ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПРОФСПІЛКОВІ КОЛЯДКИ

С аме в таку атмосфе­ру запросила Феде­рація профспілок Волинської області 50 своїх ветеранів профспіл­кового руху Волині різних років на захід під назвою «Профспілкові колядки».

У холі, оформленому до на­годи під українську хату, зву­чать волинські колядки і зби­раються на гостину, як на святвечір люди, які в різні часи працювали керівниками первинок та обіймали більші чи менші посади в профспіл­кових органах області.

Шляхетні обличчя розчу­лені до сліз. Скаржаться один одному на самотність, хворо­би, але видно, що ця зустріч для них – подія року, а може, й десятиліття. Це яскравий спалах їхнього повернення в часи, коли вони були молоди­ми та щасливими.

У велику залу ресторану навчально - методичного цен­тру профспілок заходять по­сівальники, колядники із зна­менитого Волинського народ­ного хору на чолі з народним артистом України Василем Чепелюком. А незабаром по­чало творитись неймовірне – до зали не ввійшов, а вихо­ром влетів заслужений ар­тист Петро Чорний, який сво­їм розкішним голосом і ма­гічною циганською хариз­мою заполонив весь простір. А далі всі разом заспівали і «Червону руту», й «Очі чор­нії». Спогади, тости, колядки, жарти – протягом 4 годин ніх­то і не думав розходитись.

«Боже, так ще хочеться дожити до наступного року, щоб знову зустрітись у цьо­му товаристві», – сказала 87 - річна колишня голова профспілки працівників споживчої кооперації Віра Марківна Ткаченко. А нам, організаторам зустрічі, по­думалось: «Боже, дай їм сили, терпіння і здоров’я впоратись із своєю старістю, своїми хворобами і само­тністю. І дай великодушнос­ті і любові тим, хто знахо­диться поруч з ними».

Галина ДАНИЛЕНКО,

директор НМЦ профспілок Волинської області

ВБИРАЙ КОЖНУ МИТЬ ЖИТТЯ, АДЖЕ ВОНА НЕПОВТОРНА

ПРО ПЕРЕЖИТЕ ВІД ПРОЧИТАННЯ КНИГИ «ЖАР І ХОЛОД» ОЛЕКСАНДРА СИТАРА

У кожного з нас є свої знаменні віхи в житті, до яких підсві­домо повертаємось в плині днів. Пам’ять по своїх, одному Богу відомих, зако­нах, повертається то в світанкову мить, коли малим йшов на­зустріч сонцю рося­ною стежкою посе­ред жита, то в бентежність вечорової прохолоди, коли під надсадний дзвін цвіркунів вперше зазирнув в очі кохан­ню... Життя минає, з часом відчуття при­глушуються, а такі спогади виринають прозорими та виразними, грають весел­ковими барвами свіжості, пронизуючи єство, як і колись, очікуванням того єди­ного, справжнього, довгоочікуваного, заради якого ти з’явився на цей світ…

К нига «Жар і холод» про кожного з нас. Вона – заклик! Зупинись: виринь із сірої буденщини, розкрий широко очі і вбирай кожну мить життя, адже вона неповтор­на, за хвильку ти вже її не повернеш, хоч як би хотілося цього. В цьому радість і трагізм життя, жар і холод... Жар – у невимовній його красі, до­ступній кожному з нас у цьому світі. Холод – у невідворотності плину часу та його зворотному відліку. Автор, свідомо чи не свідомо, дає чита­чам формулу: будь уважним до життя, цінуй кожну його мить – вона неповторна! Підживлюй вогнище буття корисними і добрими вчинками, наповнюй його цікавими і змістовними подія­ми, людською вдячністю, справжністю, вірою в завтрашній день, і жар від нього неопалимою купиною зігріватиме від холоду забуття та мар­нотратства. Не давай змогу безнадії та байду­жості холодним подихом сковувати серце, пере­творюючи коротку мить перебування в цьому світі на холодну пустку безнадії.

Автор у своїх розповідях торкається тонких матерій душі, і за це йому щирий земний уклін і побажання, щоб вогнище його творчос­ті не згасало і радувало поціновувачів новими літературними образами та сюжетами.

З повагою

Володимир МАЙДАНЮК

31.01.2018

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини