ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

МУЗЕЙ НАФТОПРОМИСЛОВИХ СЕКРЕТІВ

Багатий прикарпатський край. На історико- культурну спадщину, родючі землі, працьо­витих людей… А ще – на оспіваних у творах Івана Франка нафтовиків, що своєю сумлін­ною працею нині пишуть історію нафтової промисловості України й Прикарпаття.

Ознайомитися з цією нелегкою справою – видо­бутком нафти – мали змогу і члени виїзно­го засідання президії ради профспілок Івано-Франків­ської області, що відбулося 26 грудня в с. Пнів Надвір­нянського району в Музеї нафтопромислів Галичини, розташованому на терито­рії навчально-курсового комбінату НГВУ «Надвір­нанафтогаз». Присутні пе­реглянули експозицію му­зею, дізналися про основні етапи становлення нафто­вої промисловості Прикар­паття. Музей нафтопромис­лів Галичини – унікальний культурно-просвітницький центр, який висвітлює роз­виток техніки і технологій нафтогазопромислового поступу в Карпатах, почи­наючи з XVIII століття.

На території комбінату учасники засідання також могли поспостерігати за способом видобутку нафти півторастолітньої давнос­ті, який у театралізовано­му дійстві відтворили акто­ри-аматори – працівники підприємства.

Приємною несподіван­кою для присутніх стала можливість власноруч ви­карбувати на унікальному автентичному ковальському устаткуванні пам’ятну ме­даль, присвячену 245-річчю промислового видобутку на­фти в Україні, чим, зрештою, і скористалися голова облас­ної організації профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисло­вості Василь Гриньків, голо­ва обкому профспілки пра­цівників агропрому Ганна Чорній. Ковалі прокатно-ре­монтної дільниці експлуата­ційного обладнання провели справжній майстер-клас ко­вальської справи, допомага­ли всім бажаючим освоїти ази цього мистецтва і своїми руками виготовити пам’ятну медаль.

Голова облпрофради Ігор Басюк подякував пра­цівникам НГВУ «Надвірна­нафтогаз» за цікаве дійство та продемонстровану май­стерність, відзначив високі управлінські здібності та творчий підхід голови про­фкому Олександра Діка­ньова. Профспілковий ко­мітет, у свою чергу, нагоро­див організаторів заходу почесними грамотами.

Перебування в Музеї на­фтопромислів Галичини, мальовничому Пневі, зали­шило незабутні враження у профспілкової делегації області.

Тарас ГРОСЕВИЧ

ЛЕГЕНДІ УКРАЇНСЬКОЇ ХОРЕОГРАФІЇ МИХАЙЛУ СУСЛІКОВУ– 95!

Коли 55 років тому виникла ідея створення в м. Ужгороді ново­го самодіяльного колективу високого рівня майстерності, очолити його запропонували колиш­ньому артисту балету Закарпатсько­го народного хору обласної філармо­нії, талановитому балетмейстеру Ми­хайлу Суслікову, який мав досвід ро­боти з відомим в області і профспіл­ках ансамблем народного танцю «Свалява» одного з найбіль­ших підприємств Закарпаття – Свалявського лісокомбінату.

Після конкурсного відбору на першу репетицію ансамблю 70 хлопців та дівчат прийшли у вересні 1961 року. Його виріши­ли назвати «Юність Закарпаття». Завдяки наполегливій ре­петиційній роботі під керівництвом Михайла Суслікова майстерність закарпатських аматорів сцени стрімко зроста­ла і невдовзі стала відомою широкому загалу. Поступово зба­гачувався новими яскравими номерами і репертуар колекти­ву, до якого ввійшли хореографічні композиції «В труді наша слава», «Закарпатське весілля», українські, словацькі, угорські та інші танці в постановці Михайла Суслікова.

Цікавою, зокрема, є історія створення танцю «Бокораші» за однойменною картиною відомого закарпатського художни­ка Йосипа Бокшая. В ньому яскраво проявилися новаторство і оригінальність творчої думки керівника колективу: він ви­ставив на сцені в один ряд танцюристів, які рухами імітува­ли хвилі бурхливої ріки Тиси. Ця постановка, оркестровку до якої зробив відомий закарпатський композитор Степан Мар­тон, мала величезний успіх під час численних концертів.

За десятки років творчої діяльності самобутній колектив під керівництвом Михайла Суслікова з успіхом представляв хо­реографічне мистецтво України і Закарпаття на фестивалях, гастролях, концертах по всьому світу, був володарем гран- прі міжнародних фестивалів, нагороджений Почесною гра­мотою Президії Верховної Ради УРСР, є лауреатом усіх всеукраїнських оглядів народної творчості та фестивалів ама­торського мистецтва, а його художній керівник у 1999 році отримав звання народного артиста України.

А як не згадати фронтові дороги Михайла Суслікова? На фронт він потрапив у грудні 1944 року, коли бригада артистів Запорізького обласного музично-драматичного театру в скла­ді 14 осіб була направлена до розташування 4-го Українського фронту, який вів бої на території Чехословаччини. Доводило­ся виступати на передовій, неподалік від лінії фронту – перед наступом наших військ, на горищах будинків у містечках, ви­зволених від ворога, у спеціально обладнаних наметах польо­вих військових госпіталів. Бувало, що несподівано розпочи­нався німецький артобстріл, у сотні метрів вибухали снаря­ди... На фронті Михайло Сусліков познайомився з молодою співачкою Лідією Муромцевою, яка стала його дружиною.

1 січня 2017 року Михайлу Львовичу Суслікову виповнилося 95 років.

Останніми роками з відомим самодіяльним колективом пра­цює донька Михайла Суслікова – заслужений працівник культури України Людмила Петрецька.

Сергій БАРАНЧИКОВ

07.01.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини