ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Свято храмів муз

Щороку 18 травня музейні праців­ники всього світу відзначають своє професійне свято. «Храм музи» – так перекладається грецьке слово mouseton, а по-сучасному це просто музей. У 1946 році було створено міжнародну організацію ICOM (International Council of Museums), тобто Міжнародну раду музеїв, з метою підтримки та розвитку музейної діяльності. Нині організа­ція має понад 27 тис. членів зі 115 країн світу й тісно співпрацює з ЮНЕСКО, а скликається кожні три роки в одній із країн-учасниць.

Нині в Україні діють 445 державних та комунальних музеїв; з них 27 безпосередньо підпорядковані Міністерству культури й туризму. За даними цього міністерства, загальний музейний фонд нашої країни нараховує понад 11  млн експонатів (ЛІГА БізнесІнформ). Лише в Києві маємо понад 80 музеїв, і серед поважних та широковідомих ще, приміром, такі своєрідні, як Аптека-музей, музеї води, пожежної справи, іграшок, хліба, мікромініатюр, однієї вулиці тощо.

Музеїв у світі де­далі більшає, відчутно зрос­тає інтерес лю­дей до історії та мистецтва, а тому – для популяризації накопиче­ної наукової та естетичної спадщини – запроваджено International Museum Day і, починаючи з 1978 року, таке культурне свято від­значається в понад 150 кра­їнах. Музеї гостинні за­вжди, але цього дня – осо­бливо! Неодмінно вигада­ють щось новеньке, діста­нуть із запасників малові­домі експонати, влашту­ють незвичайну виставку, організують концерт чи музично-літературну ком­позицію. Не кажучи вже про традиційну – і безплат­ну – «Ніч музеїв».

Скажімо, в Харкові таку провели вже вдруге. І в кожному закладі з настан­ням вечора людей лише додавалося. Вечірні освітньо-концертні програми, що тривали по шість-сім годин, охоче дивилися від початку й до кінця, а, ска­жімо, в музеї Клавдії Шульженко деяким спів­робітникам довелося поза­планово лишитися на всю ніч: кількість ескурсантів не піддавалась ліку. Тим більше, що живі картинки з життя легендарної спі­вачки й актриси доповню­вав блок караоке з її пі­сень. А ці пісні, цитуючи таки одну з них, сміються «над всеми модами века».

Люди, звісно, різні: одні обожнюють відвідувати музеї, інші до них байду­жі, а треті там втомлюють­ся й позіхають. Насмілюся з десятків київських музе­їв назвати принаймні два, де «третя категорія» навіть не встигне вдатися до звич­них відчуттів. Це, на мій погляд, передусім Націо­нальний музей медицини, один з найбільших у всій Європі, вимріяний і ство­рений заслуженим діячем науки України, доктором медичних наук, професо­ром Олександром Грандо, який і очолював його аж до самої смерті. До історії ме­дицини він мав особливий інтерес: «В музей я вкла­дав усе, що міг, – ідеї, сили, надії»; створив власну школу організаторів охо­рони здоров’я та істориків медицини і 25 років разом з невеликою групою поміч­ників на громадських заса­дах провадив широку нау­кову та пошукову працю, готуючись до відкриття музею.

Науково-методичні та документальні (аж зі ста­родавніх часів) матеріали й експонати тут викорис­тано в комплексі з архітек­турними, художньо-технічними й аудіовізу­альними засобами. З любов’ю та смаком створе­но оригінальні інтер’єри з портретними фігурами ві­домих учених і лікарів, є й діорами, присвячені визна­чним подіям в українській медицині. У цьому музеї аж дух перехоплює, і хто хоч раз відвідав його, дов­го не забуде.

Музей іграшок. Його створено ще 2005 року. До слова, першим, хто почав збирати й вивчати україн­ську іграшку, був Марко Грушевський, далекий брат першого Президента Михайла Грушевського, а далі справу продовжили його нащадки. У музеї – по­над 10 тис. експонатів. Це переважно іграшки від 30-х років минулого століття до часів незалежності. Добрі-добрі ляльки, ведме­дики, коники викликають майже болісне ностальгіч­не почуття. Навіть у під­літків. Особливо з огляду на той жахливий ширвжи­ток, здебільшого пластма­совий китайський і, як пра­вило, небезпечний з будь-якої точки зору, що нині пропонується дітям. Дер­жава забула про необхід­ність гуманної офіційної ідеології щодо виховання іграшкою, і лише окремі майстри намагаються по­вернути українській дити­ні цнотливу, рідну й милу ляльку, яка не відбирала б у неї дитинство, сприяла душевному спокою та са­мопізнанню.

Приміром, наприкінці ХХ століття в центрі уваги була «Боротьба з незаконним переміщенням культурних цінностей». останніми роками – «Му­зеї і туризм», «Музей – міст між культурами», «Му­зеї задля соціальної гармонії». Цьогоріч міжна­родною темою є «Музеї і пам’ять».

Ми вже згадували, що в День музеїв усі ці заклади культури повсюдно працюють безплатно. Та най­цікавіше, що в усьому світі (і в нас також) неодмінно проводиться традиційна «Ніч музеїв». Ось коли найрізноманітніші експозиції здаються осо­бливо цікавими, таємничими, незвичайними; ось коли голос століть лунає особливо заклично й дзвінко. Така музейна ніч відбулася в Україні з 14 на 15 травня.

ТИ НЕ ПОВІРИШ!

Ми вже торкалися теми музеїв сучасного мис­тецтва і, зокрема, філіалу Музею Гуггенгайма в Країні Басків, іспанському місті Більбао, на на­бережній річки Нервьйон. Цим архітектурним дивом нині захоплюється весь світ.

Будівлю в стилі деконструк­тивізму спроектував американо-канадський ар­хітектор, володар найпре­стижнішої в галузі архітек­тури Прітцерівської премії Френк Гері. І її одразу було визнано як одну з найбільш видовищних у світі, мало не найвеличнішу. В основі кон­струкції – сталевий каркас, моделювання якого викона­не на комп’ютері, що дозво­лило створити раніше не­відтворювані форми. Дах – із титанових панелей, що нагадують риб’ячу луску, а скляні поверхні дають вну­трішнім приміщенням біль­ше світла, роблячи сам му­зей практично прозорим.

Зовні приміщення викли­кає безліч асоціацій. Його, приміром, можна порівня­ти з якимось незвичайним міжпланетним кораблем із далекого майбутнього. А можна з дивовижним пта­хом чи такою ж квіткою. Мабуть, ближче до правди ті, хто бачить у цій величез­ній металевій конструкції квітку (в центрі вона сягає висоти 55 метрів), а її «пе­люстки», що розходяться в різні боки, – це вигнуті та видовжені об’єми, де роз­ташовані анфілади вистав­кових залів для різноманіт­них експозицій. Френк Гері віддає перевагу м’яким контурам і стверджує, що «безладність вигинів при­значена для вловлювання світла».

Постійні експозиції музею присвячено мистецтву ХХ століття. Як повідомляє ru.worldpoi.info, інсталяції та електронні вироби переви­щують за кількістю тради­ційні картини і скульптури. Центральна частина колек­ції – серія сталевих скуль­птур «Сутність часу» робо­ти Річарда Серра.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...

Найпопулярнішим у світі му­зеєм вважається французь­кий Лувр. Слідом ідуть Бри­танський історико-архео-логічний музей у Лондоні, Національна галерея мис­тецтв у Вашингтоні та музей Метрополітен у Нью-Йорку.

У Києві найбільш охоче від­відують Музей воскових фі­гур і Музей води.

У Парижі є Музей міської ка­налізації. Експонати оповіда­ють таємниці стоків і каналів із 1200 року й до сьогодні.

В Амстердамі (Голландія) створено Музей сексу. Пер­лини колекції – картини славетних художників Ремб­рандта і Вермеєра. У цьому ж місті є Музей сумочок та гаманців. Ще один неорди­нарний голландський за­клад – Музей інквізиції.

У Дрездені розташовано Ні­мецький музей гігієни, де зі­брано колекцію незвичай­них моделей техніки й ін­ших експонатів, які допома­гають людям пізнати себе, так би мовити, зсередини. Найбільшу увагу відвідувачі зазвичай приділяють скля­ній жінці, що наочно демон­струє роботу організму.

Музей сільниць та перечниць є в місті Гетлінбурзі шта­ту Теннессі в США. Тут зібра­но численну й неповторну колекцію: предмети незвичайних форм та найрізнома­нітніших кольорів, виготов­лені з різних матеріалів.

За інф. SuperStyle.ru

Сторінку підготувала Тетяна МОРГУН, «ПВ»

26.05.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини