ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ОСОБЛИВИЙ ТЕАТР ОСОБЛИВИХ ЛЮДЕЙ

7 квітня стартує спільна ініціатива, що має на меті сприяти толерантності та створенню рівних можливостей для людей з інвалідністю, – проект «Особливі».

У програмі заходу – пластична вистава особливого театру «Паростки» «Ма­ленькі історії великого міс­та» та допрем’єрний показ документального фільму Громадського телебачення про роль мистецтва як ін­струмента інтеграції лю­дей з інвалідністю у наше суспільство.

Головні герої фільму та ви­стави – люди з психічними особливостями, актори театру «Паростки». Театр існує понад 15 років і є першим в Україні творчим майданчиком, де творчі особистості із статусом «інвалід» отримують новий сенс життя. Він доводить ефективність реабілітації лю­дей із затримкою психічного розвитку за допомогою теа­трального мистецтва.

Театр-студія «Паростки» був створений у грудні 2001 року для розробки та впровадження інноваційної методики реабілі­тації засобами театрального мистецтва. Театр є активним учасником міжнародних та все­українських творчих фестива­лів. Проект існує завдяки під­тримці Спілки матерів дітей та дорослих осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних та фізичних порушень м. Києва «Сонячний промінь».

До підтримки проекту до­лучилися відомі українці: ак­торка театру та кіно Римма Зюбіна, музикант Дмитро Шу­ров (Pianoboy), арт-менеджер та музикант Павло Гудімов, Уповноважений Президента України з прав людей з інва­лідністю Валерій Сушкевич, спортсменки Паралімпійської збірної України Марія Лафіна та Аліса Колпакчи, співачка Олександра Кольцова та кіно­режисер, заслужений артист України Олесь Санін.

ВЕСНА УКРАЇНИ

Як тільки сонце стало припікати,

Весна струмками враз забрязкотіла,

Земля, рідненька наша мати,

До себе руки наші запросила.

Ці ніжні, лагіднії руки

Вона чекала крізь метіль зимову,

Терпляче зносила морозні муки,

Аби діждатися весни та щось зродити знову.

Як і в природі, на Вкраїні милій,

Поки що скутій холодом зимовим,

Людині тяжко знятися у вирій,

Бо не зросли у неї сильні крила.

Але людське тепло все більше, більше гріє

І розтопляє лід, де він віковий,

І кожен з нас щасливо розуміє,

Для неї користь принести і він готовий.

І розцвіте країна наша, Україна,

Після війни, недовго вже чекати,

Як та закохана дівчина,

Котру веде наречений вінчати!

Тож побажаймо нашій Батьківщині

Розквітнути, як той садок весною,

І всім побачити її майбутнє нині,

Зігріте серцем, повністю собою.

Нехай над нами скорше сходить

Одвічне сонце золоте,

І нашим людям благодать приносить,

Мир, щастя, процвітання над усе!

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Коли історію Вкраїни

Ми вивчили сумлінно до кінця,

Багато взнали ми про неньку милу,

Але ніхто не каже нині,

Чому так живемо, та де оті причини,

Коли ж дійдемо ми до славного вінця.

Засвоїли, як нашу рідну Батьківщину

Татари, турки, німці і поляки

Жорстоко грабували в давнину,

Як славно билися козаки,

Державність захищаючи свою!

Як київські князі із-за усобиць

Свою країну захистити не могли,

Як виникали різні в нас держави

Після татарської навали,

Та що робив народ в роки імли.

Які повстання, де були і чому,

І звідки розвиток пішов,

Який Мазепа був насправді й чому

«Підвів» Росію і до «зради» як дійшов.

Ми знаємо тепер і Ярослава, і Осмисла,

Данила, Наливайка і Петра,

Хмельницького Богдана, Орлика Пилипа,

Чубинського і Скоропадського Павла!

Знайомі нам тепер Універсали,

Які Центральна Рада прийняла,

Як билися стрільці з більшовиками,

Чому в тридцяті українці бідували,

Але не знаємо, чому і зараз кепські в нас діла.

Іван АРТЮХ

08.04.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини