ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Ненавидить сум, любить мир...

 Тетяна Моргун

спеціально для «ПВ»

«Серце Варшави». Так називають найгарні­ший парк столиці Польської республіки – Лазенки, розташо­ваний на 76 гектарах. Точніше, йдеться про архітектурно-парковий комплекс, бо Łazienki Królewskie охоплюють і пишні палаци. Щодо власне парку, то тут поєднуються англійський і французький стилі ландшафтного дизайну, проте все навкруг має надзвичайно гармоній­ний вигляд. А щодо природної окра­си цієї місцини, то з такою роллю блискуче справляються, зокрема, трьохсотрічні дуби й буки.

Історія парку Лазенки, пише videostrannik.ru, розпочинається з ХIII століття, з фортеці Уяздов у кня­зівстві Мазовія. Далекоглядно розмі­щена на високому березі Вісли, понад переправою через річку, ця фортеця колись являла собою земляний вал з дерев’яними укріпленнями. Терито­рія сучасного парку була вкрита гус­тим лісом, і мазовецькі князі полюва­ли в ньому на турів. Як свідчать доку­менти, 1262 року Уяздов зруйнували литовські війська, а під час їхнього вторгнення на польські терени було ще й спалено столицю Мазовії міс­течко Плоцьк. Як то не дивно, але саме з цих трагічних подій і почина­ється історія Варшави та королівсько­го парку Лазенки, бо всі наступні гос­подарі у міру сил та снаги опікували­ся розбудовою цієї гарної території.

Пишуть, що впорядкування маєт­ку Уяздов почалося 1548 року, а 1571-го завершено будівництво великого дерев’яного палацу; роботами керу­вала дружина польського короля Стефана Баторія Анна Ягеллонка, котра, власне, й вважається засно­вницею королівських лазенок: за її владарювання з’явилася перша дерев’яна купальня. Адже «лазен­ки» в перекладі з польської саме й означають «купальні» (лазні). Зі ске­лі, на якій височів палац, вибиті схо­ди вели униз, до джерела, біля якого й було влаштовано королівську ку­пальню. Понад дверима – накресле­ний латиною ребус, і як його розга­дати, то читаєш: «Цей дім ненави­дить сум, любить мир, пропонує ку­пання, рекомендує сільське життя та запрошує на гостину добрих лю­дей». А попід скелею розкинулася заросла лісом місцина, де утримува­ли тварин: на них уже не полювали, а саме утримували – такий собі при­ватний звіринець. Посередині збу­дували альтанку, звідки Анна Ягел­лонка та її гості спостерігали за по­бутом тварин і птахів. Одна з того­часних поем так змальовувала цей звіринець: «Там тварини різні – оле­ні, кролики, зайці й серни. У ставках плавають риби, весело виспівують птахи» (knigi-chitaty.ru).

На початку ХVII ст. інший поль­ський правитель, Сигізмунд III Ваза, збудував розкішний кам’яний палац з двома баштами та внутріш­нім двором у стилі раннього бароко – Уяздівський замок. Краєвид, як сказано, був чарівний. Незабаром палац перейшов до маршала Станіс­лава Любомирського, й за його на­казом у лісовій гущавині було збу­довано два гарні павільйони – Лазня (купальний) та Ермітаж, причому Лазня стояла на штучному острівці, оточеному водою. За цього ж госпо­даря створено й парк, а оскільки Лю­бомирському над усе подобався па­вільйон Лазня, то й парк названо Ла­зенками. На сьогодні гарну будівлю лазні сховано в стінах головної пам’ятки – Палацу на виспі, тобто Палацу на острові (або Палацу на воді). Цей Палац інтригує, він був і лишається головною окрасою Коро­лівських Лазенок.

У принципі тут весь час щось бу­дували, перебудовували, змінювали й усі нові будівлі неодмінно намага­лися розташувати поблизу річки чи ставка. Приміром, як пише liidweb.com, згаданий Палац на воді перебу­довувався з 1772 до 1793 року. Попер­вах будівлю було оформлено у китай­ському стилі, чимдалі вона ставала еклектичною, хоча поєднання різних стилів не позбавлене гармонії.

 Розкішне «серце Варшави»

 У 1767 році наступний воло­дар, король Станіслав Ав­густ Понятовський, додав до Лазенок палац Бельве­дер і мав намір влаштувати тут ко­ролівське фарфорове виробництво, проте досвід із фарфором ви­явився невдалим. Аось фаянс ви­ходив прекрасний, і згодом Поня­товський навіть відправив сервіз зі ста шістдесяти предметів у по­дарунок турецькому султанові Абдул-Гаміду, пише knigi-chitaty.ru.

Згодом з’явився гарний Мисле­вецький замок з багатющим на­стінним розписом. Усіма трьома палацами король користувався по черзі, переїжджаючи з одного в інший. Поволі облаштовувався й парк: тут уже було чимало ка­налів, струмочків, ставків з чи­стою духмяною водою, місточків, галявин. Король обожнював пла­вання по цих каналах та ставках на пишно прикрашених човнах під балдахіном (там само).

На ставку перед головним фаса­дом Палацу на воді є острівець, де посеред штучних руїн (романтич­ний і не байдужий до мистецтва король звелів зобразити руїни Пальміри) влаштували сцену літ­нього театру з трьома рядами ла­вок. Ана березі, ближчому до ост­рова, збудували амфітеатр на 1500 місць. Його прикрасили 16 статуй з вапняка, що відтворювали постаті славетних драматургів.

Цікавий і Маленький Білий дім – чарівна вілла, оточена садом (власне, перша будівля, зведена спеціально для королівської ро­дини). Отже, саме за С.-А.Поня­товського, тобто наприкінці ХVIII ст., парк набув того вигляду, котрим варшав’яни й туристи з усього світу милуються й сьогодні.

До слова, ловити рибу, лякати пта­хів (зокрема павлінів, яких тут ба­гато) і тварин, приміром, білочок, у Лазенках суворо заборонено. Вза­галі тут не можна кричати, бігати, засмагати. Слід поводитися при­стойно й милуватися природою та стильною й витонченою рукотвор­ною красою, в тому числі скульптурами й пам’ятниками. Зокрема, біля пам’ятника Фредеріку Шопе­ну регулярно проводяться без­платні фортепіанні концерти.

  Зелене озеро австрійське

  Воно незвичайне: з серпня до квітня це неймовірно гарний парк із лавами, стежинками, зеленими галявинами, місточками понад струмками й пре­красним краєвидом, який прикраша­ють замислені зелені гори Хоухшваб. Люди залюбки приходять сюди, аби відпочити від житейських буднів та метушні, розважитися.

Аот коли настає весна, це загадкове місце повністю, на кілька метрів, зану­рюється у воду: сніги на горах тануть і стікають у видолину. Й тоді тут зникає все, що має стосунок до «terra», а на­томість виникає все, що безпосеред­ньо належить до «aqua», інакше кажу­чи, з’являється знамените Зелене озе­ро, оточене лісом і горами. У червні рівень води сягає восьми метрів!

Слово «зелене» у назві водоймища по­яснюється тим, що чиста й прозора вода (з температурою + 6–8 градусів) має дуже гарний смарагдово-зелений колір. Озеро вельми популярне серед дайверів, котрим подобається роздив­лятися під водою зелені луки, парки, лави, мости.... Вода настільки прозора, що добре видно на тридцять метрів і навіть далі. Тож фактично будь-хто, опинившися в цей час біля озера, має нагоду легко роздивитися підводний парк, який у такому ракурсі здається просто-таки казковим: поміж дерев’яних лав плавають риби, дно вкрите квітами й зеленою травою, а повітряні бульбашки на листі дерев ви­блискують усіма кольорами веселки, пише peoples.ru. Сюрреалізм та й годі!

Наприкінці липня вода поступово по­чинає випаровуватись і врешті-решт долина стає сухою, з’являється «зви­чайний» парк у всій своїй земній кра­сі. До наступного року, коли незмінне чарування настане знову!

  Гоа – індійська перлина

 Тетяна Моргун

спеціально для «ПВ»

Зима. Холодно. Між «іще темно» і «вже темно» зовсім малий проміжок часу. У такі дні з осо­бливою ніжністю думаєш про країни, де панує літо, де тепле сонечко, пишна природа і смарагдово-бірюзове море... Навіть приказка вини­кла: «Раніше я любив літо, а нині – гроші, бо завдяки їм можу мати літо, коли схочу». Так от, до речі. В Індії є штат Гоа – маленький і останній, 25-й. Інедаремно Гоа називають перлиною країни. Південний Гоа – це фантастичні пляжі з білосніжним піском, п’ятизіркові готелі, розкіш екзотичної природи. АПівнічний Гоа – атмосфера розкутості та свободи, східні базари, пляжні вечірки, веселощі й танці, пише indiya.turne.com.ua. Зрозуміло, тут популярні парасейлінг, дай­вінг, віндсерфінг... На Гоа увесь рік комфортне тепло (середня температура впродовж року +25–27 граду­сів), море – ласкаве, природа – щедра, тож і життя здається невимушеним і безтурботним. Гоа – ще й неоціненна можливість поєднувати відпочинок біля моря з оздоровчими процедурами, адже тут надзви­чайно популярна й розвинена Аюрведа, традиційна система індійської медицини.

Сонце постійно освітлює піщані, обрамлені пальма­ми пляжі, котрі простягаються безперервною лінією аж на 110 кілометрів. Пишуть, що золоті пляжі узбе­режжя Аравійського моря, багатюща природа воло­гих тропіків, давні прекрасні пам’ятки, історично зу­мовлене поєднання стилів і культур роблять Гоа не­схожим на звичний образ Індії.

Щодо історії, то походження назви Гоа губиться у ві­ках. За часів створення давньоіндійського епосу «Ма­хабхарата» (між 1000 і 500 рр. до н. е.) Гоа згадується на санскриті як Гомантак. Це слово полісемантичне, однак основне його значення – родюча земля (goatrip.ru).

Наприкінці ХV – на початку ХVI ст. Португалія, яка тоді була провідною морською державою світу, стала першою, чиї мореплавці знайшли морський шлях з Європи до Індії. У 1510 році їхня флотилія під коман­дуванням Альфонсо Д’Альбукерка стала біля берегів Гоа. Альбукерк поставив за мету витіснити попере­дніх володарів – мусульман, тож удався до безпреце­дентних заходів примирення та розбудови. Гоа стає найбільш забезпеченим і заможним з усіх португаль­ських поселень в Індії: по всій території будуються церкви й каплиці, відкривається лікарня, процвітає торгівля, зокрема спеціями, кіньми (там само). Біль­ше того, далекоглядний загарбник-благодійник до­зволяє чоловікам-португальцям одружуватися з міс­цевими жінками, аби виросло нове покоління, ло­яльне до Португалії. Португальське правління на Гоа тривало чотири з половиною століття.

05.12.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини