26-ТА РІЧНИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: З ПРАПОРОМ У РУКАХ, З МОЛИТВОЮ НА ВУСТАХ
Керівники облпрофради та обласних
організацій галузевих профспілок Закарпаття взяли активну участь у заходах до
Дня Державного прапора та Дня Незалежності України, що відбулися в м. Ужгороді.
У
рочистості розпочалися на площі Народній покладанням квітів
до пам’ятника Тарасу Шевченку. Відтак, колона з розгорнутим 100-метровим
синьо-жовтим прапором, у якій крокували представники органів влади,
профспілок, інших громадських організацій, духовенства, учасників АТО,
громадськості міста, рушила до пам’ятника Августину Волошину на набережній Незалежності.
Попереду колони марширував ансамбль барабанщиць поліції Донеччини у парадному
обмундируванні, який приїхав до Ужгорода на запрошення голови Закарпатської
ОДА Геннадія Москаля. У церемонії покладання квітів до пам’ятників Тарасу
Шевченку та Августину Волошину взяв участь голова Закарпатської облпрофради
Володимир Фленько.
Офіційна частина свята відбулася в обласному академічному
музично- драматичному театрі. А в День Незалежності України урочисті заходи
продовжилися о 6-й годині ранку на площі Народній, де заслужений академічний
Закарпатський народний хор традиційно першим на світанку привітав країну із
святом «Молитвою за Україну».
Сергій БАРАНЧИКОВ,
завідувач відділу організаційно-
гуманітарної роботи
Закарпатської облпрофради
Фото автора
ТВОРЧІСТЬ
НАШИХ ДОПИСУВАЧІВ
ОЛЕКСІЙ ПЕТРУНЯ
СЕРПЕНЬ
Серпень розмазав по небу,
Як по листу, акварель.
Сіли ворони на вербу.
Крутиться карусель.
Літо кудись відступає
І залишається там.
Осінь по кронах ступає
Смуток приносячи нам.
Стадо хмаринок пасеться
Під батогами вітрів.
Літо не повернеться?
Щільний осінній покрив?
Може вже канула в Лету
Сонячних днів теплота.
А ностальгія за літом
Буде, коли мерзлота.
Рано, мій друг, ти сумуєш.
Літо повернеться знов.
Може, ти ще намалюєш
Дружбу собі та любов.
Вірити, що все ще буде,
Будуть від долі дари.
Холод тебе не остудить,
Не попелись, а гори.
МОЄ МІСТО
Як можна моє місто не любити?
Як залишати Київ так надовго?
А покидаючи, як не молити
Про зустріч, знов напружуючи
горло?
Як можна моє місто не любити,
Блукаючи Подолом, в Липках?
Кав’ярню на «Хресті» не
«освятити»?
Не слухати «В Підвалі» гру на
скрипках?
Як можна моє місто не любити?
І не футболити алеями каштани?
А вітер буде листя ворушити,
Як доктор, ними змащуючи рани.
Як можна моє місто не любити?
Над Лаврою зоря, трамваї
Куренівки,
І про «Динамо» з жаром говорити,
І відкривати таємниці
Борщагівки.
Як можна моє місто не любити?
Тут було все: приємно і не дуже.
Він зміг любові, дружбі нас
навчити.
Дай, Боже, нам довгого життя тут,
друже!
Як можна моє місто не любити?
ВЕРЕСЕНЬ
Вересень. Дощ. Одкровення.
Знову тремтіння натхнення.
Життя все ж річ позитивна,
Якщо є мета та активна.
Вір. Кохай. Сподівайся.
Мріяти ти намагайся.
Знай: добро повертається.
Життя щодня
починається.
10.09.2017
|
