« на головну 21.07.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1253)
20
Червень
 
Інтерв’ю
 
СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Культура

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

Доля звела нас із ним на Майдані. Була Революція гідності, була черго­ва спроба «беркутні» «зачистити» центр Києва, чергова спроба моско­вії знову загнати українців у свою «азіопу». Українці мали свою власну думку. Поруч із нами, киянами, стояли закарпатці й галичани, черні­гівці й харків’яни, кримці й одесити. Був серед нас і Сергій Мартинюк. Із Балти – є таке місто на півночі Одещини.

Цими осінніми днями учасники балтського аматорського театру готуються до постановки нової п’єси «Краще померти стоячи, ніж жити на колінах», яку цьогоріч на­писав їхній земляк Сергій Мартинюк – добре знана не лише на Одещині люди­на. Для нього як письменника-аматора це новий жанр. Але сама тема п’єси – по­дії на Майдані, відомі під назвою Рево­люції гідності, боротьба за незалежність України, любов до рідної землі, справж­нього, непоказного патріотизму, – не просто ненова для автора. Це ще один прояв його усвідомленої літературної, художньо-публіцистичної й громад­ської діяльності. Діяльності повсякден­ної і послідовної. За словами одного з побратимів, «Сергій Мартинюк є взірцем нескореності українського духу, гід­ності та патріотизму. Він ніколи не грав у гідність, він живе з гідністю!». А пер­ша книжка Сергія Мартинюка – «Здобу­ли волю – здобудемо долю» вийшла 2007 року, тобто літературний стаж автора поки що вклався в одне десятиліття. Активний учасник Помаранчевої ре­волюції. З початку 2000-х років роз­горнув громадську діяльність не тільки в своєму районі. Був актив­ним учасником розвитку козацтва на Одещині, зокрема в Балті – отаманом міського козацького осередку. До 2015 року включно виявляв велику актив­ність як депутат районної ради. 2012-го та 2014-го балотувався в народні депута­ти України. У березні 2014 року за подан­ням Ради громадських ініціатив Майда­ну став радником Голови ФПУ. Нині Сер­гій Мартинюк відомий як голова органі­зації «Благодійний медичний фонд «Ле­леко». У рідній Балті багато хто вважає його націоналістом, на що він з гордістю пояснює опонентам: «Націоналізм – це любов до свого й повага до чужого!».

Уже перша книжка Сергія Мартиню­ка викликала чималу цікавість читачів своєю актуальністю та щирістю. Ще більший успіх у читачів мала його на­ступна книга «З Україною в серці» (2008), де головною була однойменна історико- публіцистична праця, в найближчі роки значно розширена за рахунок «пост­скриптумів». Це надало особливої пере­конливості історико-публіцистичним роздумам про долю України, нищівній критиці російської історіографії.

І все ж найбільшим успіхом Сергія Мартинюка як літератора-публіциста став досить солідний том «Горжусь, что я украинец» (два видання: 2010 та 2012 рр.). Це не просто своєрідне продовження теми попередньої книги. Головною тут є та сама праця «С Украиной в сердце» – дещо оновлена, значно доповнена і розширена.

«З Україною в серці» – це справжня полум’яна публіцистика із залученням огрому фактів, посилань, документів, спо­внена не тільки прагнення розвінчати московську політику в тривалому істо­ричному часі, а й відчутного зі сторінок почуття палкого патріотизму щодо рідної України і віри в її прекрасне майбуття.

За пропозицією деяких громадських ді­ячів і науковців восени 2013 року книгу Сергія Мартинюка «Горжусь, что я украи­нец» було висунуто на здобуття Національ­ної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Із плином часу в пресі з’явилися й українські твори Сергія Мартинюка. Особливо ж порадував письменник ви­пуском книжки «Я українець і маю ро­зум переможця» (2011). До неї увійшли чудова повість «З українським серцем», низка оповідань та деякі публіцистичні виступи.

Сергія Мартинюка можна назвати ще молодим прозаїком і публіцистом, та нині він на творчому піднесенні: у його планах і нова п’єса, й повість, і нові ві­рші. Тож хай йому щастить на життєвій і творчій ниві!

Володимир ШОВКОШИТНИЙ,

«Літературна Україна»

 

КНИГА БАГАТОДІТНОЇ МАМИ- ПРОФАКТИВІСТКИ СТАЛА СВЯТОМ

Здається, не так вже й давно мо­лодий фахівець Марина Провото­рова принесла до редакції газети «Сєверодонець­кий хімік» свої ще боязкі вірші. Ми включили їх до збірки «Муза в робочій спецівці», і це дало добрий творчий імпульс поете­сі-початківцю. У «технаря» чудово ви­ходять ліричні образи.

Тепер уже про неї, що стала лауреатом пое­тичних фестивалів, кажуть як про автора, визнаного і літераторами, й читачами.

«Натхнення, – ділиться Марина, – мені дає сімейне щастя. Ми з чоловіком вирішили, що ді­тей у нас має бути, як-то кажуть, повна хата».

Випустивши збірник для дорослих, Марина ви­рішила наступний написати для дітей, насампе­ред для найменших. Оскільки вона дружить і з музикою, то деякі вірші перетворила на пісні.

У ПрАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», де Марина Провоторова працює провідним інжене­ром-програмістом відділу головного метролога, її знають і як досвідченого профспілкового акти­віста.

«Профспілковий комітет, керівництво підприєм­ства підтримали поетесу, – каже голова профко­му Валерій Черниш. – І от світ побачила її дитя­ча книга з близькою кожному назвою – «Слово мир і слово мама». Вона вже надійшла в нашу профспілкову і міські бібліотеки. І одночасно в Палаці культури хіміків провели її прем’єру – до пари поетичному жовтню».

Радість отримали і діти, і їхні батьки, котрі при­йшли на поетичне свято. Авторка читала вірші, а її старший син Кирило виконував мамині пісні під гітару. Зрозуміло, не тільки він – із не мен­шим задоволенням це робили і учасники дитя­чих художніх колективів Палацу культури. До презентації долучилися також місцева художни­ця Юлія Боярчук, яка барвисто оформила видан­ня, шанувальники поетичного таланту Марини з усього міста.

«Готували це театралізоване свято цілими роди­нами, – розповідає директор Палацу культури хіміків Олена Кисіль. – Одні виготовляли деко­рації за тематикою книги – з пісочницями-гриб­ками, гойдалками, велосипедами, навіть із паро­плавами, інші збирали іграшки, малювали улю­блені образи з мультиків, треті розучували нові вірші».

Нові – це, виявляється, ті, що Марина Провото­рова написала вже для наступної книги. Діти ростуть швидко – отже, потрібно встигати за ними.

Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ

 

03.12.2016



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

10.07.2024 21:02

08.07.2024 20:16

08.05.2024 21:25

08.05.2024 21:01

05.04.2024 21:44

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання