лю­дину. Хоча ні, спочатку була розповідь Ольги Іванової (передача «Сам собі») про ослячу ферму в селі Залісному неподалік Севастопо­ля. Поки тварини видавали кумедні звуки, учасники передачі – працівники ферми, у тому числі юнаки й дівчата, навперейми розхвалювали віслюків за їхній розум та «ін­телігентну» поведінку. Але причому тут Микола Помогалов? Тож усе по порядку.

Загадкову місцевість, де стоїть «дуб зелений», на якому «златая цепь», Олександр Пушкін не вигадав. У сиву давни­ну Лукомор’ям називали чималу частину Західного Сибіру, територію нинішньої Томської області. Саме там після смерті імператора опинився на засланні прадід поета Абрам Ганнібал. Окрім того, Пушкін вивчав щоденники шведського капітана, теж засланого до Сибіру. Отже, про майже казкове Лукомор’я дізнався з різних джерел, тож і використав милозвучне слово в прологу до «Руслана й Людмили». А за тлумачним словником Дмитра Ушакова лукомор’я– це морська затока, бухта.

Микола Микола­йович із ди­тинства звик багато працю­вати. Здобув освіту ветеринарного фельдшера, згодом служив у армії, про що згадує за­любки. Але за фахом не працював, пояснюючи, що зарплата жалюгідна, а всі «економічні відносини» за­звичай зводяться до «пляшки». Роботу кілька разів змінював: власного житла не мав, зате з’явилася сім’я, народилися доньки. «Аж тут саме Ра­дянський Союз розпався, – розказував М. Помога­лов, – і я пішов у бізнес».

Поїхав на батьківщину, взяв землю в оренду, виро­щував насіння кормового буряку, зміг непогано заро­бити, але інфляція швидко «з’їла» всі гроші. Тож вирі­шив повернувся у Крим і... започаткував ослячу фер­му. Рік займався нею осо­бисто, потім передав мо­лодшому братові.

Нарешті 2004 року при­дбав місцину Лукомор’я, яка тоді була повністю спустошена. Передусім по­ставив паркан, усе при­брав, облаштував вольєри для водоплавних птахів і ведмедя. Згодом Міністер­ство лісового господарства передало новому господа­реві фазанів. І помалу до містечка почали приходи­ти відвідувачі.

«Просто з вулиці ви проходите крізь чавунну ажурну хвіртку, – пише Та­мара Дьяченко, журналіст газети «Флот Украины», – і потрапляєте до казкового Лукомор’я, де вас зустрі­чає цілком задоволене життям поросятко Фунтік. Не інакше, як битися з чер­говим вітряним млином їде на коні лицар Дон Кі­хот, за ним на віслючкові – вірний зброєносець Сан­чо Панса. Під скляним ков­паком – черевички, які ко­ханій Оксані дістав коваль Вакула. Неподалік на лаві замислений сидить у брон­зі Олександр Пушкін із книгою в руках, а поряд живуть його герої. Взагалі пушкінська тематика по­сідає в парку особливе міс­це, територія наповнена ілюстраціями та скульпту­рами, пов’язаними з поезі­єю Пушкіна, любовно від­творено чудову атмосферу його незабутніх казок.

Паркову зону розбито на кілька секторів, кожен з яких виконує власні функції – інформаційну, естетичну, розважальну.

У цьому екологічному парку є власний театр, кілька музеїв – Мармеладу (кожна екскурсія завершу­ється дегустацією солодо­щів, що вельми припало до душі й маленьким, і дорос­лим відвідувачам), Радян­ського дитинства (про який «ПВ» уже писали), навіть Антропологічний індіан­ський, що присвячений ко­рінним мешканцям Амери­ки. До того ж, крім індіан­ських предметів культури й ужитку, в музеї є живі експонати: тропічні птахи, тварини й рослини.

У містечку повсякчас вирує життя: влаштову­ються свята, фіксуються різні рекорди, відзначають­ся дні народження звірів, відбуваються веселі шоу за участю мешканців «Лукомор’я»: птахів, віслюків, по­росят, метеликів. І багато-багато іншого.

Цікаво, що діти, які від­відують містечко, не лама­ють і не псують майно. Ми­кола  Помогалов перекона­ний, що з «важких підліт­ків» виростають хороші люди, треба лише знайти підхід до них, допомогти. Зокрема, багатьох підліт­ків він залучає до несклад­ної роботи, платить за це гроші. І дитина відчуває гордість, надто, коли ди­ректор іще й особисто по­тисне руку.

У цьому парку не про­сто легко дихається й по­чувається. Тут позбуваєш­ся шкідливих звичок. До­бре знаючи сленг сучасної молоді, М. Помогалов по­клав при вході справжній молоток, цвяхи і табличку з намальованою цигаркою та написом «Забий!». Допо­магає. Отже, гумор – справ­жній друг вихователя. Свою формулу успіху Ми­кола Помогалов визначив так: «Просто я роблю те, що мені подобається. Якось одна людина сказа­ла мені: «Миколо, роби все з любов’ю!» Коли стаєш старшим, мудрішаєш, то розумієш, що любов до сво­єї справи – це запорука успіху. Якщо працювати з любов’ю, все буде добре».

ВІСЛЮК – ТВАРИНА МУДРА!

– Чому ви обрали віслюків? – запитує кореспондент «ФУ», – адже всім відомо, що вони уперті!

– Нічого подібного! – емоційно відповідає Помога­лов. – Ви ж чули вираз «загнаний кінь»? Проте жо­ден віслюк іще не помер від перевантаження: коли відчуває, що вантаж йому не під силу, – зупиняєть­ся. І жодними вмовляннями його з місця не зруши­ти. Тому й кажуть «упертий як осел». Ця мудра тва­рина завжди зважує свої сили й можливості і є ві­рним супутником та помічником людини. Якщо тре­ба прокласти дорогу в непрохідній місцевості, ска­жімо, у горах, – наперед пускають віслюка, й там, де він пройшов, пробивають дорогу. Бо він обирає найбільш зручний та легкий шлях. У Середній Азії та на Кавказі – це столітні традиції.

ВЕЛИКЕ СЕРЦЕ, РУКИ ЗОЛОТІ

Традиційна серпнева виставка квітів у Печер­ському парку щороку стає дедалі вигадливішою, витонченішою, чарівливішою. Композиції воче­видь ускладнюються. У попередні роки нас теж захоплювали фантастичні квіткові композиції біля Співочого поля. І, здавалося б, далі дивувати відвідувачів важко чи, навіть, неможливо. Але ж – ні! Меж досконалості, як виявилося, немає.

Звичайно, цьогоріч тема «квіткового параду» – два­дцятиліття незалежності України: чимало компози­цій прямо на це вказують. День по дню людський по­тік на виставку не вичерпу­вався – і це попри те, що нині вхід зробили платним. Повсюдно чути вигуки по­диву й захвату; не змовка­ють, не втомлюються «пра­цювати» фотоапарати, ка­мери, мобільні телефони.

Невимовна краса й привабливість композицій стала для багатьох відвідувачів не лише приводом для роман­тичних почуттів, а й предме­том суто практичних розду­мів, оскільки чи не в кожно­го є балкон, клумба, приса­дибна ділянка. Просто не­можливо було не захотіти негайно ж перейняти якусь ідею, тенденцію, поєднання кольорів... Будь ласка! Тут же на виставці можна було при­дбати декоративні рослини, насіння, саджанці, причому їх кількість та розмаїття вра­жали. Тож як було піти додо­му без «заповітних» пакети­ків із цибулинками чи насін­ням, без хоча б маленького горщика з квітами?!

Подібні виставки київські фі­тодизайнери влаштовують у наших парках і в вересні. Як мовиться, спішіть бачити, поки всі зелені зони Києва не забрали під забудову...

ДЛЯ РІДНОГО МІСТА

Завдяки перемозі танцюристів у «Майдансі» міс­то здобуло не лише бажаний мільйон, а й отри­мало статус танцювальної столиці України.

У Кіровограді, в парку куль­тури та відпочинку «Ковалів­ський», відкрили ігровий майданчик, споруджений за мільйон гривень, виграний командою танцюристів міста у першому сезоні шоу «Май­данс» телеканалу «Інтер». Найбільший із десяти но­вих майданчиків відкрили міський голова Олександр Саїнсус та перший заступ­ник голови обласної ради Олександр Шаталов.

Як повідомляє кореспон­дент УКРІНФОРМу Ольга Пилипенко, учасники тан­цювальної команди самі обирали місця розташуван­ня ігрових майданчиків у мікрорайонах Кіровограда, крім заздалегідь визначе­ного Ковалівського парку. Загалом було створено одинадцять майданчиків: десять у Кіровограді та ще один, на прохання хорео­графа команди Олександра Лещенка, – у його рідній Олександрії.

Пізніше делеговані коман­дою «майдансерів» пред­ставники брали участь і в ініційованому облдержад­міністрацією конкурсному відборі підприємств-претендентів для облашту­вання дитячих майданчи­ків. Надійшли пропозиції від майже десяти компаній, котрі займаються виготов­ленням і встановленням та­ких дитячих споруд.

Олександр Шаталов пере­конаний, що це будуть най­кращі в країні дитячі май­данчики

Сторінку підготувала Тетяна МОРГУН, «ПВ»

11.09.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини