ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Є сила і правда, і є Україна!

Військовий експерт Олексій Арестович у своєму блозі недавно написав: «Знаєте, ми як країна здійснили справжнє чудо у цій війні... У конфлікт армія вступи­ла не готовою ні морально, ні професійно, ні технічно... Але стала на ноги феноме­нально швидко. Росія (агре­сор) у тотальному провалі, їй ледве вдалося ціною зовніш­ньо- і внутрішньополітич­них ускладнень та величез­них витрат... взяти в нас хіба 2% території, які ми все одно заберемо назад. Ні – ми мо­лодці. Справжні. Непідробні. Слава все ж таки Україні!..»

Ці останні слова – не як гасло, а як піднесення патріотиз­му, народжене власним досвідом, лунають дедалі частіше і з різних приводів. Адже, приміром, скільки прекрасних нових пісень створено українськими митцями лише впро­довж минулого року! Це чудові ком­позиції до 200-ліття з дня народжен­ня Тараса Шевченка на слова Коб­заря, це й велично оспіваний – і не лише самими українцями, а й наши­ми друзями з-за кордону – Євромай­дан та його герої. Згадаймо, примі­ром, «Брат за брата» від гурту Kozak System або «Стіна», «Вставай», «Я не здамся без бою» Святослава Вакар­чука, «Це наша революція» Лесі Го­рової тощо, пісні, присвячені героям Небесної Сотні...

Нечуване піднесення народного духу, потужна хвиля єднання та бра­тання, те життєдайне почуття єднос­ті народу України, нової свідомості, згуртованості, ніжності й мужнос­ті, що на «окремому» свіжому кри­лі приніс вітер тривожного, важкого й трагічного 2014 року, начебто від­крили якісь умовні шлюзи нашим вітчизняним митцям – нова музи­ка, нові слова, нові й нові виконання полилися широким, могутнім, заво­рожуюче прекрасним потоком. І, до слова, якщо в період Другої світової – Великої Вітчизняної війни україн­ські піснетворці безумовно поступа­лися своїм російським колегам, що створили незабутні пісні того воєн­ного часу, то нині наші українські вояки, котрі в зоні АТО відстоюють волю й територіальну цілісність України, мають яскраві, талановиті поезії, пісні, гімни та марші, чимало з яких присвячено окремим баталь­йонам і бригадам: «Ніхто, крім нас», «Україна переможе!», «Герої не вми­рають», «Залізний дух», «Україна – мати героїв», «Нашим військовим» тощо.

Чудові вірші й пісні створили Леся Горова, Анатолій Матвійчук та багато інших професійних і самоді­яльних митців. Заслужені артистки України, сестри Леся й Галина Тель­нюк разом з гуртом Kozak System за­писали молитву «Повертайся жи­вим!». Лідер гурту «The ВЙО» Ми­рослав Кувалдін, побувавши у зоні АТО, побачив, що українським воя­кам бракує енергійних, сильних пі­сень, які підтримували б їхній бойо­вий дух. Відтак музикант написав для наших бійців пісню «Залізний дух» і «закликає своїх колег відійти від трагічно-романтичної патетики, а звернутися до героїчних мотивів: «Мені здається, що нашій країні за­раз потрібні саме піс­ні переможців; не пісні жінки, яка плаче вдо­ма і молиться «повер­тайся», а пісні з героїч­ним настроєм», – чита­ємо на сайті culture.ua. До слова, такого ж по­гляду стосовно характе­ру пісень, створених для українських гвардійців, дотримується й військо­вослужбовець, лейте­нант Олександр Ткачук, автор пісні «УКРОП».

Група «Тартак» (у пе­рекладі – лісопилка) на чолі зі своїм фронтме­ном Олександром Поло­жинським у листопаді 2014-го виклала в Інтер­нет нову пісню «Висота / Ніхто, крім нас», при­свячену українським десантникам (подвій­на назва твору пояснюється тим, що вже існувала пісня «Ніхто, крім нас» – Земля горить від крові і від поту / Ридають матері у мирний час / Ніх­то, крім нас, не зробить цю роботу / Ніхто, крім нас, ніхто, крім нас!).

«Якось недавно я почув пісню Ми­рослава Кувалдіна, яку він написав на прохання військових, і вже тоді зрозумів, що такі речі потрібно ро­бити. Пізніше у нас на сайті групи я побачив, що якийсь десантник на­писав прохання створити пісню для українських десантників, а невдовзі після того моя подруга з телебачен­ня спілкувалася з якимсь високопо­садовцем з Міністерства оборони, і він їй скаржився, що нашому вій­ську бракує сучасних військових пі­сень. От вона й попросила мене на­писати», – розповів Олександр Поло­жинський (fdr.com.ua). Це стало для гурту переконливою мотивацією – й пісня з’явилась. А в грудні мину­лого року «Тартак» уже представив свій новий твір у Києві на сольно­му концерті, присвяченому 18-річчю колективу.

• Культурному прориву бути!

Не виходячи з контек­сту: новорічний мос­ковський «голубий вогник» на телеканалі Інтер, навколо якого вибух­нув справедливий скандал, до всього ще й став своєрід­ною контраверсією вищеска­заному. Маю на увазі, що, як на мене, російському музич­ному шоу-бізнесу, схоже, більше немає чим похвалити­ся, адже не прозвучало жод­ної нової яскравої пісні. Прак­тично все співалося на давно написані популярні мелодії... з новими словами «під ре­альний час». З одного боку, ніби безпрограшний варіант, бо все поспіль упізнаванне, з іншого, – все ж таки доволі вразливий, бо не вийшло на­віть «старих пісень про голо­вне».

Зате в нас, в Україні, митці й справді працюють з вогником. Можна підписатися під кож­ним словом тези, вміщеної на life.pravda.com.ua: «Тішить, що з кожним роком українська музика розвивається, набира­ється самобутності й фантазії, а якісні українські музиканти все міцніше тримаються один за одного. Культурному прориву бути!»

Як відповідати – то розгромно

У відомій пісні «Ніхто, крім нас» про ві­йну в зоні АТО сказано: «чорна, брехли­ва». Після демонстрації одного із сюже­тів російського «Першого каналу» про начебто розіп’ятого хлопчика у Слав’янську опозиціонер Олексій Наваль­ний назвав авторів сюжету «чокнутими збоченцями» і наголосив, що «журна­лістів за таке реально треба судити» (gordonua.com). Однак далі – більше: на російські телеканали виходять перші художньо-пропагандистські фільми.

Користувачі соціальних мереж справед­ливо обурені. Але якою має бути най­краща «наша відповідь Чемберлену»? Відтак на доволі цікаву статтю Володи­мира Голишева натрапляємо на сайті uainfo.org/blognews. Вона велика, а, як-то кажуть, «у двох словах» має такий ви­гляд. Автор категорично проти так зва­ної «перегорнутої кальки», тобто схожих пропагандистських фільмів, лише з про­тилежним знаком. Водночас відомо, що в Україні на сьогодні відзнято чимало неоціненного документального матеріа­лу й бажано, аби він потрапив до рук масштабного документаліста-публіциста, митця з іменем, котрого світ не лише знає, а й поважає та сприймає.

Непогано було б зняти український теле­серіал; Володимир Голишев навіть ви­значає конкретні окремі «епізоди», інак­ше кажучи, сюжети майбутніх серій.

При всьому тому у фінансово-виробничих питаннях слід робити ставку, вважає ав­тор, на українських олігархів та українофі­лів у Голлівуді, створювати грамотні заяв­ки й стукати у двері найбільших компаній-виробників серіальної (як художньої, так і документальної) продукції. Якщо одна з таких дверей прочиниться й спільними ін­тернаціональними зусиллями відомих митців України та світу вдасться створити правдивий якісний кінопродукт, сформу­вати правильну, об’єктивну, адекватну думку в Європі та Америці, переконати й підкорити глядачів у різних країнах, – «ін­формаційну війну Україна виграє в Росії з розгромним рахунком» (там само).

Новий патріотичний кліп

Тетяна Моргун

спеціально для «ПВ»

Ще в жовтні минулого року прес-служба Мініс­терства оборони України повідомляла, що український військовослужбовець батальйону територіальної оборони лейтенант Олександр Ткачук, котрий охороняв кордон, перебуваючи у від­пустці, відзняв чудовий кліп на пісню «Я не дозволю вбивати мого брата» на слова й музику Марини Тимо­фійчук. Олександр був автором ідеї цього кліпу, а по за­вершенні зйомок повернувся до зони АТО, щоб продо­вжити службу. Текст (його було надруковано в обох ви­даннях антології майданівських віршів «Небесна Сотня») і музика народилися на Майдані, а сам сюжет кліпу виник уже в період війни на сході України. Зворушливе відео мало широкий суспільний резонанс, а на сторінці Міноборони України у Facebook з’явився такий комен­тар: «Наші вояки – гордість, честь та мирне майбутнє України», зазначає obozrevatel.com.

Нині ж український медіапростір повідомляє, що в Києві напередодні Нового року було презентовано нову патрі­отичну пісню Олександра Ткачука «Укроп» та одноймен­ний кліп. Відео, вміщене на Youtube, ідеально корес­пондується з настроями кращої частини нашого суспіль­ства й уже має безліч позитивних відгуків. За словами автора, слово «Укроп» розшифровується як «Україн­ський опір» і стосується кожного українця. Як відзнача­ють «Факти», Олександр написав слова просто на пере­довій. У той час – восени, в окопах – нашим воїнам бра­кувало піднесення, мотивації, казав Олександр Ткачук, а тому він захотів написати таку пісню, котра підносила б бойовий дух побратимів, давала зрозуміти, хто ж такі українці та чому вони неодмінно стануть переможцями. Пригадується, як в одній із недавніх радіопередач Олек­сандр Ткачук наголосив, що постарався уникнути іноді характерних для сучасних пісень суму, сліз чи нарікань. У його пісні – справжня чоловіча впевнена сила, здоро­ве моральне начало, впевненість та ясний заклик. Ця пісня – концентрований позитив, вона повертає людям чуття єдиної родини, відчуття необхідності захистити наші непроминущі цінності, котрі цементують кожну сім’ю й увесь народ, роблячи його непереможним!

Твір «Укроп» дуже сподобався українській рок-групі «Гайдамаки», й музиканти створили навдивовиж пози­тивну, сповнену сильної та доброї енергетики музику в жанрі рок-фольк (newsru.ua). Створений кліп короткий і вражаючий, у ньому немає битви та крові, зате чимало української символіки, гарту, єдності й завзятості. Це со­ціальний портрет із героями різного віку, котрі й сприй­маються як запорука неодмінної та остаточної перемоги – завдяки внеску кожного українця.

Варто хоч раз подивитися цей кліп, – і він не відпустить, звучатиме в вас: «УКРОП – то народ єдиний / УКРОП – то народ міцний / УКРОП ніколи не згине / УКРОП вічно живий»...

17.01.2015

Тетяна МОРГУН спеціально для «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини